Голуб миру

Синютку не треба представляти громаді, адже його добре знають з різних боків по роботі першим заступником мера Львова Андрія Садового.

Одразу ж після парламентських виборів в експертних середовищах почались гадання про те, якій з політичних сил дістанеться контроль над Львівщиною.

Тоді ж вперше на поверхню всплило прізвище Синютки, як вірогідного кандидата на цю посаду від команди Андрія Садового.

Остання показала несподівано високий загальнонаціональний результат, але виявилася далеко не першою на Львівщині.

Проте мер Садовий чутки щодо можливого призначення Синютки керівником області спростував особисто, при цьому перевівши, вочевидь спеціально, стрілки на Ігоря Гриніва. 

Мав свої плани на цю посаду і Народний фронт. Партія прем’єра Яценюка показала найкращий результат за результатами парламентських виборів на Львівщині і висунула достатньо пристойну кандидатуру на посаду голови Львівської ОДА в особі нардепа Ігора Васюника.

І не будемо забувати, що Кабмін також має реальні впливи на визначення кандидатур керівників областей і, як стало відомо Варіантів, з джерел в Києві, уряд постарався ці впливи максимально задіяти для протягування саме свого кандидата.

Попри все це вибір президента Порошенка зупинився все ж таки на Синютці.

Синютка майже вісім років пропрацював на посаді першого заступника Садового, залишаючись при цьому весь час в тіні.

Хоча всі, кому потрібно було реально вирішити серйозні справи в міськраді Львова, добре знали, що якщо залежить на результаті, проситись на прийом треба не до Садового, а до Синютки.

Він в тіні Садового, але все ж таки разом з ним, пройшов багато складних періодів і зміг вивчити найкраще останнього.

Подейкують, що найскладніший період в стосунках між Синюткою і Садовим настав в 2010 році, коли правоохоронні органи почали розслідувати факти нецільового використання коштів, призначених на Євро-2012.

Позаяк на документах формально стояли підписи Синютки, то саме він, а не Садовий, опинився в числі основних підозрюваних і потрапив в самий епіцентр корупційного скандалу.

Андрій Іванович тоді, як і у багатьох інших випадках, побажав залишитись осторонь, тобто реально кинув напризволяще в цій непростій ситуації свого підлеглого.

Хто допоміг тоді загасити скандал, не відомо, але після цієї історії Синютка не повторював таких помилок і більше ніколи не підставлявся, однак ще більше сховався в тінь.

Всі настільки звикли вважати Синютку тінню Садового, що й майбутню його кар’єру ув’язували виключно з подальшими політичними планами Садового.

Саме тому, коли Садовий заявив, що останній залишається в його команді, в це легко повірилось. А коли Синютка все ж таки був призначений головою Львівської ОДА, всі також побачили в цьому політичний розрахунок й перемогу Андрія Івановича.

Але даремно.

У призначенні Синютки на посаду голови Львівської ОДА, насправді, основну роль зіграв наближений до Порошенка народний депутат Ігор Гринів.

Останній добре знайомий з Синюткою ще задовго до того, як той став членом команди Садового. Це знайомство відігравало в житті Синютки важливу роль.

Наприкінці 90-х років Синютка стає членом Партії реформи і порядок, яку очолював Віктор Пинзеник, а Ігор Гринів тоді був його заступником. З цього моменту почалась політична кар’єра Синютки.

І хоч пізніше він змінив квиток ПРП на членство в НСНУ, але є всі підстави стверджувати, що Ігор Гринів всі ці роки залишався політичним консультантом Синютки.

Можливо,саме тому, «права рука» Садового, як пафосно назвало Синютку одно із львівських видань, навіть не виявила ознак найменшого бажання участі в політичному проекті свого шефа «Самопоміч».

Призначення Синютки на посаду голови Львівської ОДА це, насправді, не перемога, а серйозна поразка Садового в процесі підготовки до майбутніх місцевих виборів, яка може підірвати його популярність не лише в регіоні, але й привести до втрати впливів в самому Львові. 

Гринів, будучи ідеологом і політтехнологом команди Порошенка, добре володіє ситуацією на Львівщині, а також непогано знає політичну кухню Садового й самого Андрія Івановича, бо є вихідцем зі Львова.

Нагадаємо, що напередодні парламентських виборів Порошенко шукав зближення з Садовим. Але мер Львова обрав тоді «партію війни». З останньою він, вочевидь, пов’язує свої дії і на місцевих виборах.

Для Садового боротьба за Львів на них буде вирішальною з перспективи подальшої боротьби за президентське крісло. Але, щоб вільно займатись політичною діяльністю та підготовкою до місцевих виборів, Садовому потрібен надійний тіл, який до сьогодні забезпечував саме Олег Синютка на посаді першого заступника.

Відхід Синютки, ініційований політтехнологом Порошенка, означає реально послаблення позицій Садового у Львові. Щоб не казав Олег Березюк про унікальні менеджерські здібності Садового, знайти рівну заміну Синютці за такий короткий термін не можливо.

Більше того, слід очікувати, що Синютка запропонує можливості кар’єрного росту багатьом іншим чиновникам Львівської міськради, а також громадським активістам, які охоче переберуться з площі Ринок в будинок на Винниченка, 18.

Синютка, як член команди Порошенка, – це повна зміна вектору роботи Львівської ОДА, яка до цього часу працювала на «партію війни», це новий порядок денний роботи державної влади в області, сформований заради досягнення миру й стабільності в регіоні, це відхід від популізму і ура-патриотизму.

Конкретний результат, на який завжди є націлений Синютка, сильний, єдиний правильний аргумент в боротьбі з популізмом не лише Садового, але й ВО «Свобода», який таки вдалось знайти президентові й запропонувати громаді Львівщині.

Здається, цей вибір громада підтримала.