Андрій Бучко: Місцеві новини також мають значення
Розмова зі засновником видання "Прикордоння" Андрієм Бучком.
Варіанти розмовляють зі засновником місцевого видання "Прикордоння", секретарем Рави-Руської міської ради Андрієм Бучком.
Ви засновник інформаційно-аналітичної газети "Прикордоння". Чому ви вирішили зробити власне видання?
У мене ніколи не було мети створити якесь видання, яке могло приносити гроші. Це швидше пішло зі студентських років. У нас, у Раві-Руській, не було жодної районної газети чи сайту, яка б висвітлювала діяльність міста. Ідея виникла з того, що був юнацький запал створити щось своїми руками, і були сприятливі для цього умови. Інформаційне поле у 2009 році було чистим.
Як функціонує газета зараз та який склад її редакції?
Газета "Прикордоння" – це завжди була одна особа: редактор, який був і видавцем, і засновником. І до 2020 року всі ці функції виконував я. Були періоди, коли в редакції були дописувачі, які працювали безоплатно та на нерегулярній основі, але в нас ніколи не було сформованої редакції.
Газета ніколи не була редакцією як такою, де працює кілька журналістів, і ніколи не мала власного офісу. А з 2020 року я вже перестав бути головним редактором, оскільки закон не дозволяє мені займатися журналістською діяльністю зважаючи на виборну посаду. Нині обов'язки головного редактора виконує Ольга Соловко.
Ви залишили пост головного редактора газети у 2020 році. Чи продовжуєте ви бути учасником праці та розвитку видання?
Звісно, що не можна сказати, що я відгородився від "Прикордоння". Є консультації, є розмови про бачення розвитку. Розумію, що колись я, можливо, повернуся до неї та знову очолю її.
Як Ви позиціюєте своє медіа?
Коли ще соціальні мережі не були такими розвинутими, я хотів створити газету, яку б читали і діти, і дорослі, і пенсіонери, і люди різного соціального становища. Певний період так і було, але з розвитком інтернету я помітив, що не я вибираю цільову авдиторію, а аудиторія вибирає, що читати. Наша редакційна політика була націлена на висвітлення політичних тем і місцевих новин.
У перші роки газету часто купували виключно через одну публікацію, якої не було в інтернеті. Тому зараз цільова авдиторія – це люди середнього віку, пенсіонери. Найчастіше ті, у кого немає доступу до соцмереж. Проте газета "Прикордоння" має свою інтернет-версію, яка доповнює друковане видання.
Незалежні місцеві медіа є вагомими, але розвивати їх буває складно. Як розвивалося ваше медіа?
Під час створення газети я не знав багатьох юридичних моментів, а тому перший випуск вийшов аж через 9 місяців після заснування газети. Але нам допомогло те, що за перші роки наша газета набула місцевого значення і ми заробили собі добрий авторитет серед читачів. Тому пізніше нам було легше розповсюджувати "Прикордоння" в інші населені пункти.
Чи вважає місцева громада ваше медіа важливим для себе?
Безумовно. Про це банально свідчить те, як газета продається, скільки переглядів має. Коли ми запустили передплату, то хоча й зробили це достатньо пізно, у 2018 році, але я побачив, що фактично без жодної агітаційної кампанії в нас була певна кількість передплатників.
Якщо ми готували випуски з деклараціями місцевих депутатів, то ці номери буквально розліталися за декілька днів. Вважаю, якби газета не мала жодного значення, то вона б не існувала досі та програла б соціальним мережам. Ще один показник – до газети звертаються читачі. До нас надходили листи та дзвінки з проханням розв'язати проблеми. Ми писали про це матеріали, і саме так ти розумієш пріоритетність видання.
Чи вплинули карантинні обмеження на діяльність видання у 2020-21 роках?
У березні 2020 року, під час першого карантину, вплинули. Ні "Прикордоння", ні я не були до цього готові. Найперше вплинуло те, що нам було важко реалізовувати газету через приватників, оскільки приватні підприємства перші тижні не могли нормально працювати. А в Раві-Руській та в Жовкві левову частку нашої газети реалізовували саме приватні підприємці. Це позначилось на тиражі.
Ми це компенсували продажами через поштові відділення. Тоді нічого, окрім поштових відділень, не працювало, а тому велика кількість людей, які сиділи вдома, просто змітали всі газети, що були в поштових відділеннях.
