парламентські вибори 2014

Парламентські білборди Львова

олександр ковальчук,  15 вересня 2014

Карнавал клоунів у списках хоч якось рятує достатньо нудну рекламну кампанію парламентських виборів 2014 року.

Канонада вносить свої корективи на місцевості і тому більшість білбордів, можливо, майбутніх парламентських партій України апелюють до лаконічності та аскетизму, тобто, економії народних коштів.

Усе занадте з попереднього мирного життя має відраховуватись на фронт заради перемоги, але навіть на аскетичних зразках політичної реклами помітно, що вона (реклама) більше існує заради відмивання бабла, аніж заради інформування виборця про особливості тієї чи іншої програми майбутнього покращення кризового сьогодення.

Свята простота шлейфом тягнеться за парламентськими з попередніх президентських виборів і знову та знову повідомляє про те, що настав той історичний момент, коли політики як ніколи близько дихають від тіла народного, від його проблем, дум, мрій та сподівань.

Рубікон перейдено по обидва боки і відтепер кожен простий громадянин України може стати парламентарієм, оскільки про це ще споконвіків сповіщала рідна Конституція.

Але лаконічними та аскетичними у своїх рекламах є лише живі (чи ледь живі та готові до наступного переформатування) політичні сили.

Мертві політичні сили (зомбі), згідно усіх українських ритуалів, є особливо гіперболізованими у своїй строкатій ситуації, бо, звичайно, що потойбічність не звикла економити.

Саме така пістрява картина постає перед очима у рекламі ВО "Свобода", де усі руки вверх, де усі ті знеособлені руки без голови такі бездушні.

Така потойбічність Свободи схожа на одного персонажа з Сімейки Адамсів, а саме Thing T. Thing, або просто – Thing, тобто Річ українською – жива права кисть руки (без іншого тіла).

Ось це його фотографія.

А це відео з його незабутніми походеньками у жахливому, але такому веселому світі Адамсів.

Ляшко продовжує проштовхувати свою радикальну партія і після деформації окупантів за заповітами Френсіса Бекона, він першим на офіційному рівні політичних бігбордів світить пацаватою сутність Путіна, хоча у всьому іншому й надає перевагу класиці – чорний верх та червоний низ.

Тризубець Посейдона на фейсі Володимира Володимировича має сповіщати про доконаний факт мочіння Путіна руками Ляшка у сортирі.

Менш радикальні партії, переважно непереконливі у своїх у своїх малюнках та більш банально намагаються заповнювати нішу, наприклад, лівих сил, своїми простакуватими мотивами.

Цим ще так нещодавно займалася партія Справедливість.

А тепер вже цим займається Блок лівих сил України, який настільки збочується від звичної прямолінійності свого потягу в світле майбутня, що навіть намагається тиснути на свідомий електорат вишивкою хрестиком та хрещатими соняшниками.

У справжнього полковника та справжнього президент Анатолія Гриценка вже звично дубова (по-армійському) реклама.

Він просто та безпосередньо на національному прапорі країни обіцяє усунути олігархів від влади.

Та ще більш простіше обіцяє на національному штандарті захищати країну та допомагати армії новими стандартами.

Народний Фронт Яценюка, Турчинова та козака Гаврилюка також грає на полі лаконічної аскези, але більш економічно та кармічно (більше пшениці, менше неба) перевертає національний стяг для подальшого успіху сильної команди у ці складні часи.

А тут розбігаються очі від можливих замовників такої, можливо, навіть не політичної, і навіть не парламентської реклами. Це партія "Солідарність жінок України"? Це партія любителів жінок? Це партія шанувальників жінок? Це партія "Жінки України"? Це Самопоміч?

Чи це оновлена у білій блакиті Партія регіонів? Чи це партія Розвитку України (для них характерна така сегментизація кольорів)? Чи може це партія галицьких кобіт?

І хто така засобоя (особлива жіноча зброя для ближнього бою?), яку вони кудись ведуть?

Батьківщина мами Юлі також якось не по-жіночу лаконічна. Але у кожної дівчинки чи жіночки нашої Батьківщини має бути, або вже є безсмертна класика – little black dress.

В українських реаліях ця класика дещо радикально інша і тому тут особливо пасує чорний верх та червоний низ. Оманлива простота такого поєднання особливо виграє від місця свого розташування.

І тому ось тут – це так собі.

А ось тут (біля російського консуляту) – вже мерехтливо виграє усіма веселковими барвами путінської нетрадиційності, що ось так цнотливо констатована навіть без особливих евфемізмів.

Щоправда трохи невідомо хто ж першим додумався до такого фокусу, бо майже усі навколишні будинки коло російського консульства тролять шматочок Путіна українськими прапорами і ось це, напевне, найбільший їх представник.

А усіх підряд пресує своїм піратським юзанням персонажів зі Зоряних воєн Інтернет партія України.

На Стрийській, під мостом зловили Гітлера з хвостом.

Продовження може бути, бо ж має щось вчверити БПП, Самопоміч, Сильна Україна чи Українська партія шанувальників пива.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.