Як на Бродівщині розвивається аграрний бізнес.
Бродівщина посідає 6 місце в області за площею розпайованих земель – пайовий фонд тут становить понад 36 000 га. Серед них власники самостійно використовують 2 358 га, ще 21 000 га агрогосподарства орендують для ведення власного бізнесу.
Згідно зі статистичними даними, на Бродівщині в рік середня орендна плата за 1 га становить 1760 грн, тоді як загалом на Львівщині власники паїв за оренду 1 га отримують 1 113 грн.
"Завдяки залученню інвесторів до роботи на території сільських рад через земельні аукціони з продажу прав оренди земель державної власності виграють і місцеві мешканці, серед яких багато пайовиків, і ті, хто має у власності гектари ріллі. Адже успішні агроформування прагнуть розширювати земельний банк і тому починають укладати угоди з власниками паїв, землі яких розташовані біля цих масивів. Вже є приклади конкуренції між орендодавцями, у виграші опиняються землевласники, адже землю вони передають в оренду за кращу пропозицію", – відзначив начальник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Андрій Кавецький.
За його словами, одним із лідерів за роботою з орендаторами, пайовиками, пошуком ділянок державної власності (за межами населених пунктів) для продажу прав оренди на аукціонах є саме Бродівський район.
"Власне на Бродівщині відбувся найдорожчий продаж права оренди держземель (10 000 грн за 1 га), а пайовики починають отримувати орендну плату вдвічі, а то й втричі більшу, ніж у попередні роки. Це вдалий приклад розвитку ринку земельних відносин із перспективою подальшого розвитку територій громад", – додав Андрій Кавецький.
Відтак Варіанти вирушили на Бродівщину, аби дізнатися, як там сьогодні розвивається аграрний бізнес й поспілкуватися віч-на-віч із підприємцями.
Експедиція у Лешнів
Лешнів – невелике село, що розташоване неподалік від м. Броди Львівської області. Саме сюди активно заходять інвестори й розпочинають власний аграрний бізнес.
"Сільська рада фактично живе завдяки коштам, що надходять від оренди землі, бо ні виробництва, ні заправки на території Лешнівської сільської ради немає" – починає голова Лешнівської сільської ради Василь Білик. – Тому левова частка нашого бюджету складається саме зі сплати оренди землі сільськогосподарськими підприємствами. У 2016 році на території Лешнівської сільської ради відбулися торги з продажу права оренди земельних ділянок , внаслідок яких у місцевий бюджет надійшло майже 500 000 гривень. А загалом бюджет Лешнівської сільської ради минулоріч склав 1 мільйон 70 тисяч гривень".
Річного бюджету у сільській раді вистачає не тільки на оплату праці працівникам сільської ради, покриття виплат на енергоносії, а й на ремонтні роботи на благоустрій.
Загалом Лешнівській сільській раді підпорядковуються 5 сіл: Піски, Лешнів, Грималівка, Королівка та Лісове. За бюджетні гроші у двох будинках культури повністю замінили вікна і двері, також завдяки конкурсу мікропроектів у селі Піски провели капітальний ремонт школи.
Сьогодні на території Лешнівської сільської ради працюють такі сільськогосподарські підприємства: ТзОВ "Волинь Агро" , ПП "Агрофірма Лугове", ФГ "Лешнівське", ФГ "Світанкова Нива", ПА "Урожай", ТзОВ "Галич–Лан". Всі вони зазвичай вирощують пшеницю, кукурудзу, сою, гречку та ріпак. Найбільше земельних ділянок орендує ТзОВ "Волинь Агро" та ПП "Агрофірма Лугове".
Якщо агроформування придбало право оренди на земельну ділянку через аукціон, то воно сплачує у сільську раду 100% вартості, яка склалась наприкінці торгів. Втім коли агроформування беруть у селян землю в оренду, то до місцевого бюджету воно сплачує вже лише фіксований податок, який є у рази меншим.
Водночас голова Лешнівської сільської ради Василь Білик наголошує, що коли аграрії орендують землю для власного бізнесу безпосередньо у громадян, то вони також щороку місцевій раді виплачують так званий "соціальний пакет".
"За ці кошти ми закупили світильники і, доклавши ще власні кошти, у селі Піски встановили вуличне освітлення", – зазначає Василь Білик.
