Другий мініальбом київського дуету, де досить важко написати, що лірика є їхнім домом.
Київський гурт десь між рнб та електропопом хоче все та відразу, але отримує лише маленький шматочок якогось літеплого відчуття.
Попри те, що очі дуету Dobryva розбігаються на все відразу, вони є доволі одноманітним гуртом. Для когось з них музика справді є домом, а от їхню лірику продукує якийсь слабенький гугл-транслейт.
На EP "Наосліп" (2022) цей кумедний лінгвістичний момент ще посилювався достатньо непотрібним відлунням танцюриста Монатика, який ніби народився у Луцьку, але досі не може заспівати щось притомне українською ("Кричу"). Звук та тексти гурту Dobryva існували там на окремих хвилях, які зазвичай навіть не перетинались.
Хвиля саунду постійно шукала чогось нового, а ось їхню ліричну хвилю постійно тіпало вбік відвертої банальності, яку міг би врятувати хіба фіт з Тучею ("Після війни"). Схоже, що лише іронія спромоглася піднести трек "Почуття" у найкращий момент того мініальбому.
Важко якось так відразу сказати, що заважає їм повністю розігнатися у той омріяний хітовий еквівалент на достатньо одноманітному альбомі "Музика Мій Дім". Можливо, що якась особлива схильність до скандинавської стриманості у референсах. Чи ще раз побожна версія Монатика, де навіть, здається, вони передають якийсь привіт новому альбому Лауда (“Чорна діра”). Здається, що гурт Dobryva значно цікавіший, ніж тернопільська бульбашка гурту Tvorchi, але певності ще мало.
Фантазія у них то виринає, то кудись зовсім зникає. Лірика й досі ніяк не може наздогнати рухливий саунд ("Настане останній"). Особливих хітів тут не відшукати. За колами гурту Hurts ("Вода") навіщось з'являються істеричні інтонації Пивоварова, якого вони навіть не стібуть ("По колу"). Їх постійно щось стримує у тій цілковитій посередності, яку легко забути за секунду.
Може їм таки справді повністю піти кудись вбік французів Paradis ("Яким?")? І тут їм варто добре над цим подумати, оскільки з нинішньою лірикою та тими літеплими їхніми інтонаціями їх там ніхто не чекає. Попри всю пристрасну палітру на обкладинці хоч якісь млості на їхньому мініальбомі потрібно шукати у телескопі. Як тут не присісти у повній зажурі у щось комфортне з ніжками.
Десь тут для них й лунатиме трек "Moda Disko" з альбому Kazy Lambist "Moda" (2024).