Грицько Семенчук: Наша революція – це цикл заходів до ювілею Шевченка
Розмова про Шевченка, святкування його 200-ліття, а також про українську програму на Лейпцизькому книжковому ярмарку з Грицьком Семенчуком, поетом, директором Літературного фестивалю у Львові.
Сто років тому Михайль Семенко радикально висловлюється про святкування ювілеїв Шевченка, яким би мало бути святкування 200-ліття Шевченка, на твою думку?
Я сподіваюся, що це святкування буде тривати цілий рік. Воно має бути різноманітним.
Думаю, що це чудова ініціатива встановити на Майдані Незалежності пам’ятник Шевченку.
Взагалі, мені видається, що наша революція – це цикл заходів, присвячених до цієї визначної дати.
Також варто попрацювати у всіх напрямках, це повинні бути і рок-концерти на слова Тараса Григоровича Шевченка, і капели бандуристів хай виступають, мусить бути дуже багато художніх фільмів, особливо нових, а їх немає.
Це мусять бути читання, він має звучати і він має бути максимально відкритим.
Шевченко, це не тільки поема Сон чи Заповіт, а ще дуже великий масив текстів, які мало хто знає.
Щодо науки, то про Шевченка, як актуальну персону у наш час, по-моєму, ще ніхто не писав.
Хотілося б, щоб його ввели в контекст сучасного мистецтва, він у цій сфері мало представлений.
А щодо святкувань, можливо, українцям треба більше дат, коли б вони вдягали вишиванки і згадували як правильно спілкуватися українською і як українською правильно звучить українська поезія.
Бабусь вже не зміниш, а масові заходи мають бути розраховані на масову авдиторію, але крім цього має бути розмаїття подій.
Як Форум видавців та Літературний фестиваль долучилися до цієї дати?
Ще 4-5 місяців тому у нас були одні плани. Ми мали кілька ідей разом з управлінням культури Львівської міської ради.
Але за ці три місяці сталося багато подій і ресурс підготовки ювілею Шевченка був спрямований на революцію.
А ювілей наступив несподівано, незважаючи на те, що довго про це говорилося і планувалося.
Ми, зокрема, хотіли організувати Ніч поезії в Театрі ім. М. Заньковецької, де б Шевченка читали відомі письменники.
У мене була пропозиція встановити в місцях, де відбуваютьсь реконструкції чи ремонтні роботи таблиці з написом: "Розрита могила".
Можливо, так як воно відбувається цього року, звільнення від кайданів, від закривання рота – найкраще святкування і найкращий подарунок Шевченку.
Але рік довгий і, думаю, ще буде щось зреалізовано.
Я знаю, що у тебе є вірш присвячений Шевченку, коли ти його написав?
Я поїхав до Канева у 2008, єдиний раз я там побував і як рефлексія на цю поїздку з’явився цей текст.
"Мені немає чого випити щоб пом’янути тебе
Тому я буду бродити по цій кручі до поки не впаду
Та з словом твоїм навіть цвіль обертається медом
І я уповільнюю твою ходу
До тебе щодня прилітають птахи
До мене щодня приходить похмілля
Хоч в нас мабуть ідентичні гріхи
Цвітіння і певне осіннє поцвілля
Та зрештою всі по зимі ми відтанемо
Бо сонце повстане посеред нас
От так і броджу по весняному Каневі
А поруч зі мною бродить Тарас"
У мене в житті багато речей з Шевченком пов’язано. Я, мабуть, виграв всі Шевченківські премії, крім основної, але сподіваюсь, що виграю і її.
Вперше я взяв участь у конкурсі Шевченківських читань у 8 класі, а потім в 9-му.
Після цього я поїхав на всеукраїнський етап конкурсу читців, де теж отримав нагороду, це все відбувалося у Києво-Печерській лаврі.
Я читав уривок з Давидових псалмів, "На ріках круг Вавилона". А другий твір мусив бути про Шевченка і я обрав вірш Жадана:
"Тарас Григорович Шевченко
зітхнув поважно й непричетно.
дістав годинника старого
і рушив повагом в дорогу...
...Він йшов врочисто тихим містом
в пивницях пиво пив імлисте
стріляв цигарки в перехожих
такий живий такий несхожий...
...Дівчата пахощами вкриті
просили в нього закурити
їм отвічав не вельми чемно
Тарас Григорович Шевченко...
...Він врешті втік із цього міста
він зник із сяючого місива
і в черешневій квітній піні
його зустріли перші півні..."
Я думав, що реакція на цей вірш буде неоднозначна, так і сталось. А потім, коли був на 3-му курсі університету, виграв конкурс молодої поезії Шевченківська весна, взяв другу премію.
До речі, про Шевченківську премію, останніми роками авторитет цієї нагороди не високий, чи потрібна ця премія, якою вона є сьогодні і чи ти б не відмовився від неї?
Є Шевченківський комітет, де сидять не останні люди, а поважні письменники. Я пам’ятаю як Гірнику вручали цю премію, вона йому була дуже потрібна.
Це єдиний з справжніх поетів, які ще живі і у нього були великі фінансові проблеми, хата розвалювалась.
Я тримав в руках перший екземпляр його книжки Посвітається, я її забирав з друкарні і вона згодом отримала цю премію.
