Sokil 23 "Дощ і не так тепло завтра" (2022)

Мініальбом закільцьованого кружляння безплотної душі з ледве помітною іронією над колишніми бажаннями та мріями.

Якщо ембієнт-поп проєкту Сум на альбомі "Географія Особистості" (2022) подекуди нагадує саундтрек до горору Come True (2020) Ентоні Скотта Бернза, то Sokil 23 з його EP "Дощ і не так тепло завтра" (2022) варто залишити десь біля стрічки Гаспара Ное Enter the Void (2009).

Аутичність томйорківської електроніки Sokil 23 вже зовсім заносить у якийсь потойбічний світ, де подекуди на його треках бракує лише звуків ритуального органа (щоб стати зовсім поруч з двома першими треками "Just a Room" та "Herem" на цьогорічному альбомі Perfume Genius "Ugly Season"). У тих сферах з когось тутешнього, наприклад, варто б було інколи згадати Ігоря Цимбровського.

За тимчасовою зацикленістю сум'яття після величного моменту переходу потойбіч приходить така ледь помітна іронія над колишніми бажаннями та мріями, де поміж йорківського IDM та ембієнту у Sokil 23 несподівано виникають ще й тіні холодних міражів Клауса Шульце ("Замало причин").

Ембієнтові пейзажі легковажних хмарин блукають спотвореним відлунням колишніх мрій ("Блукати"), а автентична лірика Sokil 23 у всій своїй красі лише увиразнює підступну велич потойбічної пасторалі, де одна секунда здається вічністю ("Я блукаю манівцями, і сонця тут не бачив роками"). Аутична розгубленість поступово опановує себе на нових територіях з надзвичайно чіткою деталізацією всіх людських порухів у будь-який момент життя ("Хованки"), і тому цими гітарами Том Йорк мав би особливо пишатися.

Нова ідентифікація реального світу у хмельничанина Sokil 23 ("Ситуації на дорогах", "Правильне місце") у своєму піднесенні (де ще можна пригадати трек "Arcadia" від Apparat) закономірно переростає у глосолалію польоту. Це особливо гіпнотичний момент преображення його мініальбому, де за первісним жахом поступово виринає неземна краса. "Наше завтра у траві під ногами".