Екологія Західного Бугу від Львова аж до Києва та Варшави.
Як, з ким і для чого вливається Західний Буг у екологічні стандарти ЄС щодо стану транскордонних річок.
Варшава
"Річки колись розділяли наші народи, а тепер єднають їх", – вважає консультант WWF Polska Пшемислав Навроцький. З цього твердження розпочинається його розмова зі мною у Варшаві під час візиту в рамках українсько-польської програми для журналістів-розслідувачів.
Навроцький не приховує, що останнім часом йому доводиться нечасто спілкуватись з українськими екологами та журналістами.
Разом з тим він добре обізнаний з українською ситуацією, а тому його розповідь доповнюється порівняльною характеристикою та історичною довідкою про шлях, який пройшла Польща, і який ще повинна пройти Україна.
"Ідеологія Європейського Союзу диктує нам відійти від такого способу мислення, що на цьому березі – наше, а на іншому березі – чуже, а тому вже нас не стосується. Все це є спільне. Над екологічними проблемами річок потрібно працювати разом, щоб уникнути повеней. Не можна щось зробити у себе і не думати про те, які це матиме наслідки далі, уздовж всієї річки. Такою є головна ідея повеневої директиви ЄС" – продовжує Навроцький.
Польща, зі слів вченого-еколога, вже дванадцять років активно займається реформами, що скеровуються на вирішення проблеми приведення стану водних об'єктів у відповідність до екологічних стандартів ЄС.
"Зміни відбувалися повільно, оскільки молода демократична країна завжди мала інші проблеми, важливіші, ніж охорона навколишнього середовища. І лише входження Польщі до ЄС у 2004 році змусило нас серйозно задуматися над тим, як можна досягти стандартів чистоти середовища згідно законодавства ЄС", – розповідає він.
Польща, підписавши водну рамкову директиву ЄС, взяла зобов'язання до 2015 року досягти доброго стану всіх вод в Польщі: річок, озер, каналів, очисних споруд і прибережних вод.
Добрий стан водних об'єктів в Європі вимірюється не лише хімічними показниками, на які звертають увагу і в Україні, але також й біологічними параметрами.
"Про добрий стан свідчить те, що живе в воді: які молюски живуть на дні, які рослини ростуть на берегах, які види риб тощо. Такий підхід до річок значно складніший. Тобто річка не може бути бетонним жолобом з чистою водою, її стан і структура повинні сприяти різноманітному природному життю. І саме такий стандарт сприяв змінам щодо роботи з водними об'єктами в Польщі: щоб досягти доброго стану води в Бузі або інших транскордонних річках, ми повинні зважати на те, що відбувається в Україні і Білорусії. Так і Литва зважає на те, що відбувається у нас, в гірській частині Польщі з річкою Неман", – пояснює Навроцький.
Важливим елементом виконання Польщею рамкової водної директиви ЄС було створення Національної програми очистки стічних вод. Всі населені пункти в Польщі, в яких мешкає понад дві тисячі жителів, повинні були збудувати очисні споруди для того, щоб привести стан води в річках до норми. Будівництво фінансувалося спільно ЄС і Польщею.
"Як би ми ці реформи робили самі, то прогрес в питанні охорони вод був би значно повільнішим і не таким прекрасним, як це ми бачимо зараз", – зауважує еколог.
Польща не змогла повністю зреалізувати свої зобов'язання перед ЄС в частині виконання водної директиви до 2015 року, зокрема й через те, що гострою залишається проблема приведення до екологічних стандартів ЄС стану транскордонних річок.
Разом з тим поляки досягнули й реальних успіхів, серед яких найбільш показовим є приклад річки Вісла.
"Варшава, як і Львів, ще два роки тому скидала у Віслу практично неочищені стоки цілої лівобережної частини міста. І все це йшло в Балтійське море. Для виправлення ситуації дном Вісли проклали каналізаційну трубу, якою нечистоти з лівобережжя потрапляють на сучасні очисні споруди. За два роки Вісла повністю очистилась. Я досліджую води Вісли багато років. Декілька років перед тим на відстані 400 км вище і нижче Варшави не можна було висадитися з човна на берег, стільки пливло нечистот. Сьогодні Вісла ожила, і навіть риба у Віслі настільки хімічно чиста, що її можна споживати", – розповідає Навроцький.
