Андрій Хомицький

Андрій Хомицький: Менеджмент "Свободи" у ЛМР маніпулює так, що Свідки Єгови ховаються

Варіанти,  24 листопада 2014

Фракція ВО "Свобода" у Львівській міськраді виключила трьох депутатів зі своїх лав: Андрія Хомицького, Сергія Подолинного та Анатолія Країнського.

У офіційній заяві сказано, що ці депутати були піддані люстрації і виключені "за порушення фракційної дисципліни, безвідповідальність перед громадами, за не проведення зустрічей із виборцями та постійну відсутність на звітах фракції, які проводяться впродовж року в районах м. Львова, а також за систематичні прогули сесії ЛМР, за невитриманий темпу внутрішньопартійної роботи та політичної діяльності".

Варіанти зустрілись з Андрієм Хомицьким і Сергієм Подолинним, аби почути їх версію подій.

Андрію, є офіційна версія подій від ВО "Свобода". Вона викладена у заяві про Ваше виключення. Але разом з тим, є підстави не зовсім довіряти тому, про що там йдеться, бо, як з’ясувалось, у випадку з виключенням депутатів з фракції ВО "Свобода" у Львівській облраді, дехто з них сам написав заяву про вихід з фракції за власним бажанням і зробив це вже давно.

Андрій Хомицький: Я не писав заяву, мене дійсно було виключено з фракції. А от у випадку з Сергієм Подолинним, і справді, не так все вийшло, як подано в офіційній заяві.

Сергій Подолинний: Мене не виключали, я вийшов сам, за власним бажанням, коли дізнався, що Андрія Хомицького виключили з фракції. Це було моє бажання і моє рішення. Проте на сесії міськради було озвучено, що мене "люстрували" і виключили.

Коли з фракції будуть виходити такі люди, як Андрій, це абсолютно неправильно. Він порядна людина, яка справді стоїть на ідейних засадах. Хомицький створював Львівську міську організацію, і є одним з тих, хто в 2010 році забезпечив перемогу ВО "Свобода" на виборах до міськради. Без його діяльності ми би ні такої чисельності депутатів не мали, ні такої фракції не було б.

Коли людей, які стояли у витоків партії, починають викидати з фракції, я зрозумів, що я повинен підтримати свого колегу. Мене вразило, що Хомицькому при цьому дорікають тим, що він рік навчався закордоном, підвищуючи свій професійний рівень (стипендія ім. Лейна Кіркланда, Польща – ред.). Вважаю, що таких людей треба використовувати в політичній діяльності, в діяльності міста, країни. Те, що такі люди виявились не потрібними фракції, є однією з причин того, що “Свобода” показала такий низький результат на останніх виборах.

Тобто заява фракції ВО "Свобода", яка була зачитана у міськраді, частково – це брехня?

Х.: Так, і не лише тому, що там спотворено факти. Слова "люстрація" і "очищення" в мене, і не лише в одного мене, викликають посмішку. Я – націоналіст за переконаннями. Починав свою політичну діяльність ще з СНПУ. Нас виховували на чітких принципах, вчили говорити вголос, брудна політика вважалась справою, не гідною націоналіста, нас привчали бути чесними і багато працювати. Нас так вишколювали.

З тим всім я прийшов у "Свободу" і саме цій партії віддав багато років свого життя. Був заступником голови Львівської міської парторганізації, виграв вибори у мажоритарному окрузі, працював як депутат міськради, приймав участь у виборчих кампаніях.

Що ж все ж таки сталось, можете пояснити?

Х.: Відбулось засідання фракції ВО "Свобода" міськради, на якому наше виключення перетворилось на судилище через те, що ми висловили переконання в тому, що відповідальність за поразку ВО "Свобода" на останніх парламентських виборах несе середня ланка партійного керівництва, і перш за все це стосується Львова та Львівської області.

