23 березня 2016

Каналізація до Європи

Транскордонні наслідки занедбаного стану каналізаційної мережі Львова.

За сприяння Freedome House та Міністерства закордонних справ Норвегії в рамках проекту "Дрон-погляд на зони екологічного лиха Львівщини".

Вперше на очисні споруди ЛКП "Львівводоканал" волонтери проекту потрапили у листопаді 2015 року в супроводі головного технолога підприємства Миколи Одухи.

Над вулицею Пластовою стояв нестерпний сморід і поруч з ним було лише бажання кинути все та повернутися в теплий офіс.

Але згадка про тривалі перемовини з прес-службою Львіводоканалу щодо візиту надихнула нас на вольове зусилля залишитися на цій території, бо краще один раз побачити (і понюхати), ніж сто разів почути.

Каналізаційні очисні споруди (КОС) ЛКП "Львіводоканал" – це промисловий музей радянської доби під відкритим небом. Збудовані в 60-70х роках минулого століття, вони ще ніколи капітально не ремонтувалися.

Лише на початку 2000-х років за сприянням уряду Швеції, який вже тоді розумів масштаби загрози, КОС отримали нові генератори і обладнання для цеху первинної механічної обробки твердих нечистот.

Якби не допомога шведів, то б тверді відходи вручну розбиралися і сортувалися львівськими жіночками й до сьогодні.

Проектна потужність очисних споруд 490 тис. куб. м/добу, реально сьогодні вони приймають 100 000, а очікується – 140 000 куб. м/добу нечистот.

Очисні споруди мають дві лінії. Одна для стоків промпідприємств, інша – для господарсько-побутових і дощових стоків.


Очисні споруди на вул. Пластова із зазначеними місцями зйомок дроном

"Каналізаційні очисні споруди працюють за наступною схемою: перший етап – механічна очистка, що включає проціджування стоків на решітках, вловлювання мінеральних домішок в пісколовках і відстоювання води у первинних відстійниках.

Другий етап – біологічна очистка води в аеротенках і вторинних відстійниках. Осад, що утворюється на різних етапах очистки стічної води, потрапляє у цех механічного зневоднення. Зневоднений осад автотранспортом вивозиться на мулові поля" – пояснюють у презентації Львівводоканалу.

Насправді, очисні споруди – це комплекс гігантських резервуарів, в яких відбувається різні типи очистки стічних вод.

Друга черга очисних споруд Львівводоканалу

Після першої експедиції відразу хочеться подякувати працівникам Львівводоканалу за те, що Львів досі не захлинувся у нечистотах. Умови праці на них достатньо екстремальні.

Нехай очисні споруди в жахливому стані, але вони бодай частково виконують свою функцію.

У березні 2016 ми повернулися на очисні споруди, а точніше на річку Полтву, що біля них, в супроводі громадського еколога Мирона Колодка.

Він бідкався, що цього дня вода в Полтві була коричневого, а не чорного, кольору, як в попередній його візит на очисні споруди декількома тижнями раніше.

Наш дрон піднявся в небо і зафіксував першу лінію очисних споруд водоканалу, мулові поля, а також городи, що розташовані прямо на території очисних споруд.

В об'єктив дрону потрапив асфальтний завод, що знаходиться поруч з очисними спорудами. І це пояснює те, чому того дня ми дихали смородом з сильною домішкою бітуму.

Також дрон побачив активний скид не зовсім очищених вод в канал, що впадає в річку Полтву.

Бо, як нам пояснили екологи, згідно світових стандартів, очищені стоки – це вода, придатна для купання. Навряд чи знайдеться охочий поплавати в Полтві чи іншій річці після перегляду цього відео.

Вода брудно-коричневого кольору з білою піною від реагентів на великій швидкості несеться паралельно з Полтвою в напрямку мосту, а вже за ним ми бачимо лише одну Полтву, руслом якої розбавлені неочищені стоки потрапляють в транскордонну річку Західній Буг і далі – у Балтійське море.

