Самогубство Сех

Самогубне призначенн­я Сех є продовженн­ям суїцидальн­их нахилів ВО "Свобода" та логічним самознищен­ням львівського­ Євромайдан­у.

Вони довго йшли до цього історично­го моменту і ось нарешті прийшли. Традиційна тяглість цього моменту – це щось святе для Галичини, місця, де традиції мусять тривати від Сокаля до Турки. Її брат, Олег Панькевич – був найгіршим головою Львівської обласної ради за всю її історію. Ще й досі помітно, як його панспермія блукає Верховною Радою та не знаходить собі місця.

Традиції мусять тривати. Самогубці в уряді камікадзе – це нормально. Триває традиція іміджевих втрат ВО "Свободи", і після Фаріон, Михальчишина, Тягнибока, Кривецького, Махніцького та Павлюка, пілікала добрались й до Сех. Kick-ass також традиційно підкрадається непомітно та розпочинається з дрібних деталей.

Колодій з телефоном біля правого вуха чомусь шифрується­ біля Віденки за чиїмись спинами. Як справжній володар пітьми він никається за анонімними спинами від світла Божого та нетерпляче чекає на захід Сонця, щоб вже тоді розправити крила, нагострити вушка, заточити зуби й підняти комірець.

Революційної постаті Юри ніде не видно. Мельничук обходить дозором вартових свободівців, крадькома оминає присутніх та німих і періодично з ними зливається у фізіономії вух. Автономний опір чомусь вирішив розташуват­ись за своїми лівими поглядами праворуч від сцени, де їх і його (Дашака) було локалізовано шеренгами кольору маренго. А ось і противниці противної присутності Сех у Львівській ОДА. Це Юля, Божена та невідома авторові кобіта з антисехівськими плакатами та написами "Сех не рішай за всєх", "Нас запитали, але не почули" і "Іра, де Юра?"

Їх ніхто не б'є і навіть не проклинає. А де ж уся інша галицька інтелігенція, що так відома своєю сцикливістю? У фейсбуках так активно всі рипались, а тут прийшов момент істини – і секта Садового чогось так зачаїлась зі своїм Рущишиним, і Удар чомусь притих у рукавичці скрекотушкою. Але Юри й справді ніде не має, як співають ВВ: "Він промайнув, видатна фігура. Юра. Юра. Юра".

Той епізод з Юрою все більше вимальовується у банальну підставу для розбурхання емоцій, якою був розгін студентів 30 листопада та розстріл людей на Інститутській. Скільки треба тим легкозаймистим та вічнозбудженим сопливцям – лише поставити Пошивака над прірвою у житті та підштовхнути його до лапання руками Холдена Колфілда. Сопливці образились, закрутилис­ь і пішли-полетіли з іскри-полум'я.

Постать Сех викристалізовується навпроти костелу єзуїтів і значить усі присутніх чекає затягнута до безбожності летаргічна літургійність урочистої миті. Хоч якось у цю важку мить втішає лише помада Сех у повній відповідності до останніх тенденцій на вустах оскарівських лауреаток.

Присутні навколо Сех свободівки, кухарочки з курячими причуханами, радісно заглядають їй до рота, і намагаються там хоч трошки видзьобати світла з кінця тунелю народної губернаторки, першої з жіночого царства. Можливо, що це про неї з'явились ті пророцтва, які потім заперечили греко-католики.

На безпечній відстані до губернаторки тусується тільки дочка Сех. За її спиною постійно тусується якийсь пацанчик, мейбі бойфренд.

У дочки така ж губа, ніс та материнська хустинка на шиї. Вона хитріша за свою матір, але вона не просікає революційного моменту та чомусь зиркає на всіх мажором. А ще у неї чорні шкіряні рукавички аж до ліктя. Шкода, що цього не бачать геббельси з каналу Кості Ернста, які сюди б відразу приплели якусь Ільзу Кох.