Саме у Львові ВО "Свобода" не добрала ось цих 40 тис. голосів, яких не вистачило для подолання прохідного бар’єру. "Свобода" у Львові за результатами виборів посіла лише 11 місце серед обласних міст України, тоді як в 2010 році ділила 1-2 місце з Івано-Франківськом. Вони не працюють, як це треба в політичній партії, а просто, як статисти, сидять на своєму робочому місці і чекають: як політична кон'юнктура складеться, так воно і буде.

Всередині партії прийнято звинувачувати всіх ззовні: "Всі навколо проти нас, Свободи", така теорія змови. До останнього часу більшість мовчки з цим погоджувалась. Ми ж поставили питання чітко: про недопрацювання середньої ланки керівництва. Вона просто провалила ці вибори. Я це бачив по собі.

Як депутат-мажоритарник я все робив з власного ентузіазму, з власної ініціативи, бо я хотів докластись до перемоги. Мені ніхто не допомагав, ніхто не вимагав, ніхто не питав, не заважав, ніхто не контролював. Останній до мене дзвінок керівника обласного штабу: чому я захворів і не прийшов на сесію?

Він до мене дзвонить лише тому, що я не прийшов на сесію. Тобто я йому потрібен як кнопкодав, а не член партії.

Ось ці претензії ми озвучили. Я сказав: не шукайте ворогів ззовні, почніть з себе. Але це, м'яко кажучи, не сподобалось керівництву фракції. А після рішення про наше виключення, нас почали "ламати", щоб ми здали депутатські мандати.

Середня ланка керівництва  це хто?

Х.: Це ті люди, які очолювали виборчі штаби ВО "Свобода" у Львові та на Львівщині. (Любомир Мельничук – керівник міського штабу ВО "Свобода", Маркіян Лопачак – обласного – ред.)

Інших претензій до керівництва від Вас не звучало? Не йшлося про останні скандали з фінансуванням партії кримінальними авторитетами, наприклад?

Х.: Звинувачення, опубліковані журналістами, є серйозними, але їх слід ретельно перевіряти. Я не готовий зараз говорити про це, як і про багато інших речей, які не стосуються безпосередньо ситуації з моїм виключенням з фракції.

Я не є зрадником, хоч добре розумію, що дехто в партії саме так спробує потрактувати мою відвертість.

А чому лише середня ланка, до вищої ланки партійного керівництва у Вас претензій не має? Воно не несе відповідальності за провал партії на парламентських виборах?

П.: Справа в тому, що люди, які привели партію до перемоги у Львові в 2010 році, коли у міськраді була сформована фракція у складі 55 депутатів, пізніше були відсторонені від впливу на процеси, які відбуваються в партії.

Прийшли зовсім інші люди, які принесли інші погляди та методи роботи. Їх підходи виявились хибними і не виправдали себе в 2014 році. Проблема ця суто партійного менеджменту на рівні області та міста.

Коли я прийшов партію, а це був 2009 рік, міська парторганізація на чолі з Іваном Гриндою працювала зовсім по-іншому. Ми організували виїзд керівників, 20 осіб, в Карпати, провели тренінг по формуванню команди і управління.

Тоді на місцях провели перед виборами тренінги по розвитку ораторських здібностей. Ми мобілізували людей, створили команду. Люди були ідейні, віддані цій справі і зацікавлені роботой. Воно все працювало, то була гарна команда.

Чому ж таку гарну команду відсунули? Чому Ви відійшли? Вам щось пообіцяли?

Х.: Нічого нам не обіцяли. Нас відсунули рішенням Політвиконкому в 2012 році, сказавши: нехай інші покажуть свою роботу. Ми відійшли і вони показали – повністю знищили рейтинг партії у Львові.

Чому Ви залишаєтесь у партії після того, як Вас виключили з фракції? На що сподіваєтесь?

Х.: Тому що цій партії віддано багато років життя, тому що в ній є багато чесних і порядних людей, тому що вірю, що те, що сталось з нами, – це випадок, а не тенденція. Все ще можна змінити.

П.: Ми хочемо довести і донести до людей, що за час своєї депутатської діяльності ми жодними питаннями, окрім питань мешканців і своїх округів, не займались. Ми хочемо публічно заявити, що ніхто нас не очищав, ми є абсолютно адекватні, відповідальні люди за свої округи, і за те, що ми обіцяли своїм виборцям.