Те, що ситуація з Віслою у Варшаві змінилась кардинально, я могла пересвідчитись на власні очі. Ще не так давно мертва річка й справді сьогодні ожила, біля берегів плавають качки, стоять рибалки.
А в центрі Варшави ведуться масштабні роботи з реконструкції набережної, яка перетворюється у комфортну зону відпочинку мешканців столиці, де навіть у дощову осінню погоду під вечір можна когось зустріти.
Таких позитивних змін вдалось досягнути, зокрема, завдяки реалізації інвестиційної Програми управління водними ресурсами для Вісли та її притоків до 2020 року, ініційованої неурядовими організаціями.
Програма діє з 2004 року і передбачає об'єднання всіх ресурсів: державних, муніципальних та європейських – задля захисту від повені, посухи та інших надзвичайних загроз, покращення екосистеми Вісли, поліпшення якості поверхневих і підземних вод, а також задля створення умов для економічного розвитку, зокрема й сільського господарства, в басейні Вісли відповідно до принципів сталого розвитку.
2017 рік у Польщі проголосили роком Вісли. Усією Польщею, починаючи з жовтня 2016 року, відбуваються різноманітні заходи в рамках цієї ініціативи. Поляки люблять та шанують Віслу, а тому спільно докладають зусилля до її відновлення.
Прогулянка берегами Вісли разом з тим змусила згадати про те, що головною метою мого візиту до Польщу є Західний Буг.
Зустріч з речником польського Національного агентства водного господарства (Krajowego Zarządu Gospodarki Wodnej, KZGW) Камілом Внуком відбулася завдяки сприянню польських громадських екологів.
Насправді, в Польщі, як і в Україні, далеко не всі держчиновники поспішають спілкуватись з пресою, і закордонні журналісти тут не є винятком: все дуже офіційно, відповідно до регламенту і в чітко відведені законом терміни.
Тому за тиждень перебування в Варшаві так і не вдалось зустрітись з представниками польського міністерства екології та членами екологічної комісії сейму.
А от в Національному агентстві водного господарства відразу, ще в телефонній розмові, висловили згоду на зустріч, проте розгублено якось зазначили, що невпевнені в тому, що чимось зможуть допомогти. Останнє, звісно, заінтригувало.
Каміл Внук був максимально дипломатичним, оперував лише офіційними фактами і документами, поміж яких були матеріали українсько-польської комісії в справах прикордонних вод та вже відомий нам Звіт про результати аудиту виконання рекомендацій Рахункової палати щодо захисту від забруднення вод басейну річки Західний Буг за 2015 рік. Саме вони, на його думку, свідчать, що необхідно багато працювати, щоб внормувати ситуацію із Західним Бугом.
"Західний Буг, забруднення, що пливуть рікою, досягають Вісли, а потім Балтійського моря і впливають на стан останнього, і це створює для Польщі серйозну проблему. Ми свідомі того, що поляки також вносять свою лепту в забруднення цієї річки. Разом з тим, ми намагаємося боротися за поліпшення стану річок, реалізуємо програму очищення комунальних стоків та ряд інших програм. На жаль, Буг – не та ріка, що може конкурувати з іншими польськими річками. Разом з тим ми розуміємо, що ця співпраця вимагає часу", – зізнається речник KZGW.
Як з'ясувалося під час розмови з Камілом Внуком, розгубленість щодо мого бажанням поспілкуватися з польськими відповідальними чиновниками пов'язана з тим, що Українсько-польська комісія у справах прикордонних вод (далі – Комісія), яка відповідно до угоди 1996 року, повинна координувати дії обох сторін, не працює в нормальному ритмі, і цього року не провела засідання через відсутність уповноваженого з українського боку.
"Ми чекаємо на призначення уповноваженого від України, який міг би керувати та приймати рішення. Уповноваженим польського уряду в Комісії у справах прикордонних вод нещодавно призначили заступника державного секретаря міністерства охорони навколишнього середовища Маріуша Гайду. Було б легше вирішувати проблеми, якби на найвищому рівні були регулярні контакти", – зазначив Внук і запевнив мене, що до цього часу співпраця триває в рамках робочих груп комісії, тобто знизу.
Ця розмова змінила мої плани і після повернення до України я вирішила з'ясувати питання зволікання Кабміну з призначенням уповноваженого.
