Дебютний запис артистичної чарівниці з цілим переліком уїдливих реплік одному Гамлету.
Дебютний мініальбом Аліни Буловінової змусить засохнути не одну мамину бубочку своїми драматичними гірками.
У Марини є її діаманти (Marina and the Diamonds). У Флоренс є її машинка (Florence and the Machine). В артистичної чарівниці Аліни є її проєкт bulovinova і більше, власне, у цьому їй нічого не бракує.
Вона нова зірочка української сцени. Пальця їй до рота не клади. Вона пам'ятає все, що ти сказав чи зробив за останні сто років, і може будь-що з цього так уїдливо пригадати за першої нагоди, що навіть той Гамлет спершу ніц не зрозуміє відразу попри всю свою саморефлексію.
Історія української музики вже знала гурт Жива вода львівського музиканта Юрія Шаріфова, а ось з картинкою вбік прерафаелітів варто пригадати значно простіший альбом "Жива вода" (2015) Христини Соловій. Шкода, певне, таке писати, але у нинішньої Соловій на тлі розумних інтриганок та фіглярок Буловінової немає жодних шансів. Чогось подібного у неї нема навіть приблизно, скільки б вона не поверталась у німбик своїх цнотливих образків після екранних скандалів та ранток, щоб ловити на живця когось вкотре довірливого своїми долоньками.
Буловінову здебільша записують в інді-поп, хоча талантів там на цілий арт-поп, тобто щось більш винахідливе та витончене. Щось достатньо непостійне та вітряне у своїй вивіреній грі, де може бути лише один переможець. Як співає Лінда Ронстадт у пісні гурту The Stone Poneys "Different Drum": "We'll both live a lot longer if you live without me".
Чогось такого українська сцена потребує, наче рясного дощу. Якоїсь такої іронічної вертихвістки, навіть трохи маніакальної збоченки, яка б крутила пастками дитинних (невинних) проєкцій як сонцем ("Холодна вода").
Яка б могла закотити цілу виставу коників з насмішкуватими поезіями на кшталт "Я бачу, ти зомлів. Тільки не ворушись" ("Знімаю"), "Ти просто стався разом з дощем" ("Ти став для мене місцем сили") чи "Я вийшли із перегонів за любов, погратися в життя фанатів. Нам разом так нудно, цілую їм руки, а в мене весь рот у крові. Читай по губах слово "ні"" ("По губах"). Ахах, бідний Гамлет.
Якщо це може Aurora у треці "Cure For Me" з альбому "The Gods We Can Touch" (2022), то чому bulovinova – ні? Вона й так в одній з масок цього блаженного театрика передає вітання Клавдії Петрівні з вищого класу, поки та наполегливо працює з низами третьою вєркою сердючкою у своєму куцому балагані ("Засинаю перша"). За глумливими кониками Буловінової на кшталт "подих твій на шиї, але він був там не завжди" ("Ми сузір'я") все чекаєш, що вона услід за самою Ланою також скаже поміж іншого сакральне "Fuck you, Kevin".