Зміст статті

19 січня 2022Олександра Стефанів

Стрийщина туристична

Стрийська міська рада активно розвиває туристичну політику міста.

Наприкінці грудня минулого року депутати ухвалили нову редакцію Програми розвитку туризму та промоції Стрийської міської територіальної громади на 2021-2025 роки.

На її виконання планують витратити 1 мільйон 312 тисяч гривень. Автори програми нарахували в громаді 105 пам'яток архітектури місцевого значення, 104 сакральні споруди, 351 пам'ятник та пам'ятний знак, 16 пам'яток археології, 7 об'єктів заповідної та парко-ландшафтної спадщини, а також 15 музеїв. 26 установ, зокрема, ГО "Туристичний інформаційний центр Стрия", надають туристичні послуги.  

До переліку визначних історико-архітектурних пам'яток безпосередньо у Стрию вони внесли:  Костел Різдва Пресвятої Богородиці, Народний дім, Міський будинок культури, Церкву Архістратига Михаїла та Стрийську синагогу.

Зеновія Ханас, історикиня та екскурсовод Стрийського краєзнавчого музею "Верховина", розповіла Варіантам про найвизначніші пам'ятки Стрия на основі своїх досліджень та матеріалів музею.

Костел Різдва Пресвятої Богородиці

Костел Різдва Пресвятої Богородиці – це перший та єдиний в усьому місті римо-католицький храм. Костел розташований у центрі міста, на вулиці 22-го Січня, за кілька хвилини від центральної вулиці Т. Шевченко. Зеновія Ханас розповіла, що першу дерев'яну будівлю храму знищила пожежа, але містяни відбудували його. 

"Вперше згадки про храм зафіксували в 1396 році у документах про польську парафію в Стрию, яку заснували на гроші короля Казимира Великого. Жодних тогочасних зображень храму не збереглося, проте це був дерев'яний храм, який згорів під час першої ж пожежі.  Згодом храм знову відбудували. У 20-х роках 15 століття за кошти польського короля Владислава Ягайла на місці старої дерев'яної церкви збудували новий мурований храм.

Ще тоді храм отримав присвяту на честь пресвятої Діви Марії.  Збудувати мурований храм було доволі добрим рішенням, оскільки пожежі не одноразово завдавали шкоди місту. У 1604 році будівля вкотре постраждала у вогні, але цього разу пожежа не знищила її повністю. Менше ніж за 40 років церкву знову відновили, цього разу за кошти парафіян", – розповіла дослідниця.  

фото: discover.ua

У 19 столітті церква знов зазнала двох великих пожеж. Вогонь наче став частиною у житті римо-католиків Стрийщини. У 1827 році пожежа майже повністю зруйнувала католицький храм, зокрема, дзвіницю. На диво ікони та інші церковні пам'ятки змогли вціліти у вогні. 

Під час останньої найбільшої пожежі такого дива не сталося. Тоді вогонь охопив на тільки костел, але й фактично усе місто. У вогні згоріли всі пам'ятки, ікони та майно, яке було в храмі. Окрім стін у пожежі вцілів тільки дерев'яний корпус Розіп'ятого Ісуса Христа, який досі зберігається в храмі.  Після цієї пожежі львівський архітектор Юліан Захаревич впродовж 8 років відбудовував костел, відновлюючи усі втрачені елементи романської архітектури в неоготичному стилі. 

"Храм вдало відновив своє функціонування й до нині продовжує прийняти гостей міста, а також мешканців, парафіян Римо-Католицької Церкви", – зазначає Зеновія Ханас.  

8 вересня 1995 року храм проголосили Санктуарієм Матері Божої Покровительки Людських Надій. Перебуваючи в Україні Святіший отець Іван Павло II освятив у Львові корону Матері Божої Стрийської, а 9 вересня 2001 року Львівський митрополит кардинал Мар'ян Яворський коронував цей образ.

Нині у храмі не побачиш пишних скульптур та яскравих акцентів. У костелі збережена атмосфера давнини, де нічого не відволікає від внутрішніх думок. На стінах немає розписів та зображень, лише невелика кількість ікон, збережений під час пожежі хрест, а також вітражі ручної роботи.  У головному вівтарі храму розташований образ Божої Матері, яка сидить на кріслі, як "цариця неба і землі". Намалював цю роботу в 1888 році краківський художник Флоріан Цинк.