Перша лінія очисних споруд, мулові поля і Полтва

Західний Буг – єдина українська річка, що впадає в Балтійське море

Західний Буг тече територією трьох європейських держав: України, Польщі і Білорусі, а якщо врахувати весь басейн Балтійського моря, то екологічний стан річки впливає на життя людей у тринадцятьох країнах.

Третина населення столиці Польщі Варшави (і не лише) використовують води Західного Бугу для пиття та господарських цілях. У той час, як самі львів'яни споживають беззаперечно чисту воду з артезіанських джерел Карпат.

На якість води Західного Бугу впливає багато факторів, але антропогенний, тобто людський фактор, є визначальним: розораність територіі?, меліорація, забруднення води скидами стічних вод.

Основним джерелом забруднення Західного Бугу, згідно з офіційними міжнародними звітами, є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, більшу частину яких скидає ЛКП "Львівводоканал" у річку Полтва, оскільки фізично та морально зношені очисні споруди Львова працюють незадовільно.

Львів скидає в Західний Буг понад 90% всіх неочищених вод підприємств ЖКГ України

"Води басейну річки Західний Буг забруднені та їх стан не покращується.

При цьому екологічний стан басейну на території Львівської області характеризується посиленим антропогенним навантаженням, що є наслідком скиду забруднених стічних вод підприємствами житлово-комунального господарства, більше 90% з яких припадає на ЛКП "Львівводоканал".

Найбільш складна ситуація з притокою Західного Бугу р. Полтва, яка потребує термінового вжиття природоохоронних заходів, спрямованих на відновлення якості її річкових вод, що дасть можливість забезпечити покращення екологічного стану вод цілого басейну".

Це висновок аудиту Рахункової палати у 2015 році. 

Недостатньо очищені скиди Львівводоканалу в систему річок Західного Бугу (за даними Держуправління екології Львівської ОДА)

Води басейну Західного Бугу значною мірою забруднені сполуками важких металів, насамперед магнію, міді, хрому шестивалентного, дещо менше – сполуками заліза загального, цинку.

Протягом 2012-2014 років у цих пунктах зафіксовано 19 випадків дефіциту розчиненого у воді кисню на рівні високого забруднення і 11 випадків екстремально низького вмісту розчиненого у воді кисню, йдеться у звіті Рахункової палати. 

Річка Полтва залишається найбільш забрудненим водним об'єктом басейну, і найбільшиий вміст сполук азоту амонійного встановлено саме у воді цієії притоки.

Небезпеки хронічного забруднення вод басейну Західного Бугу

Для України

Згідно звіту Рахункової палати України, відсутність робіт з очищення русла річки Західний Буг та укріплення його берегів загрожує Україні втратою території на прикордонній ділянці з Республікою Польща площею 5 284 га, з яких з 2001 року вже втрачено понад 98,5 га таких земель. 

Для Львівщини

Здатність водноії екосистеми Полтви до самоочищення та відтворення серйозно порушена.

Органічні та неорганічні сполуки, що в понаднормовій кількості потрапляють до води, призводять до того, що сповільнюється рух води, змінюється її хімічний склад, засмічується дно.

Після потрапляння сполук фосфору у поверхневі водойми відбувається явище евтрофікації, що призводить до цвітіння води, бурхливого розвитку планктону та інших мікроорганізмів, – роз'яснює Департамент екології Львівської ОДА.

Внаслідок цього вимирає риба та раки, оскільки водні рослини, кількість яких збільшується за рахунок добрив-фосфатів, використовують увесь кисень у воді та отруюють воду продуктами своєї життєдіяльності.

Високі концентрації хлоридів у питній воді не є токсичними для людей, проте солоні води корозійно активні, згубно впливають на ріст рослин та викликають засолення ґрунтів.

Високий вміст азоту у воді сприяє інтенсивному розвитку мікроскопічних водоростей, загибелі риб та інших водних організмів, тобто кардинально порушує стан водних екосистем. Усі азотні сполуки шкідливі для здоров'я людей.