Оскільки бюджет Лешнівської сільської ради є достатньо великим, вона не хоче ними ні з ким ділитись та, відповідно, об'єднуватись в територіальну громаду.
Також Василь Білик розповідає, що минулого року через аукціон право оренди землі на території Лешнівської сільської ради придбала ФГ "Світанкова Нива". На 14,5 га вона сьогодні вирощує малину та часник.
"Сьогодні "Світанкова Нива" хоче отримати ще дві ділянки на аукціоні й збільшити свої площі до 80 га. Якщо все так вийде, то неподалік від цих ділянок можна збудувати цех чи морозильник. Для цього у нас теж є земля. Але найголовніше для мене у питанні ведення сільського господарства є те, щоб місцеві жителі мали роботу. Цей підприємець залучатиме селян для збору малини, коли настане час урожаю", – наголошує Василь Білик.
О. Строзюк: "Якщо ще років 10 тому їдучи Бродівщиною, можна було бачити земельні ділянки, які поросли бур'янами і хащами через те, що їх ніхто не використовував, то сьогодні відсоток таких земель є мізерним. Найбільше в районі зараз вирощують зернові та бобові культури, а також кормову базу для тварин, адже на території Бродівщини працюють три молочні ферми".
Нова кров серед аграріїв
Як зазначає Василь Білик, нещодавно на територію Лешнівської сільської ради зайшов новий іноземний інвестор – ТзОВ "Агросетон", який займається вирощуванням соняшника, ріпаку та гречки. Все це підприємство реалізовує на українському ринку.
"Ми дуже раді цьому, оскільки з'являється ще більша конкуренція. Із приходом "Агросетону" "Волинь Агро" і "Агрофірма Лугове" підносять власникам паїв орендну плату, щоби втримати їх. Тому конкуренція – це завжди добре для людей", – пояснює Василь Білик.
О. Строзюк: "На Бродівщині активно зростає конкуренція серед аграріїв, адже місце розташування району є дуже вигідним, оскільки він є при трасі Київ – Львів. Тому до нас заходить дуже багато інвесторів".
"Агросетон" орендує земельні ділянки на території Лешнівської, Язлівчицької та Шнирівської сільських рад, площею близько 1000 га. Більшість із них – це землі, взяті в оренду у селян.
"Більшість земельного фонду України сьогодні – це паї, тоді як земель державної власності є десь 10-20%, – пояснює керуючий відділом земельних питань компанії ТзОВ "Агросетон" Валентин Коваленко. – Прийшовши на Бродівщину, ми почали конкурувати із агроформуваннями і, відповідно, піднімати орендну плату власникам земельних паїв".
За словами Валентина Коваленка, "Агросетон" власним коштом переоформляє селянам спадщину (її вартість становить близько 4000 гривень), фінансово долучається до благоустрою та різних ремонтних робіт у селах.
"Буває і таке, що власнику паю потрібні гроші за декілька років наперед. То ми і такі варіанти розглядаємо. Також плануємо розраховуватись зерном, але тільки у тому випадку, якщо цього захоче сам власник. Зауважу, що це дуже залежить від місця проживання людини. До прикладу, власники паїв, що живуть недалеко від міста , завжди хочуть гроші. А 90% тих, хто живе у селах, хочуть зерно або цукор", – розповідає Валентин Коваленко.
Незважаючи на те, що більшість земель на Бродівщині "Агросетон" орендує у місцевих жителів, сільськогосподарське підприємство також бере участь у земельних аукціонах. У 2016 році воно придбало право оренди землі на торгах, внаслідок чого у Язлівчицьку та Шнирівську сільські ради поступило 220 000 гривень орендної плати.
Водночас Валентин Коваленко зауважує, що не всі земельні ділянки, які йдуть з аукціону, є придатними для того, щоби відразу їх засіювати. У багатьох випадках доводиться розкорчовувати землі, приводити їх до ладу, і, відповідно, вкладати додаткові кошти.
"Інвестори погоджуються навіть на такі умови. Сьогодні кількість вільної землі невпинно зменшується, тому переважна більшість конкурентів намагається використовувати навіть ті землі, які довгий час стояли пусткою. Тому якщо перший рік компанія не матиме прибутку з конкретної ділянки, то робитиме все можливе, щоб у наступні роки використати її якомога ефективніше. Більшість земель, які взяв в оренду "Агросетон", прийшлося попередньо обробляти", – підкреслює Валентин Коваленко.