Сех сановито чекає, поки на сцені відспіваються отці та виговориться ведуча дівчинка. Ведуча дівчинка чомусь косить під Софію Федину. Без поглядів на сцену звідти чітко чути голос Федини, але яка Федина на свободівській сцені львівського Євромайдану? Тому у ведучої голос Федини, а тіло якоїсь іншої людини.

Батюшки на сцені вилизали все що змогли і навіть облизались­. Маразм деяких з них уже прогресує семимильними кроками. Митрополит Макарій (УАПЦ) хотів благословити Сех на нові трудові звершення і почав нарікати на недовговічність Шемчука та Сала. Хотів благословити, але якось так сталось, що накаркав. Вже пізніше ця затхла атмосфера колективного самогубства поповнилась істеричною байкою отця Нискогуза про півника-ліліпута, який на свою голову, чомусь попер супроти усієї нискогузової звіроферми­, поміж якої виявився один гиндик, який швидко наваляв півнику-ліліпуту в хвіст і гриву.

Нискогуз вважає, що така байка може подіяти і з Путіним. За цим шабашем святих отців на кінці старої Галичини, на остаточному фініші галицького П'ємонту мовчки спостерігає Колодій. Для нього сьогодні час бути в тіні.

Мовчки на цю галицьку убогість дивиться й Ярослав Дрозд. Зміни грядуть і територію тре зачистити від таких непотрібни­х елементів як печерна Свобода та безплідні галицькі ліберасти. Загнаних коней пристрілюють на Рубіконі і це їхній останній танець.

Війна мудрагелів проти рагулів перетворила Галичину на безпросвіт­ну дременуть. Старі схеми відходять, але самознищення старої Галичини традиційно відбувається зі своїми обрядами, співами, молебнями та поетизацією найменшої провини. Тільки у Львові можуть так Небесну сотню закатати в асфальт своєю патетичною убогістю. Небесну сотню заспівали, запоетизували до стану пропаганди, де вже немає живих людей, а лише одні рейтинги.

Всі чекають на перезагрузку, але чого і кого це буде перезагрузка? Всі лахали, коли Мірошниченко вирішив створити міністерство свободи слова та інформації, а хіба 24 канал Садового не є вже живим втіленням цього міністерства пропаганди? З якого переляку львівські ліберали вирішили що вони кращі, розумніші чи моральніші­ за сволоту зі Свободи? Бариги з Львівської бізнес-школи УКУ сподіваються, що Сех вестиме прозору діяльність, а що хіба УКУ, !Фест, Садовий ведуть прозору діяльність?

Люстрація накрилась. З економічного бойкоту Радика та Довженка (які відмовились від люстрації) вже сміються люди, а ще смішніше буде, коли Радик розповість­ усім фейсбучним френдам про свою співпрацю з регіоналам­и під час економічно­го бойкоту. Щось непомітно й Вови Павліва зі своїм федералізмом. Тоталітарність Свободи та тоталітарність секти Садового не хоче чути й бачити іншу думку. Сутички агресивних гопників та гнилої інтелігенції не такі вже й світоглядні. Свобода лякає східняків та москалів, Садовий їх приголублює та втішає, прибуток – порівну.

Обопільна співпраця чи взаємне поборення цих мародерів – це все зачистка території. Вони занадто дрібні персонажі для тієї фантастики, яка вже десь поруч. Вони мають зникнути. Всі побачили хто є хто і тому треба переходити на інший рівень, у той новий дивний світ перед яким вже стоїть світ. Тому навколо презентації Сех стоїть мертва тиша і плаче дощ. Кітчева помпа так безсило хоче дістатиться неба своїм помпадурством і на цьому масштабному тлі віце-прем'єр Сич так бездарно зачитує накази, що відразу помітно рівень його мислення.

Він зачитує наказ про звільнення­ Сала і самотній голос у натовпі навздогін йому кричить оте приперчене козацьким духом – "підарас"! Нарешті має відбутись Сех-ап. Сех виходить на сцену. Її панікадило з апартаментів Пшонки розростається на увесь периметр й починає: пакі-пакі, пакі-пакі, пакі-пакі. І так без кінця та краю.

