Dopesovair "т ю с о . w a v e" (2024)

Солодкі миттєвості незнищенної плинності в іронічнім обрамленні під ялинку.

Безсмертні смаколики від саундпродюсера Dopes Ov Air в іскристій ретроспективі минулого у майбутньому.

Відпочинковий реліз саундпродюсера Dopes Ov Air після торішнього маніфесту незнищенности української музики "2 4 8 2" напрочуд легко поєднати з альбомом Курган & Agregat "Зембонджу" (2021). У піжонській радості воскресіння давнішніх звуків їм складно відшукать хоч якогось конкурента.

Звуковий пошуковець Dopes Ov Air у своїх вейпорвейвових мікстейпах увесь час перебуває у пошуках цифрового безсмертя. Його мікстейп ‎"2 4 8 2" мислив нинішню позачасовість не як щось остаточне та незмінне, а бачив у вічності лише постійний розвиток тутешньої музики у ймовірно безмежній кількості трансформацій.

Якщо торік його колажний відгомін незнищенної плинності поставав справжнім маніфестом української музики, то мікстейп "т ю с о . w a v e" доволі закономірно стає відпочинковим релізом. Достатньо іронічним у своїй повсякчасній закоханості у минувшину, яка легко може стати майбутнім. Радість цього воскресіння відкриває цілий простір ймовірних потенцій, адже іронія ця є геть інакшою, аніж у випадках Гіги чи Бобула.

У цьому сакральному витанні зі скарбнички української музики хіба дещо зайвою є Руслана, яка вже якось надто загруба для цих тонких матерій навіть зі своєю "Миттю весни". Все ж інше ідеально лягає на це солодке, майже дрім-попове чи ембієнт-попове тривання у перші роки сотворення музики незалежної України (Ліля Ваврін, Ольга Юнакова, Ірина Білик, Астрая, Скрябін, Океан Ельзи).

Dopes Ov Air воскрешає забуте, а за межами своїх вейпорвейвових структур такий ремікс на Крихітку з янгольським хором мусить повстати у якійсь повноцінній формі. "Груню" Інеси Братущик та Ореста Хоми неможливо відшукати на Ютубі, як, до речі, і деякі інші речі зі сатиристичного попу 90-х на кшталт "А моя цьоця жиє у Занзібарі" гурту Бункер Йо. Піккардійців взагалі, здається, ще ніхто навіть не семплював з українських реперів. Цікаво, чи Альберт Цукренко сам себе семплював якось на дозвіллі?

Попри солодке забуття з колективним трансом у фіналі мікстейп "т ю с о . w a v e" таки лишає своїми архівними фрагментами чимало місця для роздумів про історію української музики, весь її розвиток за інакших обставин аж до нині.