Артем Бемба "Чистий Спокій" (2026)

олександр ковальчук

понеділок, 23 лютого 2026 р. о 20:55

Чистий спокій та чиста радість в альбомному поверненні Артема Бемби.

Медитативне раювання на одному з найкращих альбомів 2026 року балансує між вчорашнім та сьогоденням у мандрівній радості самопізнання.

Повернення львів'янина Артема Бемби завше чекаєш як манни небесної. Він наче й нікуди не щезає назовсім взагалі, однак його завжди бракує в українській музиці.

Після прекрасного альбому "Fried Autumn Leaves" (2021) був саундтрек до гри Goodbye Oasis (2023), де він так бавився ембієнтом (дроном), нью-ейджем, ретровейвом, ейсід-техно та косміше, що його сміло можна було назвати альтернативним супроводом до стрічки Ти – космос.

Власне, увесь краут його гурту Sherpa The Tiger якнайкраще пасує до будь-якої вкраїнської фантастики про астронавтів з майбутнього (чи минулого). Торік гурт якраз випустив мініальбом "Promigña".

До альбому "Чистий Спокій" Артем Бемба приступає зі всім жанровим завзяттям american primitive guitar, де мусово згадати John Fahey, а з чогось нового хоча б альбом Hayden Pedigo "I'll Be Waving As You Drive Away" (2025).

Його мудрість урізноманітнення, звісно, йде далі. Ностальгійна солодкавість елементів нью-ейджу нині є доволі комічною у цих спогадах, а що вже писати про її утопічність у нинішній реальності. Бемба це чудово розуміє. Грайливе (іронічне відсторонення як наслідок досвіду) у цій піднесеній ритуальності обов'язково має бути ще з часу треку "Утреня".

Вчорашні ілюзії забуття ("Вечір Поміж Нас", "Вересневий Дим") він смиренно приймає у плинній мудрості життя як ще одні проводи останнього літа дитинства (слух. альбом "Fried Autumn Leaves"). Відпускає цей солодкий щем з чистим спокоєм умиротворення.

Приймає це у собі без жодних дистанційних докорів та з легкою тугою за тодішнім забуттям. М'яко бавиться тими спогадами, наче кошеня з м'ячиком, впокорений вечоровим пізнанням ("Клегині Сонця").

Це медитативна мандрівка, де самопізнання завжди є ще тим випробуванням, а тому солодкавість мусить таки надалі залишитися позаду. Функціонально вона суголосна райхівському мінімалізму на альбомі "Music for 18 Musicians" (1978) з його чистою радістю руху вперед ("07:20 Автобус Львів-Добромиль (через Мостиська)").

За всім тим кантрі-розмаєм, де можна навіть підморгнути Іно чи альбому The KLF "Chill Out" (1990), завжди треба пам'ятати, що чистий спокій – це впорядкованість думок, а медитативне розважання – се балансування.

Найбільше тією чистою радістю руху просякнутий на альбомі трек "Повсякдень". Це відразу один з найкращих треків року в українській музиці (разом з "Клегині Сонця").

Його додаткова кінематографічність учорашнього (наче Alessandro Alessandroni з треком "Galleria Di Immagini" на альбомі 1974 року "Prisma Sonoro") допомагає зафіксувати важливі моменти досвіду, запам'ятати їх назавжди. Мо' в Україні й справді колись зроблять якесь видиво з атмосферою серіалу Horace and Pete? Музика для цього дива вже є.