Один день роботи знімального майданчика фільму про останні дні життя Симона Петлюри у Парижі.
Фільм Таємний щоденник Симона Петлюри має, як мінімум, подвійне історичне значення та львівський контекст, і про це знають далеко не усі кіномани.
Львівський Париж
Зйомки фільму про голову Директорії УНР розпочалися у Львові 1 червня. І чи не найцікавішою локацією знімального майданчику став Львівський обласний апеляційний суд на площі Соборній. Про вагоме історичне значення цієї споруди нагадує таблиця на фасаді, де йдеться про закриті судові засідання над учасниками національно-визвольного руху у 1950-80 роках і використання водомету для розгону пікетів.
Ззовні присутність тут знімальної групи видає лише кілька автівок Національної кіностудії імені Олександра Довженка, що припаркувалися на початку вул. Пекарської. Між ними та будівлею суду актори виходять на перерви, де обідають, фотографуються один з одним та випадковими перехожими. Однією з таких стала журналістка радіо "Свобода" Галина Терещук, яка зустріла львівського батяра Петра Радковця.
Будівля суду є кoлишнім готелем "Краківський", що певною мірою вписується у кінопроцес: між судовою залою, що на кілька днів стала знімальним майданчиком та іншими приміщеннями першого поверху у фойє на одвірку зберігся напис польською мовою "Szatnіa" (українською "гардероб"). Актори проходять під цим написом аби увійти до зали, в якій облаштували примірочну.
Пересічні відвідувачі та працівники суду піднімаючись сходами на верхні поверхи (у яких паралельно відбуваються судові засідання) та з подивом оглядають знімальний майданчик, наче страшний сон. Коли дехто з них голосно розмовляє, члени знімальної групи схвильовано позирають на них та просять спілкуватися тихіше.
Залу суду, де знімають суд над вбивцею Петлюри, перемалювали яскравими червоними шпалерами, які контрастують з чорними колонами.
Режисер Олесь Янчук шукав приміщення, яке б якомога точніше могло відповідати паризькому Палацу правосуддя, де у 1927 році відбувався історичний судовий процес.
Львівські актори
У фільмі Янчука в епізодичних ролях знімається чимало львів'ян: Петро Радковець, заньківчани Ігор Гаврилів, Орест Гарда, Степан Глова, Анна Матійченко. Їх можна впізнати у ролях свідків та присяжних. Також варто зупинитися на колишньому заньківчанину Тарасові Жирку, який грає французького журналіста. Жирко, попри свій досвід у кіно, дещо хвилюється, – перед виходом на знімальний майданчик він хреститься.
Це не єдина його роль у фільмах Олеся Янчука. Він грав Климентія Шептицького у байопіку Владика Андрей (2008) і отця Кадила у Залізній сотні (2004). Між іншим, у цих стрічках мала епізодичні ролі й Ірма Вітовська, яка у Таємному щоденнику Симона Петлюри грає одну з головних ролей – дружини Петлюри. Самого ж Петлюру грає одесит Сергій Фролов.
У масовці задіяно львівський Молодіжний театр "Мельпомена".
Одну з ролей несподівано грає і сам Олесь Янчук. Він замінив актора, який запізнився на зйомки.
Поміж учасників судового процесу найлегше розпізнати суддів, поліцаїв та євреїв. Останні намагаються переконати суд у антисемітських поглядах Петлюри та участі у погромах євреїв.
Інші львівські локації
Окрім суду, зйомки відбулися у кав'ярні "Дзиґи" (що стала київським рестораном), Музеї етнографії та художнього промислу, проїзді Крива Липа та Палаці Потоцьких. Саме це місце поєднує Таємний щоденник Симона Петлюри з іншою, однак маловідомою, стрічкою про петлюрівців.
Кілька епізодів радянського фільму На вістрі меча (1986 рік, Одеська кіностудія) зняли саме тут. Зокрема епізод зустрічі Петлюри (Володимир Талашко), генерала Турчина (Іван Миколайчук) та його радника Дорошенка (Олександр Дем'яненко) з представником французької військової місії. Однак тоді, у 1986 році, Львів грав роль самого себе.
У Таємному щоденнику Палац Потоцьких став місцем зустрічі голови Директорії УНР з Юзефом Пілсудським. Подвір'я палацу – паризькою вулицею.
Державне агентство України з питань кіно виділило на Таємний щоденник Олеся Янчука 23,6 мільйони гривень. Це лише частина необхідної суми, решта витрат на кіностудії та спонсорах. Увесь бюджет фільму оцінюють у 48 мільйонів гривень.