"Якщо навіть проведуть модернізацію очисних споруд, то треба буде будувати нові канали. Адже русло Полтви в районі очисних споруд настільки забруднене, що чиста вода ще багато років буде нести в собі ось ці шкідливі речовини, що накопичились в Полтві за всі роки діяльності очисних споруд" (Мирон Колодко, еколог)

Для людей

Забрудненні води несуть в собі немало загроз для людей.

Господарсько-побутові стоки за умови неякісної очистки або її відсутності призводять до біологічного забруднення води, яке може викликати інфекційні захворювання: холеру, тиф, гепатит тощо.

Нітрати і нітрити викликають у людини метгемоглобінемію (кисневе голодування), рак шлунку, негативно впливають на нервову і серцево-судинну системи, на розвиток ембріонів.

Якщо забруднена вода змішується з водопровідною водою, то це може завдати непоправної шкоди організму людини: пошкодити нирки, негативно вплинути на роботу серця та інших органів.

Львівводоканал не справляється з очисткою стічних вод

Адже в занедбаному стані сьогодні перебувають не лише очисні споруди, але й вся каналізаційна мережа Львова.

1. Понад 30% каналізаціи?них колекторів і 25% каналізаціи?них мереж Львова повністю вичерпали свіи? термін експлуатаціі?, а 30% території Львова взагалі не каналізовано. Це 9 районів – 114 вулиць, 3183 будинки, у яких мешкає 13 864 мешканців.

2. Відсутній повноцінний догляд за каналізаційною мережею. Лише у 2014 році місто закупило спеціалізовану машину для гідродинамічної промивки та очистки каналізаційних колекторів та лабораторію для відео обстеження колекторів.

3. Львів не має станції приймання стоків від споживачів та промислових підприємств, розташованих у не каналізованих районах та за межами міста Львова. Як наслідок, мешканці досить часто користуються послугами нелегальних асенізаторів, які скидають нечистоти з перевищеннням гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин або в стічні канави, або прямо в міську каналізацію, відтак вони неконтрольовано потрапляють на очисні споруди.

4. Відсутність локальних очисних споруд на більшості підприємств Львова. Підприємства скидають на очисні споруди нечистоти і стічні води з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин. У 2016 році так і не скасували так звані тимчасові понаднормові норми скиду, як це обіцяла зроби влада. Вони реально унеможливлюють притягнення до кримінальної відповідальності винних за порушення екологічного законодавства. Підприємства Львова відкупаються грошима, які сплачуються Львівводоканалу за те, що він приймає нечистоти і стічні води з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин

5. Ступінь зносу очисних споруд Львівського водоканалу становить 99,2%. Понад 30% обладнання КОС, повністю вичерпали свіи? термін експлуатаціі?. Каналізаційні очисні споруди Львова не обладнані достатніми потужностями для забезпечення належної утилізації зневодненого залишкового активного мулу.

Депутат Львівської міськради Юрій Кужелюк, який багато років займається проблемами інженерного господарства Львова, вважає, що це наслідок хронічної відсутності у ЛКП "Львівводоканал" грошей на модернізацію.

"Львівводоканал весь час розривається між сплатою податків і платежів за електроенергію. На інше в нього грошей нема. Уявіть собі, що в його розпорядженні сьогодні лише три екскаватори. Цього явно недостатньо, щоб проводити широкомасштабні роботи по модернізації", – розповідає він.

Підприємству не вистачає грошей тому, що тарифи на воду у Львові є економічно не обґрунтованими. "Тарифи – це питання політичне. Вони визначаються, як щось середнє між економічно обгрунтованою цифрою і реальною фінансовою платоспроможністю населення міста. Львів'яни платять за якісну воду ціну порівняно нижчу, ніж мешканці інших регіонів, а споживають значно якіснішу воду, добування і доставка якої до Львова коштує дуже дорого", – зазначає Кужелюк.

