Зміст статті

21 лютого 2022Ксенія Савчук

Ярослав Климович: Місцеве медіа має бути чесним

Розмова з головою Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України Ярославом Климовичем.

Голова Львівської обласної організації Національної спілки журналістів Ярослав Климович поділився з кореспондентом Варіантів баченням щодо майбутнього журналістики на Львівщині.

"Сьогодні для мене головним є питання щодо друкованих видань та роботи первинних журналістських організацій", – Ярослав Климович.

Які завдання стоять перед Львівською спілкою журналістів у 2022 році?

Національна спілка журналістів України є добровільним творчим професійним об'єднання тих, хто займається журналістською діяльністю. Нині спектр роботи журналістів розширився, зокрема, додалися ті, хто працює у цифрових медіа та називають себе блогерами. НСЖУ охоплює друковані засоби масової інформації та електронні ЗМІ. 

Львівська обласна організація НСЖУ, яку ми коротко називаємо Львівська спілка журналістів, налічує майже тисячу членів, які займаються професійною журналісткою діяльністю. У кожному районі Львівщини ми маємо первинну журналістську організацію.

Треба додати, що нині розвелося чимало журналістів-самозванців, оскільки не складно зареєструвати якесь видання, де штампують посвідчення. Це для нас є величезною проблемою. Уточнення до закону про медіа чітко говорить, хто вважається професійним журналістом. Це ті, хто має посвідчення редакції та спілки журналістів України.

Видання прескарт перетворили на окремий бізнес, який завдає чимало шкоди. Особи називають себе розслідувачами та займаються шантажем через окремі спірні моменти у життєдіяльності певних громадян, замість того, щоб звертатися до правоохоронних органів як звичайні громадяни, які хочуть зафіксувати правопорушення.

Нагадаю, що перше профспілкове об'єднання журналістів у Львові створили у 1848 році, коли вийшла перша газета українською мовою "Зоря Галицька". 

Ми дбаємо про підвищення професійного рівня журналістів. Організовуємо конференції та проводимо круглі столи, наприклад, щодо боротьби з фейками або ж щодо питань, що пов'язані з роботою Укрпошти. Так за участі керівника Львівської Укрпошти Євгена Савчука ми обговорили 18 лютого питання передплати, доставлення видань до віддалених громад, вартість доставляння та плануємо налагодити постійну співпрацю.

У нашому секретаріаті є декілька комісій, і одна з них стосується юридичного забезпечення праці журналістів. До цієї комісії входять представники прокуратура та Головного управління Нацполіції у Львівській області. Часом виникають конфліктні ситуації, що пов'язані з перешкоджанням роботи журналістів, і тоді ми втручаємося, щоб вирішити конфлікт.

У 2020 році завершилося роздержавлення друкованих засобів масової інформації. Раніше у нас вони були органами районних рад, а тепер це приватні структури. Закон передбачає, що органи місцевого самоврядування протягом трьох років саме з такими медіа повинні підписати угоди на висвітлення своєї діяльності.

На жаль, районні ради вмили руки у регулюванні цієї ситуації. У нас зараз 26 районних друкованих видань, зокрема, й у містах обласного підпорядкування, і всі вони знаходяться під загрозою закриття. Укрпошта підняла ціну на доставку, папір та друк також подорожчали, а тому кожна редакція намагається вижити.

Як ви підтримуєте районні видання?

Ми єдина спілка журналістів в Україні, яка з 2012 року розробила умови конкурсу "Четверта влада" для друкованих засобів інформації, які ми скерували Львівській обласній раді. На цей конкурс щорічно виділяють 600 тисяч гривень. Лише з цього року участь у конкурсі можуть взяти й електронні засоби інформації, що знаходяться в районах області. В умовах конкурсу прописали, що участь можуть брати лише 12 електронних ЗМІ та 16 друкованих ЗМІ.