Також Оксана Строзюк зауважує, що підприємства, які беруть в оренду землю через аукціон, укладають відповідні договори зі сільськими радами на 7 років, що є досить мало, зважаючи на специфіку аграрного бізнесу.
"Інвестори ризикують, вклавши в землю гроші. Адже потрібно спочатку привести її до відповідного стану, на другий рік може ще не бути урожаю. Також потрібно зважати і на погодні умови. Якщо взяти цьогорічну погоду, то людей, які взяли в оренду землю в понижених територіях району, добряче підтопило. Тому це, звичайно, ризик. Але все одно земля – це ресурс, який постійно дає прибуток", – додає Оксана Строзюк.
Закони аграрного бізнесу
Валентин Коваленко також розповідає про закони аграрного ринку Бродівщини. За його словами, сьогодні існує попит на абсолютно всі земельні ділянки, незважаючи на те, чи потрібно її попередня обробка.
Більше того, як тільки новий інвестор приходить на місцевий ринок, то інші підприємства, які мали невикористані землі, відразу починають на них працювати, аби не втратити через зростання конкуренції.
"Справді, конкуренція сьогодні немала, варто з власниками паїв спілкуватись індивідуально. Хоча працювати з людьми зараз нелегко. Нам як підприємству, яке тільки недавно прийшло на Бродівщину, люди часто казали: "Ви – аферисти". Звичайно, громада боїться нових компаній. Люди думають, що краще стабільно отримувати копійки від орендаря, бо він вже "свій". А приставати на пропозиції від нових компаній не поспішають", – ділиться Валентин Коваленко.
Оксана Строзюк підтверджує, що селяни завжди упереджено ставляться до нових аграріїв, які пропонують їм кращі умови.
"Коли приходить у район нове агроформування, воно ж не завозить відразу свою техніку, не вивішує банери. Тому люди мають через це недовіру, бо не бачать, що це справді фермери. А раптом це аферисти, які прийшли взяти в оренду землю, а потім її перепродадуть? Тому ми проводимо роз'яснювальну роботу. Як тільки новий інвестор зайшов у село, ми завжди дізнаємося, що це за підприємство, як воно себе зарекомендувало. Але хочу зауважити, що Держгеокадастр не в силі рекомендувати, кому саме людина має віддати свою землю. Адже тільки власник може розпоряджатися паєм на свій розсуд", – наголошує Оксана Строзюк.
На Бродівщині сільськогосподарські підприємства навіть починають надавати потенційним орендодавцям юридичні консультації. Для цього у села приїжджає їхній представник або ж незалежний юрист, якого обирає сама громада.
Сьогодні інвестори шукають не лише індивідуальний підхід до кожного пайовика, а й використовують всі можливі засоби, аби донести людині, чому на їхню пропозицію варто пристати. Один із таких – церква та сільська рада.
"Сільська рада і церква має великий вплив на громаду. Кожен інвестор як тільки приходить в район, спочатку йде в церкву, адже де найчастіше люди збираються у селі? Правильно, в церкві. І вже там аграрій заявляє про себе, розповідає про те, чому людям вигідно віддати свої землі саме йому. Та й це логічно, що будь-який інвестор хоче себе розрекламувати", – каже Оксана Строзюк.
Аби захистити права землевласників Кабінет Міністрів України затвердив типовий договір оренди землі, який є зразком, основою для всіх договорів оренди, які укладаються.
В. Коваленко: "Саме збільшення орендної плати за землю дозволяє підписати договір оренди з власником землі (паю). І це логічно, що власник паю пристане на кращі умови. Більше того, боротьба за пайовиків сьогодні відбувається не лише у Бродівському районі, а чи не в кожному селі по Україні".
У свою чергу Оксана Строзюк запевняє, що агроконкуренція на Бродівщині не породжує конфліктів між підприємцями.
"У нас навіть конкуренти знаходять між собою спільну мову. Хоча, звичайно, завжди знайдуться незадоволені, проте якихось великих конфліктів між агроформуваннями немає. Ми як територіальний підрозділ Держгеокадастру спільно зі сільськими головами тісно співпрацюємо і врегульовуємо будь-які нюанси".
Тому поки на Бродівщині підприємці борються між собою за потенційного орендодавця, місцеві органи влади думають про те, як залучити до своїх бюджетів більше коштів та вирішити нагальні проблеми громад.
