Львівські автографи 4

І це продовження першої, другої та третьої історії львівських автографів.Аматорство місцевих революціонерів на пограниччі боротьби з  розтовстілими жорнами періодично попадає на психіатрію, де продовжує вимальовувати вже нові культи та нових монстрів.

У революційному завзятті дорослі періодично ображають дітей. Діти періодично ображаються, лізуть на рожен, але ніяк не можуть відшукати причетних до своїх образ, оскільки дорослі – це також діти. Революція відтепер завжди перебуватиме у майбутньому. Революція тільки зароджується. Революція, взагалі, може не відбутись. Про революцію лише мріють, лише плекають її думками. І ці фантазми нічим не відрізняються від фентезі, де революція завжди існуватиме біля розбитих вікон та забитих дверей.

Також за звітний період у Львові виявилось забагато свастики біля опорів різних індукцій та інших дедукцій.

Але така обрядова сонячність завжди закінчується погано і саме про це свідчить життя та творчість Тупака.

Мусара завжди поруч і їхнє незабарне пекло завжди десь за рогом.

Після такого нещастя революційні кролики плачуть кривавими сльозами.

А привиди комунізму переслідують їхні ще теплі сліди.

У таких випадках божевільність може бути навіть порятунком. Може бути містичним перепочинком для заквітчаної душі.

У такому релаксі душа шукає шанованих тотемів для подальшого поклоніння та надихання. І обов'язково їх знаходить на рогах різної фігуративності.

Сови – саме те, що лікар прописав. Так і зароджуються дружини нічних вартувальників.

А так стають дружинами бетменів, оскільки у революційному мотиві впорядкованої підпорядкованості завжди є технічний елемент природи полум'яних борців за щось.

Десь тут починає лізти різна чортівня, сатанина, дияволівщина та люциферщина.

Після якої обов'язково з'явиться сіра зона – цей серіальний майданчик сутінкових героїв, які ніяк не можуть розібратись зі своїми властивостями.

У цій зоні панує казармений режим та побудова акуратних зікуратів від паркану до обіду.

Тут дощ іде з-під парасольки, літаки летять на зустріч, а детонатор потребує розетки.

Замість голови – тут ніж. Замість язика – лезо. Замість серця – граната. І канделябри, що висвітлюють стезю відвічним революціонерам.

Історичні бажання тут постійно дописуються та видозмінюються у пошукових сенсах свого існування.

Саме тут вже визріває новий, але поки що, побутовий бунт супроти навколишньої невпорядкованості та погано пошпакльованих фасадів львівських кам'яниць.

Побутові пастки завжди чигають на місцевих революціонерів, бо за секспістольною дискографією

Завжди може виявитись чийсь маркетинговий хід.