Кінотеатр-ресторан "Дружба Дубневичів" у Парку культури ім. Богдана Хмельницького.
Кінотеатр "Дружба" – непомітна стара споруда в хащах Парку культури імені Богдана Хмельницького, хоча й розташована праворуч від арки – головного входу.
Така вигідна комерційна нерухомість у Львові простоювати без господаря не буде.
Переваги місця розташування кінотеатру очевидні: рекреаційна зона, близькість магістральної вулиці Вітовського та регулярні велелюдні заходи у парку.
Не дивно, що колишній кінотеатр реконструюють під ресторанний комплекс.
Історія реконструкції почалась 12 років тому, коли міська рада дала в оренду на 10 років ТзОВ "Круаель" землю, на якій розташована "Дружба".
Як розповів Варіантам працівник одного з літніх фаст-фудів, що при вході у парк, реставрація споруди триває вже довго – більше року.
Йому відомо, що міськрада близько півроку тому вирішила дозволити реконструкцію зі зміною цільового призначення – під заклад громадського харчування.
Але хто цим займається – мало кому відомо. Тому, щоб дізнатись про будівельні роботи більше Варіанти вирушили на вулицю Вітовського,43а – саме за цією адресою закріплено будівлю колишнього кінотеатру.
І він має рацію – у кінці квітня на виконкомі міськради йшлося про надання містобудівних умов та обмежень тому ж ТзОВ "Круаель".
Однак цей факт чомусь не зафіксовано на паспорті будівництва. Ба більше, самого паспорту реконструкції на огорожі будмайданчику чи десь поблизу нема.
Пригадуємо, що у червні директор парку Олександр Молодий чомусь утаємничив фірму-виконавця робіт, порадивши звертатись до архітектора, автора проекту реконструкції Марка Савицького.
Та логічніше було б дізнаватись таку інформацію від директора, адже реконструкція ведеться на території парку.
До того ж, Марко Савицький не зобов'язаний розголошувати замовника послуг у ЗМІ, торік він вже скористався цим правом.
На місці реконструкції неквапом працюють 15-20 робітників. На будмайданчику їздить техніка.
Власне, одна з вантажівок видала причетність до будівництва бізнесу наближеного до братів Дубневичів.
Саме цей факт підштовхнув нас детальніше дізнатись про єдину організацію, що фігурує в документах – ТзОВ "Круаель".
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зафіксовано, що співзасновниками "Круаелю" є Надія Гичка, Богдана Колодій та… Павло Богданович Дубневич.
Всі троє прописані в селі Зубра, де, як відомо, мешкає Богдан Дубневич.
"Круаель" займається неспеціалізованою оптовою торгівлею, наданням в оренду нерухомості, будівництвом.
До того ж, юридична адреса ТзОВ проспект Шевченка, 28 – саме там, де розташований "Грушевський Cinema Jazz" – один з ресторанів, які належать Дубневичам.
Ще у 2014 році Богдан Дубневич встановив рекорд по купівлі нерухомості на пл. Ринок з метою побудови там ресторану.
Тому "Дружба" в Парку культури лише доповнить ресторанну карту народного депутата.
Тепер за ресторанний бізнес у комерційно привабливому місці беруться родичі нардепа.
Ось фото з соцмережі Facebook, де на цьогорічній пасхальній фотографії з разом з Богданом Дубневичем є його донька Надія (четверта ліворуч у синьому пальто), яка після одруження має прізвище Гичка. Її чоловік – син головного лікаря обласної клінічної лікарні Михайла Гички – Назарій.
Ось ще її фото з профілю в Однокласниках.
Тетяна Дубневич, дружина нардепа Богдана і Тарас Колодій, співзасновник "Круаелю", є співвласниками вищезгаданого ресторану "Грушевський".
Та повернемося, до парку. У ньому, крім реконструкції "Дружби", до споруди побудовано дорогу, якою поки що їздить лише будівельна техніка, адже іншого шляху до будівництва нема.
Мешканці вулиці Героїв Майдану, від якої бере початок гравійна дорога, розповіли Варіантам, що раніше це була лише пішохідна доріжка. Ось це місце на картах Гуглу.
З власних джерел у міській раді Варіантам відомо, що у містобудівних умовах та обмеженнях, під'їзд до будівлі передбачений з боку вулиці Вітовського, як й пішохідні зв'язки.
Окрім спорудження дороги тут відбулася й вирубка дерев, яку директор Парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницього Олександр Молодий визнав санкціонованою, а саме з метою санітарної очистки та вилучення аварійних дерев.
Однак варто зазначити, що пеньки знаходяться на малій відстані від гравійної дороги, а кілька з них взагалі на місці свіжпрокладеної дороги.
Тому цілком можна припустити, що дерева спиляли для того, аби полегшити розширення колишньої пішохідної доріжки (також для доступу до майбутнього паркувального майданчику біля ресторану), зробити доступним проїзд важкої техніки та вберегти від падіння дерев на автівки.
Тому коментар Олександра Молодого про санітарну вирубку є дещо сумнівним, а порада звернутись до архітектора за інформацією про виконавця робіт наштовхує на думку, що сам директор не до кінця знає (чи просто не хоче знати), що саме діється у його парку