Київ
Міністр екології Остап Семерак, якого я зловила у Львові, не зміг відповісти на це запитання, бо де-факто – це сфера відповідальності Державного агентства водних ресурсів України.
Довелося скерувати офіційний запит саме туди, а після ознайомлення з відповіддю на нього, можна сповна віддати належне делікатності польського колеги.
Українсько-польська комісія у справах прикордонних вод створена на виконання угоди між урядами України і Польщі про співробітництво в галузі водного господарства на прикордонних водах, підписаної у жовтні 1996 року. Відповідно до угоди, Комісія проводить засідання регулярно один раз в рік.
Отож востаннє Комісія засідала в липні 2014 року, тобто понад два роки тому. Лише дві з п'яти робочих груп комісії провели спільні наради в 2016 року. Інші три робочі групи збирались востаннє, відповідно, в 2014, 2013 і 2012 роках.
Також не у всіх групах визначили керівників з українського боку.
У відповіді не було навіть натяку на те, коли можна очікувати призначення уповноваженого Кабміном.
Декілька днів Варіанти безуспішно намагались додзвонитися в міжнародний відділ Державного комітету водного господарства України, щоб уточнити цей момент. Після чого звернулися по допомогу до народних депутатів.
І лише після цього, здається, справа зрушила з мертвої точки: проект постанови Кабміну щодо призначення уповноваженого підготували та передали на затвердження.
Уповноваженим стане голова Держводагенства Ірина Овчаренко, її заступником – керівник Західно-Бузького басейнового управління водних ресурсів Геннадій Мушка.
Про це повідомив Микола Козак, співголова робочої групи з питань противоповеневої охорони, регулювання та меліорації Комісії.
Те, що Комісія якнайшвидше відновить свою повноцінну роботу, важливо, адже Верховна Рада в жовтні ухвалила закон про переведення системи управління водними ресурсами України на басейновий принцип, тобто у відповідність до вимог Водної рамкової директиви ЄС.
Транскордонна співпраця в рамках Комісії також повинна відреагувати на ці зміни.
Сподівання, що застійний період в україно-польської співпраці добігає свого кінця, пов'язані також з тим, що Кабінет міністрів України затвердив Державну програму розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки.
Нею передбачено реалізація проекту "Збереження унікальної біоти та покращення якості води водозабірного басейну транскордонних річок Західного регіону".
Орієнтовний обсяг фінансування з державного бюджету становить 301 593, 72 тис. гривень.
Про це повідомив департамент екології Львівської ОДА. Разом з тим поки що не можна відшукати у відкритому доступі ні програми, ні тим більше її розписаного бюджету.
Львів
Фахівці Львівського обласного управління водних ресурсів, з якими я зустрілась завдяки сприянню начальника цієї установи Андрія Ковтуна, виокремлюють чотири головних проблеми Західного Бугу: стабільність проходження державного кордону, сприяння вільному проходженню вод, недостатньо очищені санкціоновані скиди і зовсім неочищені несанкціоновані скиди.
1. Стабільність проходження державного кордону
Згідно звіту Рахункової палати України, відсутність робіт з очищення русла річки Західний Буг та укріплення його берегів загрожує Україні втратою території на прикордонній ділянці з Республікою Польща площею 5 284 га, з яких з 2001 року вже втратили понад 98,5 га таких земель.
Співголова робочої групи з питань противоповеневої охорони, регулювання та меліорації Комісії Микола Козак, розповів, що, насправді, території вздовж русла Західного Бугу відходять як до Польщі, так і до України внаслідок ерозії берегів та проривів меандрів.
Меандр – плавні, колоподібні вигини річища річки, іноді на 180°. Утворюються у результаті руслових процесів – розмиву річища й акумуляції відкладів. Поверхневі потоки річки спрямовуються до зовнішнього краю берега, поступово збільшуючи його розмив, а донні, насичені наносами, – до внутрішнього, де внаслідок зменшення швидкості течії відбувається відкладання продуктів розмиву. Зовнішній край меандри переважно крутий, а внутрішній – пологий. Поступово меандр перетворюється на петлеподібну звивину, яку річка може прорвати в найвужчій частині (шийці), прокладаючи новий коротший шлях. У залишеному потоком річищі утворюється стариця.
