Львівські маразми 3

Репресивність такого чемного у своїй побожності Львова завжди породжувала таке море психів, що з їх тіл вже давно можна було викласти справжнє море десь в районі Левандівки.

Клініка Львова завжди розташовувалась на перетині побожного припадання перед іконками власної непомильності та утопічним ідеалізмом галицького п'ємонтизму.

Невідповідність високим ідеалам завжди породжує стрес і тому на вулицях міста блукає стільки карнавальних хворих, які викрикують у місцеве повітря місцеву традицію розщеплення між формою та змістом.

І це ще добре, що місцеве середовище настільки звикле до таких коників, що навіть не звертає особливої уваги на такі вибрики, якщо тільки вони не виходять за межі загальноприйнятої чемності та не заходять на їх священну територію. І знову цього тижня на благословенній Львівщині зафіксовано три таких випадки.

Місто Лева і пива

На Головному залізничному вокзалі Львова Львівська пивоварня з нагоди свого 300-го ювілею поставила скульптурку пузаня-пивовара, який вітає гостей та мешканців міста табличкою "Вітаємо у місті Лева і Пива".

І Бог з тією пропагандою алкоголю у людних місцях (з якою так невтомно воює місцевий бургомістр А. Садовий), бо саме він (алкоголь, а не Садовий) є незмінним другом та утішителем усіх подорожніх в усіх плацкартах та купе.

Просто якось дивно, що навколо такого придуркуватого пам'ятника невідомо чому (бо пивом це важко назвати вже десь так років сім, якщо не десять) ще не має жодних слідів хайпу від активних місцевих громадян, яких постійно ніхто і ні про що не питає.

Пивовар-генделик на вокзалі органічно вписується у традицію холіварів щодо незаконно чи убого встановлених пам'ятників на вулицях Львова (від орального Кульчицього до мобільного Христа-Царя). Проте про його кітчеві форми чомусь мовчать усі: від управління культури Львівської міської ради та до наближених шісток Садового та їхніх рясних прихильників.

Уся ця ситуація під час війни видається москальським фейком, але якщо це правда, то варто лише трохи вище піднятись над цією хаотичною ситуацією у житті Львова та десь там з північного сходу побачити, що це чудова епітафія місту, де доброго пива майже не лишилось.

Твоє місто хрущів та абсурдів

Журналісти з львівського сайту Твоє Місто вирішили внести й свою лепту у профанацію місцевими ЗМІ таких речей, як гумор та розум. Вони особливо довго не думали та вирішили заточити псевдонімного ведучого проекту Абсурди твого міста Андрія Хруща під несмішного халтурника Майкла Щура.

Логічно, що результатом таких маніпуляцій руками є мляве відео, де абсурдом і сатирою навіть не чути, зате можна помітити бездарні спроби пошуку потрібної інтонації (легкості), повний ігнор підступного звучання деяких слів в українській мові та тотальну відсутність почуття гумору (хоча найбільший його гріх – це нудність і страх). Зіківську Чтвертку з перцем у порівнянні з цієї убогістю можна віднині вважати шедевром абсурдного гумору.

Мило Пастуха

Тут можна довго вагатись у яку ж рубрику краще записати новий кліп всесвітньовідомого галичанина Сергія Пастуха – у Львівські маразми чи у Попси попса.

Перемагають Маразми, оскільки місцева попса починає потрохи усвідомлювати, що Дзідзьо – це також і стьоб над місцевими рагулями, тобто дзеркало місцевих палестин з усією їхньою богообраністю.

Саме тому мелодраматичний персонаж Сергія Пастуха так щемливо не цурається власних джерел у столичному бомонді, і свідомо чи несвідомо, отим своїм етно-бум-цик-цик віддзеркалює всі ті непоодинокі приклади львівського трешу у мамі міст руських.

фото: figaro.lviv.ua