Зміст статті

11 травня 2022олександр ковальчук

Сум "Географія Особистості" (2022)

Невидимі сили лише інколи виштовхують ембієнт-поп Сум на манівці профанних слів.

Колабний проєкт Сум від франківчанки Майї Реневич та харків'янина Максима Whalerа грайливо витає у сферах ембієнт-попу, щоб поволі зануритися у горорну тематику потойбіч.

Ембієнт-поп успішно успадковує серпанковий політ дрім-попу, який настільки благодатний та рідний для української природи, мислення й філософії серця, що аж дивно, що на місцевих теренах чогось подібного можна зустріти відносно мало.

З чогось важливо тут можна згадати деякі треки Мертвого півня та Світлани Няньо, але найближче проєкт Сум суголосний до творчости львів'янина Ігоря Цимбровського. З чогось закордонного обабіч варто пригадати Grouper, Julianna Barwick, Kelly Lee Owens чи навіть Kathryn Joseph з новим альбомом "For You Who Are The Wronged" (2022).

Власне Реневич також не зовсім чужа на цій сновидній території після дискографії шугейзерів neyemia grue та сольного мініальбому "Поки не скінчиться кисень" (2020).

У своїх ідеальних версіях запеленаного серпанку проєкт Сум дає наразі найкращий результат сезону, де випереджає і Три кроки в ніч з альбомом "Річка V. Дорога на Буркут" (2022), і Thuyone з диском "Existence" (2021), де можна зауважити певну схожість в обкладинках, і тим більше учнівську присвяту Лесі Українці від київського гурту Тільки Світло "Леся" (2020).

А якщо вийти на дещо ширний простір місцевої культури, то альбом "Географія Особистості" міг би стати найкращим саундтреком ("Хвилі") до двогодинного баналу Катерини Горностай Стоп-Земля. Разом зі стоунером львів'ян Somali Yacht Club деякі треки Суму ("Біля ніг") мають чудово пасувати якомусь новому байопіку про Лесю Українку, якщо на це комусь вистарчить сміливості, а також сподіватися на ймовірну колабу з тернополянами Tik Tu.

Невидимі сили охоче допомагають Суму не педалювати етніку у часи масової істерії за міфічним етнокодом, а тому вона тут напрочуд точкова та органічна у своїх етернальних припливах.

У найпотаємнішому Сум плавно витає в ангельському регістрі, щоб демонструвати глосолальне захлинання від надміру невисловленого досвіду, де слова так приємно тонуть у навколишньому мареві ("Місто", "Яблуня", "Пізно"). Поза ймовірною колабою з гуртом Надто Сонна та іронічним привітом Онуці ("Яблуня") ці треки у своїй мінімалістичній аскезі водночас також є й певною засторогою чистоти (наприклад, у формі заповіді "Не притуляйся"). Саме вона допомагає утримувати баланс небесних сфер та не падати (притулятися) у профанність дріботливих слів, яка заважає польотам наяву.

Прикладом такої недосконалості на альбомі "Географія Особистості" мають бути треки "Тундра" та "На краю", де відразу відчуваються найменші прояви ліричного блуду вокалістки убік від тонких матерій. У "Тундрі" класний саунд, але у заповітних замовляннях заповіді "Це тундра, не ходи туди" вокалістка періодично порушує всю гармонію своїм оглашенним текстом з-за порогу.

З іншого боку, якщо розглядати альбом "Географія Особистості" як історію гріхопадіння з Неба на землю, то ці два треки мають бути перехідним етапом на шляху до треків "Історія" та "Manifold" з їхньою потойбічною пульсацією страшних слів "Не бійся, все закінчиться. А потім на спогади спустиш псів" та тією характерною недомовленістю смерті. І тому вже цілком закономірно, що летаргічний текст "Історії" зі словами "Дивлюся на себе з кута кімнати, вона спить вже пів року, і не може встати" нагадує канадський горор Come True (2020) Ентоні Скотта Бернза.

Автор: олександр ковальчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.