Вітражі приваблюють найбільше. Вони розписані яскравими кольоровими фарбами та зображують святих. Цікаво, що ззовні вітражі непомітні. Вікна храму майже повністю чорного кольору. Особливої атмосфери костелу надає орган, який щодня супроводжує богослужіння.  Увагу туристів часто привертає незвична фігура Матері Божої. 

"Особливість полягає в тому, що вона зображена дитиною. Привезли цю фігура з італійського санктуарію", – пояснила Зеновія Ханас. 

Якщо ж немає змоги зайти у храм, то не слід зупиняти свою увагу лише на дзвіниці костелу. Ззовні, на правому боці костелу розташована доволі незвична каплиця у стилі ренесансу. Храм вирізняється закладеним вхідним порталом та таблицями з латинськими надписами.

Народний дім

Розташований Народний дім на вулиці Народній. Його збудували у 1892 році за ініціативи тогочасних громадських діячів – Стефана Дубравського та Євгена Олесницького. Питання щодо будівництва Народного дому вони оголосили на одному зі засідань "Просвіти". Ініціатори будівництва хотіли розмістити в одній будівлі все потрібне для справжніх інтелігентів: казино, читальню, бібліотеку, музей  етнографічних зборів, навчальну бурсу для талановитої молоді, простір для нарад, наукових та розважальних зібрань, залу для театральних постанов. 

Будівництво переважно залежало від архітектора Івана Левинського, який був пов'язаний зі Стриєм своїм дитинством. Саме через це він погодився безплатно виготовити проєкт будівлі та її архітектурне оформлення. Згодом свою справу він передав іншому архітектору – Тадею Ільницькому.  1 січня 1901 року відбулося урочисте відкриття Народного дому. Відтоді у цій будівлі розпочалося культурне та просвітницьке життя громади. Народний дім мав під своїм дахом такі товариства як "Просвіта", "Міщанська бесіда" та "Руське Касино". На сцені Дому грала трупа Миколи Садовського з Марією Заньковецькою, а у читальнях читав свої твори та лекції Іван Франко. 

У 1939 році радянська влада перетворила Народний дім на Дом Красной армии, а згодом, після тимчасового повернення українцям, у 1944 році, будинок знову повернули у державну власність та створили тут Будинок офіцерів.  Лише 21 листопада 1991 року міськвиконком прийняв рішення передати Народний дім стрийській громаді в особі Товариства української мови ім. Т. Шевченка "Просвіта". Вже 8 березня 1992 року вдруге відбулося урочисте відкриття Народного Дому.

У грудні 1998 року, до 130-річчя "Просвіти", в одній з кімнат Народного дому відкрили музей "Просвіти" Стрийщини. Центральне місце в експозиції музею займає символ "Просвіти", зображення молодої жінки в білій одежі на темному тлі, яка в одній руці тримає книгу, у другій, високо піднятій, – смолоскип. Над головою постаті – золота зірка.

Нині через карантинні обмеження туристи здебільшого можуть ознайомитися лише зовнішньою архітектурою. Центральний фасад будівлі має високі, оздоблені орнаментами вікна, а також напис під самим дахом – "Рускому народови". 

"Над дерев'яними парадними дверима увагу привертає галицький герб із зображенням лева, який у радянські часи закрили гіпсом, але після реставрації не втратив свого вигляду. Під вікнами розміщені бюсти, які виготовив скульптор Григорій Кузневич. Це бюсти визначних для українського народу діячів: Юрія Федьковича, Миколи Устияновича, Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Маркіяна Шашкевича та Миколи Лисенка.

Навколо одного з них сформувалася справжня історія. Бюст Івана Котляревського постраждав від рук як німецької окупації, так і радянських військ. Нацисти прикріпили до бюста поета портрет Гітлера, який згодом радянські солдати зірвали. Проте випадково разом з погруддям. Відновити майже ідентичну копію бюста вдалося Еммануїлу Миську в 1970-х роках", – наголошує Зеновія Ханас.