Загалом, на Західному Бузі вздовж 220 км державного кордону між Україною і Польщею на території Волинської області визначили одинадцять місць, де є загроза прориву меандрів, в одному з них нещодавно вже був прорив.
"Є два основні фактори, які впливають на проходження-зміщення лінії державного кордону. Перший – ерозія берегів, розмиваються береги, внаслідок чого відбувається зміщення русла, і, відповідно, кордону, що проходить серединою ріки. Кордон вимірюється геодезичними координатами до сантиметру. Друга – це прориви меандр, коли староріччя зовсім пересихає, і тоді кордон вже треба переносити туди, де пройшло нове русло в місці прориву меандру", – пояснює Козак.
Внаслідок прориву меандр частина земель відходить до України, а частина – до Польщі. За офіційними підрахунками, площа таких земель приблизно однакова. Саме тому Польща свого часу запропонувала провести їхній обмін.
Однак Конституційний суд України не знайшов законодавчих підстав для цього.
"Попередньо досягнуто згоди прорахувати і взаємно узгодити в географічних координатах новий кордон без передачі земель, адже відбувається відторгнення незначних ділянок від 2 до 5 га, які не мають принципового значення для використання в господарських цілях і на яких немає населених пунктів. Над цим працюють прикордонні служби України і Польщі", – зауважує Микола Козак.
2. Вільне проходження вод
Прикордонні інженерні споруди створюють проблеми для вільного проходження вод Західним Бугом.
Йдеться про мости, шлюзи меліоративних споруд, місточки, труби, на яких прикордонники встановлюють решітки, або запобігти контрабанді та іншим нелегальним спробам перетину кордону.
Попри рекомендації екологів прибрати решітки, прикордонники наразі відмовляються це зробити. Отож доводиться слідкувати за тим, щоб решітки регулярно чистили і утримували в належному стані, аби забезпечити вільне проходження вод, без чого неможливо зберегти екосистему річки.
3. Санкціоновані скиди
За даними Львівського обласного управління водних ресурсів підприємства Львівської області в 2015 році скинули у Західний Буг 169,7 млн. кубометрів води, з них 39,15 млн. – це неочищені та недостатньо очищені води, з яких на долю ЛКП "Львівводоканал" припадає 36,5 млн. кубометрів або 93,2%, і КП "Червоноградводоканал" – 3,839 млн. кубометрів.
Разом з тим в 2015 році абсолютно всі комунальні очисні споруди області скидали в річку неочищені стоки.
"Найбільшими забруднювачами є очисні споруди Львова, Червонограду, особливо Соснівка і Гірник, Кам'янка, Сокаль, Великі Мости – всі комунальні підприємства скидають недостатньо очищені води. Навіть в Буську, не зважаючи на те, що в 2012-2013 роках там провели реконструкцію очисних споруд, в 2015 році скидались недостатньо очищені води (консервний завод скинув нерозбавлені концентрати). Винятком є лише Добротвірська ТЕС, яка за рахунок реконструкції в 2015 році показала нормативно очищені води", – розповіла Любов Михайлівна Кусьо.
Завдання реконструкції очисних споруд ЛКП "Львівводоканал" залишається пріоритетним під кутом зору покращення екологічної ситуації не лише Західного Бугу, але й усього басейну Балтійського моря.
Як повідомив Каміл Внук, а також підтвердив міністр екології Остап Семерак, Мінекології України веде перемовини з Національним фондом охорони навколишнього середовища і водного господарства Польщі щодо співпраці у вирішенні проблем забруднення води та повітря на транскордонних територіях, зокрема, реконструкції очисних споруд у Львові.
4. Несанкціоновані скиди
Питання несанкціонованих скидів є найбільш проблемним в Україні, адже жодне село на Львівщині, а також більшість невеличких міст не мають взагалі очисних споруд, отож всі нечистоти, а також хімічні відходи сільськогосподарської діяльності переважно скидаються прямо у річки, і Західний Буг не є винятком.
На жаль, ні 2015, ні 2016 року влада Львівської області не визначала для себе цю проблему пріоритетною. Впорядкування ситуації з несанкціонованими скидами залишається ініціативою поодиноких громадських активістів, про що Варіанти вже писали.
Репортаж зреалізовано в рамках україно-польської програми конкурсу "Школа журналістики розслідувань 2016", яку організували НСЖУ і SDP.
