Артист народного жанру успішно розриває у Львові гідру сепаратизму на дрібні запчастини.
З цього боку екрану інколи буває дивно, що таке мале може видавати такі єрихонські звуки.
Навіть для селфі з народним гласом у нього достатньо зачуханий лук.
Причухан йому якийсь кращий вже варто забацати, а то якась така неоковирна кучма у нього на голові шапітує.
Хоча, можливо, така дріб'язкова неохайність ще ближче наближує радикальне тіло Ляшка до консервативного тіла вкраїнського народу.
Ляшко – свій. Якщо у Ющенка була "Наша Україна", то ляшкова Україна ще ближча до народного тіла, ніж наша Ющенка. У Ляшка – своя Україна.
Саме тому, відчуваючи усім своїм антеєм оту міфологічну близькість до матінки-землі неньки-України, так веремійно жбухає Ляшко у навколишній простір заселений його свояками.
Його народне цунамі не дає оговтатись та застановитись, накриває дев'ятими валами і кулеметним темпом артистки Канделакі сипле тими: паразитами, федерастами, терористами, окупантами, комуняками, гопотою і бандотою.
Усіма тими пацифістами грьобаними, прости Господи.
Ляшко не коментує дурниць про те, що він проект Льовочкіна, бо на вилах виносить паразитів з влади. Ці рухи з вилами, як інколи, такі близькі народній пам'яті, майже рідні народній ментальності.
Вони вроджені. Всотані з молоком матері. Народні міфологеми про злодіїв, які мають сидіти у тюрмі, зрозумілі навіть ще ненародженим. І Ляшко рішуче веде свій народ до втілення цієї голубої мрії.
Ляшко закликає свій народ не сидіти на печі та гризти калачі, бо ворог вже в нашій (своїй) хаті, бо Донбас – це наша хата і наш дім.
Рішучість Ляшка не обтяжена жодною гравітацією і тому він пропонує блокувати Крим з суші, з води і з повітря. З роси і води має прилетіти граната кожному рашисту на своїй, вкраїнській землі.
Ляшко не буде панькатись з російськими диверсантами, бо й вони не будуть панькатись з ним. І тому за сепаратизм, за таких обставин, лише та тільки смертна кара. У Ляшка не буде розмов з терористами Путіна, бо монолог з ними може бути лише один – на цвинтарі відспівувати.
Нога російського окупанта має залишитись в українській землі для кращого врожаю та кращого свисту раків.
Не він сказав, древні сказали, що якщо хочеш миру, то готуйся до війни. Саме тому Ляшко іде в президенти, щоб захистити Україну. А ті пацифісти, які хочуть домовлятись з ворогом, нехай ідуть крутить коровам хвости.
Ляшко випрошує у Турчинова керівництво антитерористичною операцією, бо добре знає, що за тиждень наведе порядок у своїй донбаській хаті. Терористи і диверсанти будуть хто де: хто у тюрмі, хто на кладовищі, хто на берізках.
Ляшко навіть пропонує довбонути ракетою телевишку у Слов'янську і так вбити відразу двох зайців: ліквідувати путінських кроликів і нову вишку дешевше поставити.
Ляшко іде у президенти і тому міфологічність його народних байок так інколи басує басом. Коли не басує, то це значить, що Ляшко хоче бути серйозним, відповідальним та чуйним батьком свого вибраного народу.
Ляшко – свій і тому своїми жестами він інколи нагадує репризу артиста Євдокімова про мужичка з червоною мордою після бані.
Але навіть зважаючи на таку артистичну близькість Ляшка до народів Росії, то йому ніколи б не дозволили балотуватись у президенти Путіна, хоча його дуже обурює той факт, що агенти ФСБ можуть спокійно балотуватись у президенти України.
Ляшко настільки близько притулився до тієї улюбленої народом сентиментальності мильних серіалів, що навіть дозволяє собі шуткувати услід за Королем-Сонцем, що якби Ляшка не було б у парламенті, то парламенту б не існувало.
Поки Ляшко бавився то у короля-сонце, то у короля-дитя. Поки Ляшко закликав повернути українських миротворців на круги своя, то вже й народ підметушився і представ перед ним ясним соколом.
Це ГФ "Рабів до раю не пускають" відшукало собі новий предмет для адорації та адаптації мультиплікаційних ефектів. Відшукало та подарувало Ляшку щит для побиття комуняцьких немовлят у Верховній Раді. Ляшко у відповідь пообіцяв стукнути Петрика Симоненка.
На такій хвилі обопільного єднання Ляшко ще й розповів про напевне перелякане западло громадянки Ірини Сех, яка усім своїм хитромудрим сумісництвом хоче і рибку з'їсти, і на одне місце сісти.
З такими злочинцями Ляшко не буде товаришувати і таким дружбанами він не буде дозволяти пісяти у його дзбан.
Після такої панібратської простонародності пішли автографи та селфі. Ляшко навіть винайшов львівський аналог москальської передачі "Жди меня" і випадково відшукав у залі Прес-клубу свого родича з яким не бачився п'ятдесят років.
Оскільки пішла така п'янка, то якийсь львівський вася зателефонував Ляшку і уклінно попросив його підписати власноручним автографом брендову футболку з вилами для якоїсь Марти, бо якщо Ляшко не підпише Марті футболку, то Марта не скаже "так" на уклінне прохання якогось львівського васі якійсь львівській Марті.
Народна мудрість миттєво підказала, що вже відомо хто буде хресним батьком дитини Марти та якогось васі.
Але Ляшко не хоче бути таким, як були інші. Він розуміє, що революція ще не перемогла і це лише початок нового шляху.
Саме тому він каже горде і таке гарбузове "ні" усім тим, хто вже чергою стоїть з чемоданами грошей біля його офісу і пропонують по два мільйони доларів за місце у Київраді.
Більше відео з Ляшка