Злодії проти бандитів

Злодії проти бандитів

олександр ковальчук,  19 травня 2014

Третій публічний бал-маскарад Автономного Опору проти Ірини Сех відбувся під егідою Кончіти Вурст.

Незважаючи на усі слова про розповсюдження толерантності світлим образом Кончіти Вурст, багатьом все ж варто визнати, що Кончіта Вурст – це карикатурка над бездарністю та убогістю Євробачення, де не тільки вже можна забути про саунд, але й про шоу.

Кончіта Вурст – це персональний флеш-моб, який знову і знову переконує усіх присутніх, що на цьому конкурсі може перемогти гола форма – бородата, тобто, допотопна, неактуальна жінка. Сьогодні усі кончіти Львова знову зібрались біля Львівської ОДА зі своїми радісними і такими бородатими сосисками. Зібрались усі гнані та голодні, зібрались усі гопники і сотники, щоб обопільно, між двома рядами захисту, кричати один одному важливі слова про головне.

Головна проблема таких балів-маскарадів між Автономним Опором (та іншими) та Свободою (і тільки ними) навіть не у тому, що всі вони були на Майдані та нікого там окрім себе не бачили, а у відсутності різноманітності, що й породжує цікавість.



Фарсове повторення повторення їх перекличок перетворюється на платонічну суходрочку двох (і не тільки) організацій. Скільки нереалізованості у цих ангельських обличчях, скільки нерозтраченої енергії, скільки лібідо спрямовується не на ті чресла. Час від часу там з'являються проблиски геніальності, але вони тільки поглиблюють особисті драми цих людей, де вже сотника не відрізниш від гопника. Усі вони так ревно стоять і падають за Конституцію, але чи хтось з них запитував дозволу в авторів фотографій Сех на їх публічне використання у своїх корисливих цілях? Ніхто.

Аматорський театр рулить і свободівці вже автоматично затулюють носа від мікрофонних ароматів ЗІКу.



Свобода особливо не любить ЗІК. Не любить їхніх господарів.



Не любить офшорних власників зіківських люстрацій.



У цій постмодерній нелюбові мирно співіснують червоно-чорний прапор та бабуїнська шуба Сех з німбом на голові.



У цій постмодерній демократії ліваки з Автономного Опору хочуть заборонити Свободу разом з Партією регіонів та комуністами.



У цій постмодерній іконографії шуба бабуїна також малюється патріотичними кольорами.



У цій мішанині сотників та гопників усе настільки заплутано, що навіть дівчатка з Автономного опору інколи виходять з істеричного образу і постають у всій красі своєї неадекватності.



На цьому тлі навіть селфі на тлі клоунади не таке страшне, як здається.



Хіпстери, які б мали вистежувати останні актуальні новинки, тусять з поюзаними, тобто бородатими плакатами Кончіти Вурст.



Хоча деякі вже починають соромитись тих бородатих і таких байанних історій.



Одні агенти Кремля (за чутками) бакланять інших агентів Кремля (за чутками) і тішаться, наче діти малі.



Перший заступник Сех Йосиф Ситник опускається до рівня якогось гопника і починає розмовляти з усіма лише через мегафон.



І саме у цьому починають з'являтись блискітки геніальності, бо карикатура в карикатурі – це ж концептуально.



Ситник розмовляє з опонентами через мегафон на відстані витягнутої руки, а регіональна (за чутками) жіночка з Варти 700 ще й просить його не плюватись від такої надмірної активності, бо його слина падає їй на груди. А як героїчно майорить у світле майбутнє якийсь рядовий автоном, якого колись якось дуже дивно побили пацанчики Юри Михальчишина.



Карикатура в карикатурі вже була. Вона вже всім обридла у швидкоплинному світі масової культури і актори вже нетерпляче очікують на театр в театрі.



Каліки прийшли внутрішньо потішитись, що навколо також дуже багато внутрішніх калік.



Нерозбірливий крик лунає над землею. Його підтримують усі, в кого думка постала і навіть жертва попереднього режиму – фотограф Олег Панас.



Пограничний досвід нічому його не навчив, Садовий на ньому успішно пропіарився, а він і досі не січе місцевих розкладів. Саме тому напевне тут варто особисто написати цьому фотографові, щоб він більше не писав своїх інфантильних листів на скриньку сайту varianty.net. Рабів не пускають до раю і тому Іван Спринський кричить на якогось рижого чувака з мікрофоном.



З боку рижого йому натякають на картинку для Путіна.



З боку рижого Спринському на щось натякають навіть пацаваті туфельки свободівки Галини Пирч, яку Іван Кривий підозрює у вчорашніх заворушеннях біля мікрофону ЗІКу.



На щось натякають Спринському і симпатичні вушки Петра Колодія. Вони натякають на те, що не варто нервувати тету Петю, бо усе має бути стильно.

Поки не має театру в театрі, позитив можна навіть відшукати у тому, що свободівські пенсіонери кричать не вульгарне "підарасів зі Львова", а достатньо толерантне та миле "геїв зі Львова". Ось що з людьми робить богомдана педагогіка.



І ось вершина сьогоднішнього балу-маскараду – тупенька сценка свободівців зі стрийського аматорського театру проростає геніальною метатеатральністю.



Гопники грають гопників, а голова Стрийської районки Свободи Мар'ян Берездецький грає Путіна. Берездецький грає Путіна парусскі, і як на вуйка з чарівної Стрийщини, у нього досить непогана російська. Але прийшов журналіст Данило Мокрик, який нещодавно пішов з захід.нету та прийшов на ЗІК і обламав увесь кайф від свободівської метатеатральності. Його назвали фашистом і звинуватили у всіх зіківських гріхах.

 

Насамкінець веселі свободівські вуйки згадали й про того дятла Дроздова (якого треба провірити, що то за птаха) і тому ЗІКу треба серйозно задуматись над тим, щоб на наступний бал-маскарад делегувати Остапа. Опра буде плакати.

І щоб, хоч якось полегшити вторгнення Мокрика у цю театральну феєрію, звучать Village People зі своїм безсмертним хітом "YMCA".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.