Сехівські психи непомітні, але присутні. Вона маніпулює материнськими інстинктами і ледве не плаче на сцені. Вона тішиться, що кров наших хлопців пролита недаремно. Вона власноручно фіксує себе у народній пам'яті учасницею бойових дій. Вона хотіла врятувати людей на Євромайдані від бомб і танків, але ті відмовились від її допомоги заради ідеалів революції.

Сех намагаєтьс­я стримувати­сь на сцені, але одного разу її інтонації до худоби все ж прориваються крізь зуби. Для більшої точки опору вона стискає кулаки, вся так затискається, зіщулюєтьс­я і аж до відрази вириває з себе ті фальшиві, але такі правдиві інтонації.

Сех хоче відродити довіру до народної влади. Щодня, коли вона ходить вулицею Інститутською, то розуміє, що повинна бути безкомпромісною до тих, хто хоче красти, тих, хто говорить неправду. Сех постійно підбирає підборіддя­, втягує його в себе. Усе це має сигналізувати про обмеженість зарозумілості та стримування істинної природи, яку спокійно можна побачити на будь-якому відео з головою Львівської ОДА.

Це ще одне підтвердження того, що Сех – бездарна актриса. Хіба що вона так намагалась пародіюват­и Юльку на візку. Сех каже, що Путін хоче нас забрати назад у совок, а тут і без Путіна у всіх її словах та жестах того совка по саміські гланди. Сех та Садік взагалі мають проставитись та навіть молитись щодня на Путіна, завдяки якому накрилась і революція, і люстрація. Вони сміливо можуть зустрічатись незмінним християнським вітанням "Янукович поміж нас" – "Є і буде".

У якийсь момент цих приречених танців біля сцени з'явився сотник Володимир Парасюк Нарешті стало зрозуміло, що він так схожий на Джеймса Бланта, автора безсмертного хіта "You're Beautiful" на який також існує суїцидальн­ий кліп. Схожий на капітана Джеймса Бланта, командира танкового підрозділу­ військ НАТО на македоно-югославськ­ому кордоні у 1999 році.

Парасюк копія Бланта. Можливо, що це сам Блант, який вирішив повернутись у гарячу точку та вивчив українську мову поки його музична кар'єра теліпається внизу всі чартів, бо за десять років від свого дебютного альбому він так і не написав нічого кращого.

Феміни мліють на його поглядах, шкеребертя­ напала на всі їхні ребра та б'ється пульсуючим серцем. Ним милуються та штабелями закохуютьс­я у того, хто змінив хід історії поки та сучка (що нікого нікого нічому не вчить) не переломила­ його. Поки дівчата заглядаються на Парасюка, то Сех вже ведуть під руки, наче паву, до журналістів – цю ілюзорну ознаку нового життя, перемоги, люстрації,­ демократії­, побожності­, обраності,­ чесності, об'єктивнос­ті, істинності­.

А журналісти­ також не готові до змін. Журналісти працюють так ніби і не було всіх тих смертей. В гонитві за рейтингами напевне не варто виводити аналогію про те, чи можна писати вірші після Аушвіцу, але мінімальний якийсь зсув у мисленні мав би статись.

Львівський Євромайдан самознищується, безхатченка Сех обмовляється про автомати і патрони на руках Свободи та скрізь бачить у Львові провокаторів з ФСБ, журналістки питають її про ціну окулярів, твердження про подорослішання нації після Майдану повільно розсіюються. Сех пильно вглядається у журналістів і обіцяє любити улюблених (там вже ціла черга героїв Майдану вишикувалась).

Сех пильно вглядається у журналістів і обіцяє ненавидіти ненависних.

І тому тут для усіх присутніх може звучати тільки Bohren & Der Club Of Gore з треком "Ganz leise kommt die Nacht".