"Економічна криза в країні ще більш ускладнює ситуацію, адже львів'яни особливо економно ставляться до використання води в господарських потребах через постійне зростання її вартості. Останнє призводить до збільшення концентрації стоків, що поступають на очисні споруди", – додає Микола Одуха.

На погіршення ситуації з очисткою стічних вод вплинуло також рішення Львівської міськради про скидання в міський колектор інфільтрату з Грибовицького сміттєзвалища. Він, як і стічні води більшості підприємств, не проходить попередньої очистки, а отже потрапляє на очисні споруди з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Юрій Кужелюк не заперечує цього.

"Справді, вартувало б на звалищі збудувати повноцінну станцію локальної очистки стічних вод. На це немає грошей. Однак інфільтрат необхідно було відвести, бо ситуація на самому сміттєзвалищі склалась загрозлива. Це тимчасове рішення. Інфільтрат поки тече по міському колектору, розбавляється водою, отож все ж таки вдається якось зменшити концентрацію забруднюючих речовин в ньому до моменту потрапляння на очисні споруди", – розповідає він.

Як влада Львова вирішує проблему і яку нову загрозу в цьому бачать екологи

Зрушити з місця вирішення проблеми очистки стічних вод у Львові все таки допоміг сморід, а точніше небажання громади міста дихати ним.

Влада Львова, яка продовжувала в певному сенсі замовчувати масштаби проблеми та не пов'язувала її з міжнародним контентом, на вимогу громади почала докладати зусиль до модернізації інженерної інфраструктури міста.

У 2012 році Львівська міськрада затвердила комплексну Програму модернізації каналізаційного господарства м. Львова на загальну суму 1 002,7 млн. грн., з яких кошти державного бюджету – 412,2 млн. грн., кошти міського бюджету м. Львова – 200,4 млн. грн. та інші джерела фінансування – 390,1 млн. гривень.

Однак на виконання заходів програми протягом 2012-2014 років було спрямовано лише 16,0 млн. грн. (зокрема, 7,8 млн. грн. – кошти міського фонду охорони навколишнього природного середовища, 4,7 млн. грн. – кошти державного бюджету, 3,5 млн. грн. – власні кошти підприємства). Це лише два відсотки планового обсягу коштів, які суттєво не впливають на модернізацію очисних споруд міста Львова (згідно аудиту Рахункової палати України).

"Реальні зрушення стали помітні з другої половини 2015 року. Щоб не казали, але бюджетна реформа відбулася. Львів отримав реальні кошти, які тепер може поступово вкладати в модернізацію інженерних споруд", – розповідає Юрій Кужелюк.

Депутат наголошує на тому, що громада також активно докладається до цього процесу. Адже місто за власні кошти споруджує лише колектори, а вже про приєднання до них населення дбає самостійно і за власні кошти.

Хоч грошей не вистачає хронічно. Так, з метою нейтралізації агресивних речовин у каналізаційних стоках за кошти міського бюджету виготовлено проект "Закупівля та встановлення двох станцій дозування реагентів "Ферокс" на майданчиках каналізаційних насосних станцій (КНС-4 та КНС-5)”. Одну станцію закупили, але от на дозатор грошей не вистачило.

Тому реагент вноситься вручну. "Робітник стоїть і лопатою загружає реагент замість дозатора", – зазначає Кужелюк.

На початку 2016 року були досягнуті остаточні домовленості щодо отримання кредиту ЄБРР для реалізації проекту утилізації мулу (будівництва метантенків) та реконструкції першої черги КОС на Львіводоканалі. Загальна вартість проекту становить 31,5 млн. євро.

Крім того, на замовлення ЛМКП "Львівводоканал" ТОВ "ТЕКОС ЛТД" розроблено проект "Реконструкція каналізаційних очисних споруд м. Львова". Проект внесено до загального проекту будівництва метантенків для обробки осаду та отримання біогазу.