Ми створили журі, яке визначає переможців, конкурс передбачає гран-прі та 6 номінацій. Так у середньому від 30 до 60 тисяч гривень отримує видання, яке перемагає у конкурсі. За результатами конкурсу приблизно 18 місцевих видань отримують додаткові кошти, що також є підтримкою, і цими коштами можна оплатити друк чи папір. Наш досвід з конкурсом переймають в інших областях, оскільки в Україні проблема з місцевими ЗМІ надзвичайно критично. Якщо раніше штат газети налічував 7-8 працівників, то нині лише 1-2, а це критично мало.

Також цьогоріч ми створили експертну групу на чолі з економічним аналітиком Адріаном Фітем, щоб готувати аналітичні матеріали на економічну тематику для друкованих ЗМІ.

Коронавірус чимало заважає та псує зв'язок. Навіть якщо раніше ми могли збиратися у приміщенні Спілки журналістів чи на секретаріаті та проведенні круглих столів, то через обмеження не можемо цього зробити. 27 січня ми провели семінар з інститутом журналістики для наших редакторів в онлайн-режимі, де обговорювали з друкованими виданнями те, як створити сайт та зробити його конкурентоспроможним.

Сьогодні для мене головним є питання щодо друкованих видань та роботи первинних журналістських організацій. Гадаю, що чимало друкованих видань зникнуть, і це пов'язано це з територіальною реформою. У створених територіальних громадах виник певний конфлікт, тому що кожен голова тергромади вважає себе царем, і якщо президент хоче мати своє ЗМІ, так і кожен місцевий цар хоче мати щось своє.

А закон не дозволяє об'єднаним територіальним громадам мати своє ЗМІ. 

Сьогодні ми ведемо перемовини про організацію зустрічі з головами територіальних громад Львівщини та редакторами друкованих видань, щоб спільними зусиллями пояснити, що угода про висвітлення життєдіяльності громади допоможе створити добре місцеве медіа, з яким місцева влада зможе співпрацювати.

Медіа не обов'язково має бути рупором боротьби та критики проти голови громади, мова про те, що мешканці громади мають мати змогу висловлювати свої позиції, погляди та отримувати місцеву перевірену інформацію. Для громад надзвичайно добре мати друковані ЗМІ, тому що люди в сільській місцевості звикли читати газети. 

Напередодні нового року редакторів  запросили до Києва на велику нараду для підготовки ініціативи, щоб у першому півріччі 2022 року провести депутатські слухання, адже їх вже давно не проводили у Верховній Раді України. Багато що залежить від Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики та його очільника пана Потураєва.

Важливим кроком є те, що тисячу гривень можна використовувати для передплати видань. Цій ініціативі районні редактори раділи надзвичайно, адже вона дозволяє стимулювати підписку місцевих газет. Передплата може принести кошти, що більше, людям у селі потрібна допомога з під'єднанням послуги, а це може посприяти оформленню підписки, і самі поштарі могли б показати, як це робити.

Яка ваша думка щодо впливу соціальних мереж на журналістику?

Для мене Фейсбук не є засобом масової інформації. Ми також ведемо сторінку у соцмережах спілки, але я особисто не реєструюсь. За свою журналістську діяльність я втомився від подібного. Мені це нецікаво, оскільки я не потребую дурного коментування. Я вважаю, що якщо ти журналіст, маєш робити це професійно.

Мене лякає доступність, і те, що люди люблять плітки, які дозволяють маніпулювати думкою громадськості. Журналістика має стандарти.  Найперше – це плюралізм думок, а висновки залишаються за читачем. Я вважаю, що інформація у соцмережі – це сміття. 

А як щодо продукування журналістами  неправдивої інформації?

У нас є комісія журналістської етики, яку очолює Зеновій Суходуб. Ми мали конфлікт у Сокалі щодо журналістської етики, тому що між редактором газети, керівником радіо та працівниками виникали конфлікти. Якщо член нашої спілки не дотримується журналістських стандартів, а займається джинсою, то ми прощаємось та виключаємо цю людину з лав спілки журналістів. Звичайно, що він може продовжувати свою діяльність, але тоді людина, яку ображає творчість конкретного журналіста, може звертатись з позовом до суду та вживати заходів у правовому полі.