Уже далі ми перерозподілили кількість примірників у відділеннях, і не лише компенсували те, що втратили, а ще й збільшили кількість читачів. Нас почали читати більше, оскільки люди були в паніці. Якби це не було парадоксально, але карантинні обмеження позитивно вплинули на газету "Прикордоння". Хіба що лише припинились доходи від реклами.
Які найголовніші проблеми газети "Прикордоння" у 2022 році та як їх можна вирішити?
Найголовніший виклик для місцевого видання – не закритися. Зробити це можна буде лише тоді, коли воно публікуватиме інформацію, яка на 100% є правдивою. Інформація має бути унікальною, такою, яку ти не зможеш знайти в інтернеті. Але на цьому не заробиш гроші. До цього місцеве видання своїх читачів має підготувати.
Чи має ваша газета партнерські стосунки з громадськими організаціями?
За мого редакторства партнерства не було. Лише у 2019 році навіть не газета "Прикордоння", а я, як журналіст, став учасником відбору "Internews Україна" для написання матеріалів на певні теми. Я дав гарантійний лист, що матеріали опублікують в газеті, і мав шість статей, які замовила організація "Internews".
Вони не втручалися в нашу політику, це просто були теми, які ми мали висвітлити на сторінках газети. Вони були в контексті місцевих новин та актуальними для Жовківщини. Ми отримували фінансування на ці шість публікацій, і гадаю, що надалі подібна співпраця була б корисною. Але чи багато таких організацій та чи будуть ще такі гранти саме для друкованої преси?
Чи профспілки представляють інтереси вашого медіа?
Ні. Щоправда, був у мене досвід, коли мені погрожували, і я вирішив надати цьому розголос. Тоді мені написав представник Інституту масової інформації, який й зробив публікацію про це. І вже згодом цю ситуацію підхопили й інші видання. Якщо говорити про НСЖУ, то це вони мали б цим займатися, незалежно від того, чи є журналіст її членом чи ні. Членство у таких спілках несе певні зобов'язання, і хто там знає, які впливи ці спілки мають, і як це вплине на видання.
Як ваше медіа співпрацює з місцевою владою?
Уся наша співпраця з органами влади полягала в тому, що до нас зверталися з метою публікації певних оголошень, наприклад, про судові засідання чи про розроблення плану на якусь земельну ділянку. Ми також могли розміщувати оголошення конкурсів на вакантні посади. Але ми ніколи не зверталися до органів місцевого самоврядування за підтримкою газети. Тому я щасливий з того, що незалежно від того, хто є депутатом, газета може спокійно працювати та не боятися того, що нам щось скажуть та заберуть фінансування.
Як центральна влада може допомогти місцевим медіа працювати та розвиватися?
Насамперед це стосується податків. Я, як ФОП, займався лише виданням газети. Є ФОП, який займається торгівлею товарів. Не може бути так, щоб ми платили однакові податки. Я вважаю, що для незалежних видань мають бути податкові пільги чи відсутність податків взагалі. Друга можливість – це проведення конкурсів. Що заважає владі оголосити конкурс на найкращу інформаційну кампанію, яка б закликала, наприклад, вакцинуватися. Держава може підтримувати, і це не означає, що вона має диктувати так свої умови.
Чи запрошуєте ви на практику студентів-журналістів?
Так. Ми вже мали такий досвід. Цілеспрямовано не шукали, але були раді, коли до нас зверталися, і я задоволений цими студентами. Шкода, що ми не могли їм запропонувати подальшої роботи чи гонорарів, але якщо студенти звертаються, то ми з радістю співпрацюємо.
Чи вважаєте ви подібні незалежні місцеві медіа, як газета "Прикордоння", важливими?
Газета "Прикордоння" має слоган: "Місцеві новини також мають значення". І мають однозначно, тому що люди хочуть знати про себе, що відбувається на їхній вулиці, у сусідньому селі. Цього їм не дасть жоден інший обласний чи всеукраїнський засіб масової інформації. Парадокс, але місцеві видання завжди цікавіше читати ніж всеукраїнські. Але разом з тим вони не спроможні бути фінансово стабільними та незалежними. Питання в тому, як їх вберегти. Якщо ми втратимо ці видання втрачені, то інформаційний вакуум, який матиме негативні наслідки.
фото: з архіву Андрія Бучка
Інтерв'ю створено в рамках проєкту «Організаційна підтримка незалежних місцевих медіа». Грант на реалізацію проєкту наданий Чорноморським фондом регіонального співробітництва (BST) за фінансової підтримки Європейського Союзу.