Pilikayu "Музика для забування снів" (2024)
Третій альбом львівського проєкту Pilikayu зі сновидним маревом теплих країв узимку.
Новий реліз львівського фолктроніка Павла Олефіренка з теплими, дивакуватими та іронічними колисковими для глибокого сну.
Pilikayu є одним з тих проєктів, які стоять осторонь варварського міксу етно та електроніки в Україні, який чомусь називають фольктронікою. Та їхня фольктроніка не має нічого спільного зі справжньою фолктронікою, і новий альбом проєкту Павла Олефіренка це ще раз демонструє.
Третій альбом проєкту Pilikayu "Музика для забування снів" (2024) продовжує осяйну ниву сновидної фолктроніки альбому "Людина доросла" (2020). Робить це впевнено та іронічно. Значно іронічніше. Гра завжди була найважливішим компонентом цієї маревної музики з нахилом у тойтроніку ("Тутуту").
Щось підступне у своїх глючних кониках тут завжди малося на увазі ("Ласкаво просимо", "Для осіннього миття рук", "Диван приємного кольору і ти також"), як і щось натякове та горорне на споді. Так тут несподівано й виникає поміж загальної атмосфери трилерний хіт "Дрім 3" з рефреном "як я раніше жив без рожевого поні".
Маревні сигнали потойбічного блукання не завжди тут, власне, благають про допомогу ("# 0"). Навіть не схоже, що це взагалі спроби вийти з цього стану, адже чим далі, тим цікавіше ось так блукати у цьому безплотному просторі, дивуватися щоразу чомусь новому ("Зимні вулиці"). Альбом "Музика для забування снів" повністю потопає у цьому таємничому мареві дивних світів, а тому б чудово пасував мультсеріалу Scavengers Reign чи новому сезону Гільди ("Для забування снів").
Його колисковій ніжності інколи зовсім близько до ембієнт-попу та дрім-попу ("Для мрій про те чого не буде", "Якось мине"), а щось трансове (з храмовими слонами) у треці "Женьок" вже зовсім спонукає його до чогось повністю ритуального у цих маревних колажах ("Бачу весну"). Піднесений фінал канонічних звуків у треці "Прощавай" остаточно виносить цих сновид у відкрите море щоденного дорослішання, адже кожна ніч тут – ініціація, обряд перевтілення у когось іншого деінде.
Якщо на мить випірнути з цього сну, то десь навіть здасться спочатку, що Pilikayu у цьому незміненому стані без бурмотіння міг би стати місцевим послідовником проєктів Оуена Ешворта Casiotone for the Painfully Alone та Advance Base. Та у нього свій шлях. У снах він вже, наче в'юнка риба, свій, ніби вікна з цього боку. Тому тут й лунатиме трек "Spacewreck" з нового альбому бристольців The Fauns "How Lost" (2024) для всіх сновидних пошуковців за незвіданим.