Ірина Гринчишин: Щоб мати успіх, треба робити більше, ніж від тебе просять

Варіанти продовжують знайомитися з працівниками компанії Фуджікура.

Ірино, скільки часу Ви вже працюєте на підприємстві?

На роботу в компанію я прийшла 9 березня 2016 року, тобто вже більше року.

А до того де працювали, навчалися і чому вирішили йти працювати на завод?

Я навчалася у Дніпропетровськоому національному університеті залізничного транспорту імені академіка Всеволода Лазаряна на факультеті технічної кібернетики. За фахом я є інженер-програміст. Ще студенткою я завжди працювала в сфері реклами та  торгівлі: промоутером, супервайзером, хотіла спробувати роботу торгового агента. Але після університету я пішла у декретну відпустку, а вже після відпустки кудись потрібно було йти на роботу. Я почала шукати, але багато роботодавців, власне через мою маленьку дитину, не хотіли брати мене на роботу. Казали, що я не зможу повністю себе присвятити справі, буду просити багато лікарняних тощо.

Про Фуджікуру я дізналася в серпні 2015 року і вже тоді хотіла спробувати, але тоді завод лише відкривався і перших працівник возили навчатися в Румунію, а я не мала можливості поїхати. Тому почекала, коли вже навчали нових працівників тут у Львові, хоча до того ніколи не працювала на заводі і навіть уявити собі не могла що то за робота. І от я прийшла на навчання в компанію. У мене було неймовірно шалене бажання навчатися і працювати.

І в першу чергу доказати собі, а також тим роботодавцям, які мене не захотіли брати на роботу, що я можу успішно працювати та чогось досягти. Бо дуже багато було розчарувань і не приємний осад від того, що в нас люди вважають, що молода мама не може працювати. І коли я навчалася, то тренера мене одразу почали хвалити і пустили працювати на лінію швидше від усіх.

І Ви пішли працювати оператором, як Вам така робота?

Так, я стала на лінію працювати оператором. Перші дні було важко, однак я мала велике бажання все це витримати. Потрібно було звикнути до графіку, до колективу і встигати все за колективом. Бо я власне дуже хвилювалася, що не встигатиму і буду підводити своїх співробітників. Але з часом швидкість набулася, я досконало навчилася виконувати свій крок на лінії, потім мені стало цікаво, що ж там роблять мої сусіди і почала вивчати їх кроки, і так з часом я вже знала всю роботу на лінії. А вже через два місяці мені запропонували стати лідером команди.

Для мене, чесно кажучи, це було неочікуваним, я була шокована і не думала, що все станеться так швидко. Тому, можу сказати, що в компанії багато залежить від того, на скільки ти готовий розвиватися і твій кар'єрний ріст не пов'язаний з часом, бо хтось опановує свою роботу за кілька днів, а комусь потрібно і місяць-два. Розвиток залежить не так від часу, який ти провів на роботі, як від ефективності твоєї роботи, від зацікавленості нею та бажанням вчитися. Щоб мати успіх, завжди треба робити більше, ніж від тебе просять.

З чого Ви почали свою роботу лідера?

Мені дали абсолютно нову команду – 15 новачків. Спочатку було важко, бо нові люди, яким потрібно все показати і всього навчити. Потрібно було знайти підхід до кожної людини. І так ми почали працювати на одному проекті, потім відкривали разом другий проект фактично з нуля. І тут знову потрібно було 15 чоловік навчити працювати на новій ліній. Але спершу усе вивчити мала я сама, тому після роботи ще залишалася і сідала за новий проект, щоб вчитися. І ми це зробили. Лінії успішно відкриті і працюють. Загалом же я відкрила уже чотири нових лінії на заводі і для мене це моє особисте досягнення. Я цим пишаюся.

Які у Вас стосунки в колективі?

У нас абсолютно дружні стосунки. Всі слухають один одного і мене, зокрема, а я можу вислухати і зрозуміти кожного, хто підходить до мене зі своїми проблемами. Кожну ситуацію стараємося вирішувати без конфліктів, хоча люди є різні, дехто більше емоційний, дехто більш закритий. Завжди важко новачкам, але ми намагаємося максимально їм допомагати всі разом. Я не вимагаю одразу якогось нереального результату чи швидкості у роботі від новачків, завжди стараюся розраджувати та пояснювати.

Але звичайно, що це стосується людей, які прийшли працювати на роботу, а не погуляти, попити кави чи покурити. Таких у нас не люблять. Якщо бачимо, що людина має бажання вчитися і працювати, то весь колектив радо допоможе і буде терплячий, але, коли бачимо, що людина прийшла ледача і безініціативна, то виконувати за них роботу інші не будуть.

Розумієте, для людей створюються усі умови – доїзд на роботу і з роботи, харчування, різноманітні акції-заходи, допомога і розуміння від керівництва також. У нас дуже хороші керівники, ніхто не сварить, кожен може підійти до будь-кого і запитати як справи та самопочуття. Не гаряче, не холодно, тобто можливість навчаться, працювати і  розвиватися є, потрібне ще бажання і розуміння того, що це робота на великому підприємстві. Ми тут всі як одна велика сім'я, всі один одному допоможемо, але ледарів терпіти не будемо.  

Ваша сім'я підтримує Вас у Вашій роботі?

Родина мене дуже підтримує і радіє, що мені все так добре вдається. Мій син у дитячому садочку всім розказує, що його мама виготовляє машини. Звичайно з дитиною проводжу не так багато часу як би хотілося, але весь вільний час намагаюся присвятити сину.  

Компанія Фуджікура запрошує до своєї команди ініціативних, цілеспрямованих, активних та працювитих людей. Звертайтеся за телефонами 063 202-4001, 097 126-9769, 066 105-0008, 095 092-0390. Будемо раді Вас бачити.