Brat "V$tavляє" (2018)

Літературного імярека з мистецьких кіл Галичини (та її околиць) охочі відразу зможуть назвати дещо запізнілою галицькою відповіддю москальському Oxxxymiron-у, хоча, зважаючи на тривалий бекґраунд спілкування з місцевими інтелектуалами, театралізованим пародіям Брата ближче до Кровостока. Хтось ще згадає про Треш-шапіто КАЧ (як і про 2H Company чи СБПЧ Оркестр), але, о, Господи, у якому ж це році вони читали про Вітю Дробиша?

Зі споконвічного галицького безчасся Брата, оспіваного Ротом та Шульцем, лине не те, щоб несподіваний саунд, хоча уважне взорування на Dälek, Death Grips, The Bug чи Wiley (+ привіт Lil Pump та трепу) заслуговує на окремі оплески навстоячки. Однак, тут і зараз "V$tavляє" – це цілком актуальна штука у контексті сьогодення мистецьких кіл Львова та культуртрегерської бацили хіпстеризму, яка поволі увиразнюється предтечею тоталітарності.

З актуального для теперішнього Львова (фейкової столиці української культури) саунду варто відразу забирати будь-які згадки про провальний проект Gutzul Magik Foundation, і Брат, на щастя, довго там не крутиться. Індустріальний хіп-хоп (чи грайм) ідеально лягає на сонну місцеву специфіку з пограничною атмосферою клаустрофобії та паранойї і саме тому, тут так не працює інструментальний хіп-хоп The Cancel Band з минулорічним альбомом "Case". Він занадто правильний (без дивинки та химеринки) і тому зливається з багато чим навколо, хоча саме у львівському безчассі питання "чи варто слухати інструментальний хіп-хоп у 2017 році" буде цілком зайвим.

Алюзії на електроніку 70-х у "V$tavляє" відразу сповіщають про те, що іншою назвою альбому могла б бути фраза "Ізмєна піонера", тобто, коротко, це історія про момент зустрічі життєрадісних піонерів космосу з Чужою Рідлі Скотта. Це історія про ілюзії, самообмани та міражі. І тому в останньому треці "1991" (привіт альбому альбому Zomby "Where Were U in '92?" чи спроба альтернативної історії України після Незалежності у 1991 році?) варто відчути сліди (увесь крижаний підступ) треку Клауса Шульце "Crystal Lake" з альбому "Mirage" (1977).

Львівських хіпстерочків ще очікує своя зустріч з Чужою і тому, щоб не заважати Божому провидінню, варто сконцентруватися на текстах альбому, де буйним цвітом палає якась, прости Господи, жаданівщина. Це не настільки добре, як можна подумати на перший погляд, навіть якщо зважати на те, що це якраз тема для сюрних тріпів старобільського Гаррі Поттера в архаїку Донбасу. Хоча з іншого боку (боку пародії) – це чи не найкраще, що могло статися з жаданівськими інтонаціями ("йду за стаффом", "фоп", "k&k"), бо сам Жадан зі своїм пролетарським ска вже більше схожий на місцеву пародію на Ленінград (але без хітів для усіх прошарків фрустрованого населення). Краще б вже він записував нове еренбі з млосними алюзіями на Генка Муді (на якого так схожий у вологих мріях усіх дівчаток, які вважають його саме своїм героєм).

Львівський Брат Старшим братом бомбардує місцевих (і таких культурних) фраєрочків-хіпстерочків, витягує їх із зони комфорту у карколомну реальність, хоча для кращого результату варто вже стібатися жорсткіше і згадувати не так Скрябіна, як його Злого репера Зеника. У найкращій гострій соціалці "k&k" (з впливами Іздрика) Брат вивалює у буряках усю їхню порожнечу та фейсбучне сектанство (більше про це у "ментальне") і дарує ідеальну епітафію для їхньої могилки: "Люди, що їдуть в Москву на заробітки чи на польських бляхах на кордоні, ... не чекаю від них всіх метаморфоз, просто прошу поверніться у рідний колгосп, бо в культурологів, кураторів уже психоз". І все тому, що заробітчани та бляхарі ніяк не вписуються у рожевощоку утопію креаклів.

Поміж пародій на багато що навколо, Братові варто бути обережнішим з інтонаціями, щоб не потрапити у ці останні дні до пасток самопародії та не скотитися до агрегатного стану Країни У чи Ліги сміху ("доля українця" цікаво перегукується з треком Leftfield "Storms End"). Поміж пародій на привидів капіталізму (тобто відчуження) у "ні хуйні" за участі "Alors On Danse" Stromae чи на закордонне сприйняття бідосі-України а-ля "what do you know about ukraine" (тут варто переслухати й так стьобну "Carry My Urn To Ukraine" Army Of Lovers чи ні?) можна запалити на хітових галюциногенах "як анджеліна джолі" (хоча сам трек так собі поміж усього обабіч).

Пік альбому, трек "ітнддсм" зі словами "Ти хочеш котика? Я буду, сука, тигром" стібе не так модну хвилю юних реперів-гавриків зі школотними панчами чи графоманів а-ля Любка чи Дереш, як усю цю інфантильну хвилю усіпусьних задротиків, фейсбучиків, інстаграмерів, культуртрегерів, які навіть не здогадуються, що пекло уже за рогом.