Ми стояли і жили на Майдані, в Жовтневому палаці, разом з іншими такими ж членами ВО "Свобода", нашими колегами.

Х.: Але цими нормальними людьми, яких є достатньо в партії, маніпулює середня ланка. Вони такі маніпулятори, Свідки Єгови ховаються. Керівники середньої ланки просто використовують людей для вирішення своїх питань.

Чому люди їх слухаються, не виступають проти?

Х.: Це питання не до нас.

Чим все ж таки завершиться ваш конфлікт з керівництвом середньої ланки?

Х.: Не хочеться вірити в те, що ідейним свободівцям доведеться покинути партію. Ми нічого не боїмося і сумлінно виконаємо свій обов’язок перед виборцями.

А чого Ви повинні боятись? Йдеться про погрози від когось з керівництва фракції ВО "Свобода"?

П.: Так, від нас з погрозами вимагають скласти депутатські мандати, але ми обирались по мажоритарним округам, нам довіру висловили виборці і ми продовжимо свою депутатську роботу.

Чому й хто Вам погрожував?

Х.: Йдеться про досить агресивну і не зовсім адекватну поведінку депутата Андріана Гутника, який дозволив собі погрожувати мені та Сергію через те, що ми відмовились скласти депутатські повноваження.

Причину треба шукати в тому, що Гутнику розходиться лише на одному – "Свобода" втрачає повний контроль над голосуваннями у Львівській міськраді. Не буде вистачати голосів, щоб приймати рішення абсолютною більшістю голосів, треба буде домовлятись.

П.: Гутник запевнив, що я буду мати проблеми, якщо буду приходити надалі в міськраду.

До того моменту ми з Андрієм не хотіли нічого озвучувати, адже залишаємось в партії. Але після того, як пішли погрози, ми зрозуміли, що мусимо це висвітлити, бо ці погрози можуть бути приведені в дію.

Х.: Гутник помиляється, що може нас залякати. Може, він хотів так перед кимось вислужитись, але зробив ведмежу послугу, бо відкрив скриньку Пандори. Життя продовжується і я бачив багато людей, які на тому судилищі опускали очі, люди виходили червоні, бо все це їм було неприємно.

Нас хотіли показово покарати, залякати. Для чого? Вони не розуміють, що, навпаки, гірше зробили. У людей щось надламалось.

Можна очікувати, що з фракції будуть ще виходити депутати?

Х.: Не виключаю цього, якщо нічого не зміниться. Більше того, можу прогнозувати, що у наступну міськраду від ВО "Свобода" пройдуть одиниці депутатів.

Все ж таки конфлікт між Вами і керівництвом фракції є персональним чи ідейним?

Х.: Це конфлікт позицій. Вважаю, що в 2010 році ми могли перевернути це місто, зробити тут дуже багато, могли б покращити життя, люди би нам дякували.

Тобто роботою фракції Ви не вдоволені?

Х.: Абсолютно не задоволені. Це така пасивність! "Я начальник, ти – дурак" – ось стиль спілкування керівництва фракції з рядовими депутатами. Тому більшість депутатів зайняли пасивну позицію і займаються тим, що тихо, про себе радіють, що кожне чергове голосування по вказівці керівництва фракції наближає фіаско останньої.

Нема активного, є пасивний супротив. Голосуючи за якесь питання, люди усвідомлюють, що буде гірше, і так мстяться за таке ставлення до себе. Проте всьому є межа.

Де була межа в цій історії?

П.: Формальна межа настала за три дні перед виборами у ВРУ. Це важливо, тому що зараз нам можуть дорікнути, що партія не пройшла в парламент і тому ми себе так поводимо.

Саме в цей день через відсутність людей на засіданні фракції почалось їхнє переслідування. Але це були люди, які вже давно говорили про те, що керівництво декілька років неправильно веде роботу.

Вся ця критика доносилась, але внутріпартійної дискусії з цього приводу не було. Цього не допускали.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.