article

Heinali & Andriana-Yaroslava Saienko "Гільдеґарда" (2025)

олександр ковальчук
середа, 4 червня 2025 р. о 19:50

Передчуття благодатного зішестя на прикладі двох творів святої Гільдеґарди Бінґенської.

Альбом київського композитора Олега Шпудейка та львів'янки Андріани-Ярослави Саєнко з двома творами німецької містикині Гільдеґарди фон Бінґен (1098–1179) та однією народною піснею.

Візит Heinali на територію німецької містики після екстатичного мерехтіння альбому "Kyiv Eternal" (2023) не може бути жодною несподіванкою. Це логічне продовження його пошуків у передчутті благодатного зішестя згори, де обкладинка альбому ще є відвертим вітанням ідеям Сковороди.

Разом з львів'янкою Андріаною-Ярославою Саєнко вони виконують дві композиції святої композиторки Гільдеґарди Бінґенської з присвятами Святому Духу та Богородиці Діві. Запис цих треків відбувся наживо у французькому абатстві Сільванес, а от де записували бонусом українську народну пісню "Zelenaia Dubrovonka" трохи невідомо.

У союзі чогось дронового з чимось фолковим на цьому альбомі найголовнішим є баланс між двома цими елементами. Якщо останній елемент хоч трохи вибивається з орбіти, то з'являються певні проблеми. Перший трек "O Ignis Spiritus Paracliti" і є прикладом такого вдалого балансу. Фолкове у своїй медитативності є цілком уважним щодо розгортання дрона з тими дискретними ефектами колісної ліри. 

Дронове тут за прикладом Terry Riley готує не лише простір до зішестя Святого Духа. Є не лише формою, яку мають заповнити дари Святого Духа. У певний момент це дронове витання стає Божественним мороком Діонісія Ареопагіта (як і григоріанська луна). Апофатичною конструкцією на прикладі слів апостола Павла: "Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний".

З людського боку ця містична зустріч завжди є закликом прийти (та сама Мараната з Об'явлення), адже Дух Святий "дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде". Його зішестя не можна купити симонією, і вибити палицею зі скелі, як Мойсей одного разу хотів у пустелі Цін, не вдасться. 

На другому треці "O Tu Suavissima Virga" цей простір приготування вже має певну застанову покори у своєму очікуванні та тузі за Нареченим, і так дає ще більше місця для дій Святого Духа. У його фіналі екстазове наростання завершується проявом Сили за тією Божественною хмарою, яка згідно з біблійною символікою є Славою Господньою – безпосередньою присутністю Бога біля ім'ярека. 

Саме звідси й походять ці слова у Євангелії від Матвія: "Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім". Богозневага Святого Духа – це і є заперечення Бога у Його безпосередній присутності. 

Саме з огляду на це і є доволі зайвим поміж того уважного витання той фолковий сплеск на 11:45 та особливо на 12:22. Це прояв дещо іншого мислення, хоча у сотеріологічному пункті Розп'яття його цілком ще можна зрозуміти, як і у суголоссі з війною в Україні. Цікаво лише те, наскільки цей фрагмент є усвідомленим у цьому аспекті. Наприклад, на альбомі ансамблю Sequentia "Canticles of Ecstasy" (1994) нічого такого, звісно, нема і не може бути.

Цей фрагмент був би більш доречним у треці "Zelenaia Dubrovonka", який, здається, вже типово для деяких виконавців в Україні має на увазі Лізу Джеррард у спробах виразити увесь нинішній біль українського народу услід за треком "The Host of Seraphim" з альбому "The Serpent's Egg" (1988) гурту Dead Can Dance. Його нині в Україні намагаються брати за взірець, але краще берлінкині Ganna ще ніхто так і не зробив.

Десь, звісно, шкода що той трек Dead Can Dance більше перегукується з альбомом "Le Mystère des Voix Bulgares" (1975) у треці "Pritouritze Planinata", аніж з чимось українським. Хоча якщо хор The Mystery Of Bulgarian Voices таки зміг записати зі Лізою хоча б альбом "BooCheeMish" (2018), то чому хтось з українців цього не зможе? Ліза завжди щедра на всілякі колаби.

Просто може десь вже варто лишити десь далеко позаду ту львівську звичку греко-католицького середовища, хоча б на прикладі деяких колишніх представниць театру Курбаса, які вважають періодичне виконання духовних пісень ознакою духовного життя. Чудовим прикладом для подальшого натхнення тут може стати фольклористка Тетяна Осінь з альбомом свого проєкту Гніздо вивільги "Ода любові" (2022) у треці "Thick wines".

У Новому Папі Соррентіно, до речі, всі ті діви з каганцями, які так очікують прихід Нареченого, наразі можуть лише сформувати колективну фігуру картини Теодора Жеріко "Пліт Медузи" зі сценою кораблетрощі. Пояснювати біблійний символізм корабля, здається, не варто. "Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі? А сторож сказав: Настав ранок, а все ж іще ніч".

Варіанти - онлайн газета новин Львова. Інший погляд на львівські новини та новини львівщини. Завжди свіжі новини про Львів, про львів'ян і не тільки. Тут новини у Львові оновлюються постійно.

Варіанти © 2012-2024