Дана Винницька: Євросоюз потрібно починати з себе

Дана Винницька та її гурт DagaDana – серед зіркових виконавців, які візьмуть участь у проекті  Польща за вільну Україну.

У неділю ввечері вони виступатимуть у Варшаві, фрагменти цього концерту покажуть у прямому ефірі на київському Євромайдані.

Про цю та інші акції на підтримку політичних протестів в Україні, про новий альбом, нові проекти, про життя і творчість в Євросоюзі розмовляємо з Даною Винницькою, українською композиторкою та співачкою, учасницею українсько-польських проектів DagaDana та Babooshki.

Дано, що хочеться співати найперше у цих політичних обставинах? Які взагалі пісні пасували б до акцій протесту в Україні?

Мені важко говорити про музику, яка пасувала б до Євромайдану, бо у мене ці події викликають дуже різні емоції – заціпеніння, біль і водночас невимовне захоплення нашим народом, фантастичне нове покоління, відкриття зовсім іншої Руслани, креатив майданщиків.

Думаю, симфонія була б добрим жанром, який би міг показати усю палітру і складність цих історичних подій.

Чи DagaDana щось спеціально до недільного концерту готує?

Особисто для мене, це не перший концерт на підтримку протесних подій в Україні. Усі грудневі концерти Babooshok були присвячені цій темі.

Ми грали колядки і трактували це як молитву за добру долю для України, за Новий рік, нові починання, великі зміни, любов і умировторення, просвітління в головах невігласів і сліпців.

Було приємно бачити як у Польщі люди приходили в одязі кольорів нашого прапору і всім серцем співали з нами.

На нашому недільному виступі Dagadany слухачі не почують нових речей, оскільки зараз ми є на етапі останніх підготовок до прем‘єри нового альбому List do Ciebie, який з’явиться 14 лютого. Не хотілося б привідкривати зараз завісу. Це зовсім інша історія.

Цей концерт організовують поляки, а наскільки українці в Польщі активні, як діють у цій ситуації?

У багатьох містах організовували акції підтримки Євромайдану – у Познані, Вроцлаві, Кракові, Варшаві. Це ті, які я особисто бачила, але, думаю, були і в інших містах.

Знаю, що активісти з Познані готували автобус з різними речами, щоб зігріти і якось допомогти людям на Майдані.

Дуже активно реагували польські медіа – круглі столи, дискусії, прямі включення.

Останнім часом інформації з України значно рідше появлялися тут, трохи вщух інтерес до цих подій.

Тому я дуже тішуся, що буде такий концерт, який зможе по-новому активізувати людей тут, а з іншого боку, звеселити людей на Україні.

Які взагалі враження від Євромайдану?

Коли почалися ці події, я була у Польщі і понад усе мріяла потрапити на Майдан.

У моїй пам‘яті добре закарбувалися події 2004, відповідно, їдучи до Києва я в глибині душі сподівалася мати ремінісценцію.

Натомість, з першого ж погляду я зрозуміла, що це вже зовсім щось інше. Тепер усе виглядало серйозно, уже не бачила тієї ейфорії, всезагальної радості і легкості.

Велике враження на мене справили барикади, втомлені, але вольові люди, які там живуть, братерський дух, єдність українців і все це присмачене постійною загрозою, невідомим.

Розкажи, будь ласка, як тобі живеться і працюється в Євросоюзі? На скільки легше бути музикантом там?

Щиро кажучи, моє життя мало змінилося. Протягом останніх кількох років у мене було мандрівницьке життя – концертні тури, репетиції, записи.

Я жила і продовжую жити на 2 країни. А життя музиканта усюди є досить складним вибором – чи це Україна, чи Польща, чи США.

Усе має свою ціну. Музика для багатьох музикантів є необхідністю і великою приємністю, за це ти платиш часто нестабільністю, компромісами і серпантинним шляхом.

Які стандарти варто у першу чергу змінювати в Україні, зокрема в музичної сфері, щоб артисти мали такі можливості як в Євросоюзі?

Можна почати кожному із себе самого. В першу чергу, перестати красти і усвідомити, що скачування альбомів з інтернету – це крадіжка.

Тому, коли ми звинувачуємо у крадіжках вищі ешелони влади, нам варто подивитися в люстро. Все починається з малого.

По-друге, активізувати роботу таким агенціям, які мають берегти авторські і виконавські права, щоб артистам за кожне виконання їхньої музики в ефірі чи публічних місцях перераховувалися гроші.

Якщо б запрацювали такі агенції, музиканти могли б стабільно отримувати гроші і трохи більше подумати про творчість, а не про заробляння на шматок хліба.

Чого тобі найбільше бракує у Польщі?

Найулюбленішого і найкращого з усіх можливих у світі об‘єднань – МО «Дзиґа», неймовірне середовище друзів і творчаків, які там є, Jazz club, Etchno club, атмосфери Львова, близьких і рідних.

Ти песимістка чи оптимістка, вдасться все ж таки щось змінити в Україні? Що робити, на твою думку?

Я знаю, що все має свій початок і свій кінець. Я вірю в нашу перемогу!

Ти згадувала про новий альбом, розкажи, будь ласка, трохи про нього.

Всі пісні написані на слова Януша Ружевича. Відоме і знане прізвище, але невідоме ім‘я. Він один з трьох братів Ружевичів.

Ми знаємо геніального поета Тадеуша Ружевіча, видатного кіно і театрального режисера Станіслава, від сьогодні знаємо теж поета Януша.

Нам запропонували підготувати мелодекламації на його тексти. Композиції почали народжуватися одна за одною, ми не могли стриматися, ми хотіли, щоб якомога більше людей могли познайомитися і захопитися красою цих віршів.

Ми виконували готові твори на концертах, показували вірші знайомим, давали почитати поетам і письменникам в Польші й Україні.

Януш Ружевич помер дуже рано, йому було тільки 26 років. Він воював, був заарештований Гестапо у Лодзі і згодом його розстріляли.

А поезія у нього неймовірна, його вірші мальовничі, музичні, вони правдиві і живі. Його вірші хоч і написані близько 70 років тому, вони і надалі актуальні, вони розповідають про ті ж самі почуття і емоції, які ми переживаємо сьогодні.

У Польщі ти є учасницею двох гуртів, чи не задумала часом нових творчих проектів?

Жоден з моїх проектів не був запланований спеціально наперед. Все завжди ставалося само собою. З джемів, проб, експериментів.

Минулого року я відвідала 15 країн і маю дуже багато різних яскравих вражень. Поруч із відкриттями нових ландшафтів і культур, були неймовірні музичні зустрічі з музикантами з Монголії, Китаю і Сенегалу.

Ми мали можливість трохи пограти разом. Є деякі плани, які з них реалізуються – побачимо.

Попри все, як цьогорічна коляда, ти з гуртом Babooshki мала тур по Україні? Як атмосфера цьогорічного Різдва?

Ми мали кілька чудових концертів, але по-справжньому тішитися наразі не вмію. Я чекаю тої миті, коли цей тягар спаде з наших плеч. І ми усі зможемо з полегкістю жити в чесній, справедливій і благословенній Україні! Слава Україні!