Зміст статті

31 січня 2022Олександра Стефанів

Леонід Гольберг: Не хочемо залежати від чиїхось грошей

Розмова з редактором дрогобицької інтернет-газети "Майдан" Леонідом Гольбергом.

Варіанти розмовляють з редактором дрогобицької інтернет-газети "Майдан" Леонідом Гольбергом про виживання місцевих ЗМІ під час пандемії Covid-19.

Як Ви схарактеризуєте медіа, яке очолюєте?

Про своє медіа розповідати найважче. Зазначу лише те, що дрогобицька інтернет-газета "Майдан" увійшла в медійний простір (умисно уникаю слова ринок, але фактично все робиться на ентузіазмі, на жаль) регіону тоді, коли мережевих видань на Дрогобиччині ще не було. Тоді були певні ідеї та можливості до того, щоб зробити видання ще й фінансово прибутковим. Але сталося інакше.

Сьогодні вже не надто часто замовляють в нас рекламу, оголошення тощо. А бути залежними від чиїхось грошей та впливу редакція наміру не має.

Ми не маємо бізнес-плану. А наша стратегія розвитку тепер теж уже у минулому, оскільки видання вже сформоване. Маємо певну аудиторію. Наш читають не лише місцеві. "Майдан" знають і поза межами Львівщини та України. Зараз ми маємо до чотирьох тисяч унікальних відвідувань.

Яка Ваша спеціалізація?

Наша спеціалізація – це фактично увесь спектр місцевих новин, події в країні та поза її межами. До слова, останнім часом доводиться дедалі частіше вдаватися й до передруків з інших іноземних видань. Вагоме місце посідає культурно-літературно-мистецький блок. Наша газета є чи не єдиним в регіоні виданням, яка може цим похвалитися, оскільки для багатьох інших місцевих медіа (не лише мережевих) це щось другорядне та неважливе.

Чи вважає місцева громада ваше медіа важливим для себе?

Доволі важко сказати, але гадаю, що так. Читачів стає більше, і читають нас й завдяки тому, що маємо сторінку видання у Фейсбуці. На деякі публікації з'являються коментарі – і на порталі, і у соцмережі. Тому, певне, людям не байдуже те, що ми пропонуємо читачам.

Які головні проблеми стоять перед вашим медіа у 2022 році?

Наша головна проблема – це ризик втратити досягнуте і так загубити читача. Ми й надалі ставимо ціль: залишатися всуціль незалежними від сторонніх впливів – влади, політиків, бізнесу тощо.

Чи профспілки представляють інтереси вашого медіа?

Профспілки жодним чином не мають дотичності до нас. НСЖУ – потрібна насправді організація, але вже давно, як і чимало інших творчих професійних спілок, потребує глибоких змін, щоб стати нарешті стати тим об'єднанням, яке б могли підтримувати, допомагати та захищати тих, хто належить до спілки.

Нині ж НСЖУ не надто стоїть на захисті інтересів та прав наших ЗМІ. На Дрогобиччині взагалі не видно взаємодії чи принаймні регулярних контактів місцевого відділення спілки з медіа регіону.

Чи ваше медіа вибудовує партнерські стосунки з громадськими організаціями?

З деякими ГО ми маємо партнерські стосунки та підтримуємо медійно їхні проєкти чи акції. Найчастіше – це благодійні організації. Також вже багато років, з дня заснування газети, ми є постійним медіапартнером Міжнародного фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі.

Чи запрошуєте на практику студентів-журналістів?

На жаль, вже тринадцятий рік видання роблять лише дві особи. І було б добре бодай студентів мати за допомогу, але через брак коштів не маємо змоги запрошувати студентів на практику.

У яких формах відбувається співпраця вашого медіа з місцевою чи обласною владою?

Переважно ми співпрацюємо з обласною владою хіба що у тій формі, що вони розсилають свої новини. Місцева влада останнім часом майже не проводить зустрічей з пресою, а пресслужба не надто схильна до співпраці. Навіть зараз, коли після створення громади її штат громади значно розширили, там працюють лише двоє фахових журналістів (з восьми осіб, які там є взагалі).

В інших пресслужбах регіону ті ж проблем, що й усюди. Речниками часто працюють далекі від журналістики люди, і до того ж це загальна тенденція, насправді маємо не пресслужби рад чи громад, а піар-служби голів громад, рад, адміністрацій тощо.

Як центральна влада може допомогти місцевим медіа працювати та розвиватися?

Гадаю, що місцевим медіа потрібно насамперед те, щоб влада не втручалася та не заважала. Єдине, що все ж варто зробити, то чітко окреслити те, де ЗМІ, а де – ні. Адже нині з'являється щораз більше різноманітних ресурсів, таких собі незрозумілих сайтів, які насправді не мають стосунку до журналістики та не несуть відповідальності за те, що роблять.

У Дрогобицькому регіоні сьогодні майже десятка різних мережевих ресурсів, але все це мало нагадує журналістику: їх роблять далекі від фаху люди, недосвідчені, малоосвічені, часто-густо безграмотні (мову та грамотність нині теж багато хто вважає чинником другорядним).

До того ж чимало з цих квазіжурналістів не вказують у вихідних даних того, хто редагує, хто автори тощо.Ще й деякі вважають, що:

1) писати треба й можна так, щоб читач розумів, себто, як мовимо, так і пишемо, а грамотність чи наявність літредактора та коректора – це анахронізм;

2) передруковувати чужі матеріали без посилання – також сучасна норма;

3) деякі ресурси надто часто подають новини чи інформацію про те, чого на власні очі не бачили, оскільки їхніх авторів ніхто ніколи ніде не бачив і не бачить.

Щоправда, є деякі ресурси, які роблять начебто фахові журналісти. Та все ж з нехтуванням основних журналістських засад, які, попри всі новітні тенденції та технологічні зміни, ще ніхто не скасовував.

Як саме карантинні обмеження вплинули на діяльність вашого медіа у 2020-21 роках?

Як на мене, то все ж майже не вплинули, оскільки діяльність ми не припиняли, хіба що додалася ще й ковідна тема.

Як ви збираєтесь розв'язувати головні проблеми, що стоять перед вашим медіа?

Просто працювати та якісно робити контент.


фото: Фб Леоніда Гольберга

Інтерв'ю створено в рамках проєкту "Організаційна підтримка незалежних місцевих медіа". Грант на реалізацію проєкту наданий Чорноморським фондом регіонального співробітництва (BST) за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Автор: Олександра Стефанів

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.