"У чому є проблема очисних споруд: в величезних мулових полях. Там є солі важких металів і коли падає дощ, то зі всіх цих мулових полів водичка потрапляє в Полтву. По-друге, очисні споруди мають два входи і дві системи аеротенок. Там, де на очисні споруди тече з Полтви (господарські і дощові стоки), вони менше знищені. А другій вхід – по ньому на очисні споруди поступають стоки промислових підприємств. Оце є і основна маса стоків, що необхідно очищати. Але ті аеротенки зруйновані вщент, фактично вони майже не працюють і не роблять очистку. Треба зосередитися на цьому. Тому стоїть комплексне завдання: привести до нормального стану аеротенки і перестати викидати мул на поля, щоб це не сочилося", – наголошує Юрій Кужелюк.

Окрім кредиту ЄБРР, залучено кредит НЕФКО в розмірі 5 млн евро. Додатково підприємство планує отримати 7,5 млн євро грантових коштів та місцевого внеску в розмірі 4 млн євро.

Реально можна говорити про початок другого етапу реконструкції очисних споруд Львівводоканалу.

Втім екологи насторожено поставилися до ініціатив влади і підприємства.

«Ми не знаємо достеменно з чого складається мул на очисних спорудах. У відкритому доступі інформації про це немає. Невідомо, чи проводилися дослідження і якими є їхні результати. Очевидно, що на мулових полях десятками років накопичувались відходи промислових підприємств, а не лише органіка. Якщо це відходи підприємств, то не виключена наявність в мулі патогенної мікрофлори, важких металів, сильних фосфатних сполук. Тобто базису розвитку онкологічний та інших важких захворювань населення, порушення екосистеми, мутації мікроорганізмів тощо", – наголошує Петро Грицишин – Все це рано чи пізно але потрапляє у ту ж Полтву".

"У радянські часи мул забирали колгоспи. Наприкінці ж 90-х років екологи провели аналіз води в Полтві після очисних споруд і далі, за 7 км в сторону Чижок. Тоді після очисних ми мали нормальну картинку. А на 7 км – така, як на вході в них. Тому що з мулових площадок всі шкідливі домішки стікають в воду", – розповідає він.

Однак спалити мул – це лише перевести проблему з одного фізичного стану в інший, з твердого стану в газ. "Це так зване умовне очищення. Але природа не такого від нас чекає", – стверджує еколог.

"Біогаз дозволить Львівводоканалу частково економити кошти на електроенергії. Проте будівництво метатенок безпосередньо не вирішує проблему очистки стічних вод. То чи варто було з цього починати модернізацію, коли є більш загрозливі проблеми очистки стічних вод?", – обурюється Мирон Колодко.

Справді, в офіційних документах, які є в розпорядженні волонтерів проекту, йдеться про утилізацію і переробку лише активного мулу або про бактерії і мікроорганізми, яки приймають участь в очищені стічних вод, і нічого не говориться про загрози залишків, що вивозяться та складуються на майданчиках і саме які будуть спалюватись з метою отримання біогазу.

Зусиль одного Львова для вирішення проблем Західного Бугу недостатньо

Адже за даними екологів, уся сільська місцевість Львівської області, а також малі міста Львівської області не каналізовані, іншими словами, їх мешканці й промислові підприємства скидають нечистоти безпосередньо в Західний Буг і малі річки, що є його притоками, без попередньої очистки.


"От влада говорить про каналізацію Буська. А я вам скажу: Буськ не має каналізації. Є труба, збудована ще в радянські часи, по якій нечистоти прямо потрапляють в Західний Буг. Очисних споруд місто не має. В інших маленьких містах, якщо вони і є, то в жахливому стані", – зазначає Петро Гричишин.

Досвід Польщі свідчить, що каналізування сільської місцевості економічно виправдано за умови, якщо в даному населеному пункті проживає понад дві тисячі мешканців.

Отож, сподіватися на каналізування сільської місцевості Львівщини, а це приблизно 1,5 млн. населення, в найближчій перспективі не варто.

Саме тому Петро Грицишин намагається привернути увагу влади і громадськості Львівщини до інших світових практик вирішення проблеми збереження водних ресурсів, основаних не на надбаннях науково-технічного прогресу, а на наслідуванні природи.

