Сергій Кузнєцов: Хто хоче працювати, той шукає можливість, хто не хоче – причину

Сергій Кузнєцов: Хто хоче працювати, той шукає можливість, хто не хоче – причину

Петро Яцишин,  9 лютого 2017

Варіанти продовжують знайомитися з працівниками компанії Фуджікура. 

Цього разу ми поспілкувалися з молодим і завзятим майстром зміни відділу виробництва нарізки Сергієм Кузнєцовим.

Як Ви потрапили на Фуджікуру?

У лютому минулого року я повернувся з армії і шукав для себе щось нове та незвідане. Я зустрів свого друга і він розповів мені, що працює в новій  компанії Фуджікура, от тільки повернувся з Румунії і робота йому подобається. Сказав також, що є багато вакансій і можливостей, тому варто спробувати там свої сили. Я швидко пройшов медогляд, співбесіду і приступив до роботи. Мене направили працювати у відділ нарізки.

І як Вам перші враження?

Вперше, коли побачив ці машини, то взагалі не зрозумів що то таке і як з ними працювати, тому було трохи лячно. Але хлопці, які вже там працювали, все мені доступно розказали, пояснили і я досить швидко пройшов адаптаційний процес.

Тобто робота Вам сподобалася?

Так, робота стала цікавою.  Всі ці комп'ютери, машини, складна техніка, яку потрібно налаштовувати і яка має багато операцій – це все моє і воно мені близьке. Але звичайно, що хлопці з технічного відділу все мені показували і підказували під час роботи, коли щось не розумів.

Скільки часу минуло від того моменту, як Ви прийшли вперше на роботу і тим моментом як стали майстром зміни?

Приблизно півроку. Я активно вчився, не прогулював, дізнавався максимум інформації про роботу устаткування, бо мені все це було надзвичайно цікаво і вже за короткий період часу я сам працював на двох станках.  

Скільки зараз працівників у Вашому підпорядкуванні?

Наразі 36 операторів машин нарізки. Але буде більше, оскільки до нас їде ще обладнання, яке ми будемо освоювати. Я планую цим людям роботу, стараюся зробити так, щоб вони мали менше перешкод в роботі, щоб могли досягнути поставленої цілі.

Завжди намагаюся пояснити їм, що коли ми не виконаємо поставленого плану, то через нас зупиниться значна частина заводу, що ми вагома частина його, можна сказати головна аорта. Головне – вміти людей мотивувати і заохотити.

І вдається Вам заохочувати?

Гадаю, що так. Люди повинні самі розуміти, що все і одразу не буває. Кожен етап потребує певного часу. Наприклад, колись на початках ми їздили на роботу лише двома маршрутами і це було трохи незручно. Але сьогодні ми маємо велику кількість автобусів, багато маршрутів у кожен куточок міста. І я їду з комфортом на роботу чи з роботи з одного куточка Львова в інший за досить короткий час.

Просто є різні люди, до кожного потрібно знайти підхід. Є багато людей на підприємстві, які не просто прийшли відстояти 8 годин на роботі, а є люди, які й справді прийшли, щоб досягти цілі, щоб розвиватися. Тому деяких я мотивую встановлюючи рекорди навипередки, а  деяких і фінансово. Розумієте, тут хто хоче працювати, той шукає можливість, хто не хоче, той причину.

Що є найбільш відповідальним для Вас у цій роботі?

Я думаю, що це дотримання техніки безпеки. Це те, що є в нас номером один на підприємстві і за що можуть звільнити, бо здоров'я людей є неоціненним, а людські жертви нікому не потрібні.

І друге – це налагоджена робота з людьми. Бо людей потрібно навчити і привити любов до тої справи, яку робиш. У нас конфлікти в колективі відсутні, усі повинні один одному допомагати. Я намагаюся звести двох людей (напарників-операторів) та пояснити їм, що вони працюють як одне ціле. Бо, коли кожен сам за себе, то є проблема. З людьми головне спілкуватися і прислухатися один до одного, бо ти працюєш у великому колективі.  

У нас, наприклад, працівник каже, що звільняється за сімейними обставинами, бо не може працювати в другу зміну. І я поговорив з керівництвом, щоб дали йому можливість працювати лише до обіду і він так працює. Людині завжди треба йти на зустріч, аби не втрачати цінні кадри і не витрачати час на навчання нових працівників.

А як щодо керівництва? Вдається знайти порозуміння та спільну мову?

Звичайно, коли до мене підходять люди за допомогою і я можу сам вирішити вказану проблему, то я її вирішую. Але коли це не моя компетенції, а вимагати будуть у мене, тоді йду до керівництва, пояснюю проблему і керівництво йде назустріч.

Якщо людям все одно де працювати, тільки щоб відбути десь час, то звичайно не варто йти сюди працювати. Але, якщо хочуть працювати і чогось навчитися, то варто. Але потрібно розуміти, що всього треба добитися, одразу високу посаду і велику зарплату нікому давати не будуть. Перспектива є для кожного. Я особисто і далі планую розвиватися і не зупинятися, бо бачу, що є ще куди рости в професійному плані. І це мені до вподоби.

А як Ваша сім'я ставиться до роботи? Все ж таки позмінна робота є не у кожного.

Дружина дуже задоволена. Я став менш нервовим, ніж на попередній роботі. А після армії та попередньої роботи (48 годин на ногах), то, звичайно, що мені неважко.  А мій син, якому 3 роки, вже усім розповідає, що тато працює на Фуджікурі і каже, що я маю купити йому машину.

Що за весь цей період Вам найбільше запам'яталося на Фуджікурі?

Приїзд Петра Порошенка. Я думав він вищий)) І коли він мав приїхати, то ставили сцену на території підприємства і випробовували звук. Музика грала так голосно, що весь завод танцював. Це було весело.  

Компанія Фуджікура запрошує до своєї команди ініціативних, цілеспрямованих, активних та працювитих людей. Звертайтеся за телефонами 063 202-4001, 097 126-9769, 066 105-0008, 095 092-0390. Будемо раді Вас бачити.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.