Інколи до нас приходять запити від правоохоронців щодо людей, які видають себе за журналістів. Люди ведуть певну громадську активність (наприклад, зупиняють лісовози) з прескартами, які не належать жодній з редакцій. Ці люди притягаються до відповідальності. Ми усі мусимо діяти у правовому полі, діяти в інтересах держави, не створювати штучно конфлікти, а шукати шляхи розв'язання. Будь-яка проблема не може мати одностороннього висвітлення. Я люблю читати матеріал, коли маю змогу сам зробити висновки. 

Що ви можете казати про залучення молоді до Спілки журналістів та праці редакцій?

Ми ще студентами усі були на практиці з другого курсу у різних районних виданнях, на третьому курсі  – в обласних газетах, а на четвертому курсі я вже мав змогу працювати на телебаченні. Молодий журналіст міг залишитися працювати в районі, отримати там помешкання, а також рекомендаційний лист на факультет журналістики з можливістю робити кар'єру.

Кожен журналіст по-своєму геніальний, і бачить себе як не Гордоном, то доктором Комаровським, який ставить усім діагноз. Чимало студентів з факультету журналістики не працюють журналістами, оскільки шукають великі гроші. Я на факультеті журналістики ЛНУ ім. Франка довгий час входив до дипломної комісії та хочу зазначити, що студенти мають низький рівень знань.

Редактор районної газети має знати про студентів, які навчаються на факультеті журналістики та налагодити з ними зв'язок. Кадри потрібно шукати, особливо, якщо студенти родом з його громади. Це стосується також й менеджменту газети. Кадри треба виховувати. Навчальна практика у редакції важлива для студентів, вони отримують розуміння специфіки роботи журналіста та редактора.

Щокварталу ми видаємо газету "Львівщина медійна". Матеріали в газеті залишаються, підшивки ми віддаємо у бібліотеки, тому що це надзвичайно важливо. Місцеве видання має бути таким, щоб люди хотіли його передплатити, оскільки воно озвучує проблеми їхньої громади, і їм про це буде цікаво читати. Місцеве медіа має бути чесним.

Історична довідка.

Ярослав Климович народився 25 лютого 1950 року у місті Львові – у сім’ї робітників. Після закінчення середньої школи № 63 у 1966 р. працював слюсарем на заводі "Мікроприлад" З 1968 по 1973 рр. навчався на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

"Свою дипломну я писав по газеті "Правда" 1937-го року. Мені був дуже цікавим період, коли я витягнув у бібліотеці Стефаника архів був ошелешеним", – зазначив він в інтерв'ю.

Маючи широке коло інтересів, фахової підготовки, був і репортером служби інформації, і спортивним оглядачем, ведучим екологічних, природозахисних програм, керівником редакції передач для працівників села, сценаристом, коментатором з соціально-економічних питань.

Його авторські програми "Село і люди", "Людина і природа", замовні передачі на УТ і ЦТ за проблематичністю, професійним рівнем були одними із найбільш рейтингових, популярних серед глядачів.

Організаторські, коментаторські здібності Ярослава Климовича на повну силу розкрилися з реалізацією його сміливого соціально-політичного проєкту "Понеділок – день важкий", де максимально використовувався творчий та технічний потенціал усього колективу. Ярослав Климович стає лауреатом творчих конкурсів, відзначатися урядовою відзнакою "За трудову доблесть".

З 1998 до 2000 року він очолював пресслужбу, був начальником Управління внутрішньої політики Львівської облдержадміністрації. Опісля, до липня 2010 року працював на посаді генерального директора Львівської обласної державної телерадіокомпанії. З 2010 до 2015 року – директор та головний редактор Львівського радіо.

Стаття створена в межах проєкту "Організаційна підтримка незалежних місцевих медіа", який реалізується ГО "Атом" у партнерстві з ІА "Варіанти" за фінансової підтримки Чорноморського фонду регіонального співробітництва (BST) у межах програми ЄС "Прямуємо разом". Зміст новини не обов'язково відображає погляди ЄС.

Автор: Ксенія Савчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.