"Останні 15 років розвивається новий підхід до вирішення санітарних проблем поводження з відходами життєдіяльності людини – екологічна санітарія. Екосанітарія впроваджує нові принципи та технологічні рішення, що передбачають перетворення відходів на ресурси для сільського господарства – азотні та фосфорні органічні добрива. Фактично створюється замкнутий цикл використання поживних речовин. Сьогодні екосанітарія швидко розвивається в таких країнах, як Швеція, Норвегія, Німеччина, Польща тощо", – розповідає він. 

Якщо перевести з наукової мови, то йдеться про іншу, ніж ми звикли, конструкцію туалетів. Так званий "сухий" туалет не передбачає використання води для зливу, а його форма розділяє сечу і фекалії, які в подальшому використовуються як добрива.

Напевно не лише для волонтерів проекту, але й для більшості українців стане відкриттям інформація про те, що Всесвітня організація охорони здоров’я вважає органічною продукцію, яка вирощується саме з використанням людської сечі і фекалій, як добрив.

При цьому вкрай необхідно дотримуватися технологій. 

За сприянням громадських екологічних організацій Швеції "сухі" туалети встановили у двох школах Львівщини (місто Угнів і село Забужжя Сокальського району). Ще декілька таких туалетів встановили з власної ініціативи екологічні активісти на дачах та у приватних будинках в сільській місцевості.

Далі справа не зрушилася.

"На моє замовлення один львівський підприємець виготовив сигнальний екземпляр, але попиту немає. Більшість з тих людей, кому я розповідаю про екосанітарію і презентую "сухі" туалети, сприймають все це легковажно і не ризикують до їх встановлення. Немає й зацікавлення з боку влади. От я читаю, що на каналізування одного населеного пункту в сільській місцевості облрада виділила 1 млн. гривень. Дайте мені цей мільйон і я вирішу проблему у всій сільській місцевості Львівщини. Але державні чиновники в цьому просто не зацікавлені", – розповідає Петро Грицишин.

Висновки еколога в незацікавленості реального вирішення проблеми підтверджує і аудит Рахунової палати України:

"Інвестиційна діяльність, що здійснюється з метою покращення стану вод у басейні річки Західний Буг, недостатня і не забезпечує досягнення поставлених цілей. Таким чином фахівці Рахункової палати констатують, що проблема забруднення цього річкового басейну, погіршення якості води та неврегульованості русел річок набуває критичного значення на всіх рівнях – міжнародному, державному і регіональному".

Наприклад, рішенням Львівської обласної ради від 04.12.2007 було затверджено Регіональну комплексну програму поліпшення екологічного стану басейнів річок у Львівській області на 2007-2010 роки з прогнозом до 2015 року, однак, за інформацією її відповідального виконавця – Львівського обласного управління водних ресурсів, фактичне фінансування заходів програми не здійснювалося.

20 травня у Львові з ініціативи Західного центру Українського відділення Всесвітньої лабораторії відбудеться конференція представників громадських організацій 13 країн з проблем екології малих річок басейну Західного Бугу.

Її ініціатор і організатор Петро Грицишин переконаний, що у вирішенні екологічних проблем громадськості треба йти маленькими кроками і не сподіватись, що це зробить за них влада.

"У вирішенні проблеми збереження вод важливою є просвіта. Необхідно відійти від формального підходу у викладанні екологічної освіти дітям в школі. Сподіваюсь, що реформа децентралізації також дозволить громадам у стратегіях власного розвитку наголосити на важливості збереження водних ресурсів та вирішення екологічних проблем. Бо ніхто про це не подбає, якщо ми самі цього не зробимо. І практичні кроки. Треба підключати український бізнес, який сьогодні дивіться в бік Європи і переходить на європейські стандарти в своїй роботі", – не втрачає оптимізму він.

Партнери проекту: Товариство "Зелений Хрест", департамент екології Львівської ОДА, кафедра нових медій ЛНУ ім. Івана Франка 

Автор: Дар'я Дегтяренко