Дніпровські мінімалісти з лінивими мандрівками своїми сновидіннями.
Другий альбом дуету з Дніпра з фірмовим нашаруванням світів загубленої та драматичної меланхолії.
Дніпровський гурт Fuji Moodji з якогось дива асоціюють з фанком, хоча загалом їм більше до вподоби загублена йоркіана. Щось грувове у них з'являється лише на хвилину, щоб відразу зникнути поміж пауз.
Їхня загублена меланхолія не любить зайвих рухів. Вже на дебютнику "Joban" (2022) та їхня йоркіана більше тягнулась до чогось психоделічного у собі ("Phunk", "Pupaz"). З чогось прифанкованого там можна пригадати хіба "Slowm", а найкращою там була мінімалістичність треку "Kram".
Мінільбом "Нині" (2023) услід за нерішучим Томом сягав чогось електронного (ледь не з 70-х) та не цурався й певних кінематографічних моментів ("Devil Fakka Astrid").
На другому альбомі "Morpheus" (2025) про всілякі їхні сновидіння психоделії значно менше. За невротичною йоркіаною виникає потяг до чогось постпанківського, який вигідно їх вирізняє на тлі тутешніх адептів звуків усіляких сірих панельок ("Cumcvat Dive Pound", "Escape from the Kram"). Саме з тих теренів й походить їхній хіт "Clark".
Фірмова меланхолія навіть з їхніх снів робить доволі незручне видовище. Вони постійно крутяться та перевертаються, наче на них постійно чатують якісь пастки та пустки ("Kloto", "Mist"). Блукають манівцями, постійно десь ідуть не туди та ніяк не можуть чогось відшукати хоч заради однієї хвильки комфорту ("Ulamok"). Їхні паузи на цьому шляху також є ще тим джерелом важливої інформації ("Destroyed time").
Сукупність такого досвіду (постійного повторення ситуації) десь, здається, таки витягує з них якісь фрагменти іронії на споді ("Xallli"). За подібних умов їм вже зовсім буде сутужно у тих безпросвітних мандрівках без неї. У своєму ж мінімалістичному груві хоча б убік гурту Homeshake вони несподівано перегукуються з гуртом Blooms Corda у деяких своїх найкращих речах ("Safe Place", "Norush").
Це десь на мить видаватиметься певною дивиною після такого шляху та якщо згадати всю дискографію Данила Галика, то їх ще охоче об'єднає й любов до заблуканої йоркіани.