фото: wikimedia.org

Міський будинок культури

Один з головних осередків культуру міста Стрия розташований на вулиці Крушельницької, у спальному районі міста, неподалік від головного залізничного вокзалу.  Раніше ця будівля належала польському товариству залізничників "Сокіл". Згодом будинок передали українському гімнастичному товариству з однойменною назвою "Сокіл", яке заснували 7 лютого 1867 року. 

Вже в 1906 році завершили будівництво оновленої будівлі з високими зовнішніми колонами та просторою театральною залою. Керував будівництвом відомий на той час архітектор Крижановський. Пишний декор будівлі як зовні, так й в середині, привертай та досі чимало уваги як місцевих, так і гостей міста. Такий дизайн був справжнім зразком віденської сецесії. Хоча будівля була цілком прийнятною, але в 1923 році приміщення знову потрапляє до рук архітекторів, які частково добудовують будівлю. 

Зеновія Ханас зазначила, що історія цього будинку тісно пов'язана з розвитком театрального мистецтва в Стрию.

"У 1960-х роках будівля стало осередком театрального життя в Стрию. Тут був Стрийський драматичний театр. У ньому діяли мистецькі колективи: дитячий хор "Щедрик", Народний танцювальний ансамбль "Стрияночка", Народна студія естрадних мистецтв "Говерла" міського Будинку культури, Народний камерний хор імені Михайла Вербицького та інші музичні трупи", – наголосила вона.

Сьогодні МБК став осередком для культурного життя міста. Усі культурні заходи здебільшого відбуваються саме в Міському будинку культури. 

фото: wikipedia.org

Стрийська синагога

Розташована давня синагога неподалік центральних вулиць міста, на вулиці Міхновського. 

Зеновія Ханас зазначила, що ця споруда має достатньо складну історію.

"Оскільки на початку 20 століття в Стрию проживало майже 10 тисяч юдеїв, то саме тому ще з 1624 року між містянами розпочалася суперечка щодо будівництва синагоги. В жовтні 1634 року Владислав IV Ваза вирішив цю суперечку. Він надав євреям привілей на купівлю ділянок у місті та за містом. Впродовж усієї історії євреї в певні періоди мали певні права. В період з 1652 до 1670 років євреї придбали на території Стрия 11 будинків та збудували у 1660 році на своїй території синагогу. Згодом вони збудували ще одну, але вже дерев'яну синагогу. Однак після війни їхня громада так й не відновилася", – сказала вона.

фото: wikipedia.org

У 1962 році вийшла друком пам'ятна книга, присвячена історії стрийського єврейства та його трагічній долі. Усе, що мав єврейський народ на території Стрийщини, було втрачено, залишилися лише рештки синагоги, яку збудували у 1817 році. Руїни старої синагоги, ґрати та цегляні стіни, – це все, що.  Ґрати воріт виконані у формі менори, знизу вони прикрашені зірками Давида.

Від початкової споруди у стилі класицизму, яка вирізнялася трикутними шпилями, великими напівкруглими вікнами та бляшаним дахом, майже нічого не залишилося. Майже непомітні залишки розписаних стін втратили свою особливість у період панування радянської влади, яка зробила у приміщенні синагоги склад. У 1980-х роках склепіння синагоги майже повністю знесли, плануючи переробити будівлю під басейн, але так це і не зробили. 

фото: wikipedia.org

Зараз синагога перебуває у стані руїни та майже втратила свою історичну особливість. У травні 2016 року Культурна ініціатива "Коло" ініціювала збір ідей щодо відновлення синагоги як релігійної цінності, так і туристичної перлини.  Вже в червні 2017 року волонтери "Lviv Volunteer Center" при Всеукраїнському єврейському благодійному фонді "Хесед-Ар'є" прибирали територію, де знаходяться руїни синагоги. На цю мить розпочалися поступові роботи щодо відновлення синагоги.


фото: trip-impressions.com

Стаття створена в межах проєкту "Організаційна підтримка незалежних місцевих медіа", який реалізується ГО "Атом" у партнерстві з ІА "Варіанти" за фінансової підтримки Чорноморського фонду регіонального співробітництва (BST) у межах програми ЄС "Прямуємо разом". Зміст новини не обов'язково зображає погляди ЄС.

Автор: Олександра Стефанів

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.