The Curly "Сумнівна терапія" (2023)

Підпільна музика від лінивих саундпродюсерів з лейбла BlackBeats та юного побратима виконавця Tery.

Дебютний альбом безалкогольного рнб від The Curly настільки розмитий у своїх ескізах, наче його творці слухали увесь цей герідж, рнб та хауз через дюжину стін десь у підвалі. Вони ніби й чули якийсь дзвін, але подібні патьоки несмілого схлипу на EP "Сумнівна терапія" важко назвати чимось концептуальним.

Сам The Curly постає на своєму дебютнику молодшим братом іншого виконавця безалкогольного рнб з лейбла BlackBeats – юного співака Tery. Його абстрактним побратимом зі значно гіршою лірикою старосвітського керунку, де його навіть можна назвати дещо підфарбованим Іваном Navi ("Соромно", "Я тут зайвий").

Власне, важко зрозуміти, куди так поспішає The Curly, що аж збивається на частівки з випадковим набором слів ("Я не вдома"). Може він справді хоче втекти з цього підпільного сховку, щоб нарешті впритул почути живим вухом Disclosure чи AlunaGeorge, а не лише уявляти подумки, що ж там у них насправді всередині крізь всі ці перепони. Чи хоче наздогнати своїм геріджем нові альбоми Келели та Керолайн Полачек, щоб хоч якось позбутися безалкогольного акцизу на чолі.

Науці наразі нічо про це невідомо. Щось цікаве на його мініальбомі з'являється навіть не на начебто хіті "Зима", що віддалено снить про творчість американців The O'My's, яких вже можна було розчути на дебютному альбомі його лейблового кумпля Tery. Несподівано найкраще на "Сумнівна терапія" чомусь виникає там, де у нього зненацька виникає щось, що нагадує вайб харківського гурту Lюк ("Сни"). Деякі інтонації там у нього ще так собі, але це вже нарешті хоч щось.

А наразі саме для нього лунає Channel Tres зі своїм мініальбомом "Real Cultural Shit" (2023).