Іс полла еті, деспота

Уроче освячення будівництва інформаційно-освітнього центру в Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові.

Хвиля антиклерикального хайпу після йоги в Будинку органної та камерної музики повернулася до безодні (звідки вона й прийшла), але оголила деякі насущні речі на яких відразу наголосив Садовий через свою права руку. У покутному меседжі заступника міського голови Львова з питань розвитку Андрія Москаленка неприховано зяє доконаний факт від Андрія Садового про те, що львівські хіпстери не вміють комунікувати з іншими спільнотами міста. І це у переддень Бієнале довіри.

Поведінка Садового та його заступника апелює не так до фігурального шпагату, як його відразу нарекли хіпстерські співчувальники, як лише вказує на ту істину, що хіпстери не вміють домовлятися. Усе схоже на те, що бойфрендне керівництво органного залу навіть не повідомляло римо-католицьку громаду костелу св. Марії Магдалини про рачкування йогою у вищі світи. І тому милосердна поведінка Садового лише спонукає львівських хіпстерів до спілкування. Спонукає їх злізти з дерева у скверику святого Юра, за словами Ліни Костенко. Спонукає на крок еволюціонувати з найнижчого рівня розвитку, де хіпстери зараз якраз і перебувають.

Бо це ж не щось нове, небачене досі, ось ця дитяча хвороба лівизни. Немає нічого нового під сонцем. Таке вже було і буде ще повторюватися стократно. Подібне переважно виводиться постом та молитвою, але у схожих до цих інфантильних персонажів таке позбувається лише через старозаповітну звіздюліну (див. історію Адама та Єви). Тому у львівських хіпстерів й стільки лементу та веремії на незрозумілу поведінку сонцесяйної істоти вгорі.

Майбутнє у такої поведінки – лише тління та забуття. І все тому, що агресивні хіпстери збудували навколо себе єрихонські мури зі своїх псевдо-ліберальних догматів. Вони не можуть вийти за фанатичні (засліплені) межі свого примітивного уявлення про різноманітний світ. Вони лише багато говорять про толерантний світ багато без жодної поваги до іншої думки. Малюють у своїй уяві залізобетонний образ ворога, негативний ще від сотворення світу, оскільки вони, як світочі нового життя, не можуть помилятися.

І тому зовсім недивно, що не встигли ще хіпстерські маси Львова оговтатися від проковтнутого, як Садовий вкотре заіскрив Божою ласкою та щирою молитвою на освяченні будівництва інформаційно-освітнього центру в Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького, який у простонародді зветься Шевченківським гаєм.

І так сильно Андрій Садовий зазіхнув на Господнє благословення, що навіть владика Ігор (Возьняк) смиренно відійшов убік, оскільки знає, що Духа не варто вгашати.