Великий поет отримав хорошу премію, у цьому немає ніякої проблеми. Згадую як отримував премію Мідянка, та сама історія, я тільки тішився за нього.
Що стосується цьогорічної премії, то Дочинцю пощастило, що він її не буде отримувати з рук Януковича.
Це було би неправильно, зважаючи на події. Але Дочинець, один з найвідоміших письменників, як не крути. Він відомий серед вчительок, викладачів.
Мені здається, що у цьому є позитив, що така премія існує. Я думаю, що зміниться склад комітету премії згодом, якісь рухи будуть відбуватися.
І я дуже радий за тих письменників, які почуваються вільно фінансово і відмовляються від неї.
Якби я отримав зараз цю премію, я би знав, що зможу за ці гроші втілити кілька цікавих проектів і задумів.
Коли ти по-справжньому зацінив Шевченка, чи був він тобі цікавим у школі, наприклад?
Він мені у школі не дуже подобався. Я не можу сказати, що це мій улюблений поет, але він важливий для мене і для нашого суспільства, тому що він є універсальний.
На днях читав прекрасний нарис Гундорової про Шевченка як феміністичного поета і це дійсно так, у його творах роль жінки грає важливу роль.
До Шевченка непогане ставлення у Росії, у Польщі, незважаючи на те, що у нас війна з Росією, у Москві недавно встановили відреставрований пам’ятник Шевченку.
Добре, що він не такий інфантильний, як Пушкін, коли я читаю Пушкіна, то це якесь Камеді-клаб, а коли я читаю Тараса Григоровича Шевченка, то це вже Школа злословия.
Шевченко об’єднує Схід і Захід, що мало який поет в Україні це може зробити.
І люди, які носять прізвище Шевченко, дуже цим гордяться, здається. Навіть те, що ми маємо відомого футболіста Шевченка, теж не випадково.
Я подумав, те, що він Григорович, теж знак певного роду, це зв’язки з Сковородою, Шевченко продовжив його справу. Шевченко фактично створив українську літературну мову.
Був у кріпацтві, звільнився, вмів малювати, відсидів в тюрмі, був інтелектуалом, але не задротом. Він не був снобом, любив пожартувати.
Не має, на жаль, достойного фільму про нього, наприклад, де б Шевченка зіграв Леонардо Дікапріо. Потрібна картина, яка б показала в міжнародному контексті цей масштаб.
І я буду домахуватись до Пушкіна далі, у нього все просто і зрозуміло, а у Шевченка було щось таке авангардове, нові ритми, нові слова, водночас він зрозумілий багатьом.
Я чув чудову фразу від священника Євангельської церкви: "Добре, що Шевченко ходив з Біблією, інспірувався Святим Письмом".
І всякі бузини, які хочуть його показати малоросом, то це дань вічному плазуванню, проти чого Шевченко боровся. Він хотів бути вільним, йому це вдалося, чому не вдалося і не вдасться Бузині.
Те що людина стільки пережила в житті і змогла такий масив залишити, яким ми послуговуємось зараз, це тобі не Лукаморьє і не дуб зєльоний.
Що ти любиш читати з Шевченка?
Мені подобається цикл Давидові псалми, думаю, що це прекрасний Біблійний переспів, мені Гамалія подобається, Розрита могила.
Ти говорив про рок-концерти до ювілею Шевченка зокрема, які гурти сьогодні, на твою думку, могли б найкраще виконати пісні на його слова?
Кому Вниз найкраще це вдалось. Але, думаю, що найліпше б з Шевченком справився Ляпіс Трубецкой, їм добре вдається працювати з національною поезією, робити її актуальною.
Якщо говорити про українські колективи, то мені було б цікаво почути Шевченка в інтерпретації Мар’яни Садовської. Джазу не вистачає на слова Шевченка.
Але я не люблю, коли деякі колективи перетворюються у календарно-обрядовий пісенник.
Цього тижня українська делегація летить до Лейпциха на книжковий ярмарок, що туди везете?
Тема зрозуміла – Євромайдан. У дизайні нашого стенду використано фото з простреленим прапором, використали напис – EUkraine.
Ще один малюнок класний зробила Оксана Васьків, він як текстура використовується у нашій поліграфії, це земля з Грушевського.
Ми зробили флаєри з інформацією, як допомогти постраждалим в Україні з-за кордону. Думаю, там буде більше тисячі відвідувачів і якщо один відсоток зможе допомогти, то це буде добре.
На нашому стенді можна буде також залишити свій месидж і ми зможемо це передати на Євромайдан.
Вся програма Транзит солідаризується з Україною, всі дискусії і зустрічі будуть починатися з читання уривку з творів українських письменників.
Ми будемо мати дискусію про Євромайдан велику, участь у ній буде брати Юрій Андрухович, Ірена Карпа, Ірина Славінська, Тарас Лютий, Андрій Курков і модерувати це буде Мартін Поллак. Це буде дискусія про те як майдан змінив Україну.
Минулого року ми говорили про культурологічне значення Львова, цього року поговоримо про його значення як місце дії в літературному творі.
Участь буде брати у цій розмові Мар’яна Савка, Любко Дереш, Тимофій Гаврилів і модерувати буде це Андрій Курков.
У нас будуть спільні читання Наталки Сняданко та Ірени Карпи, Любка Дереша і Андрія Куркова, читання Каті Бабкіної і Олега Шинкаренка.
У нас буде дискусія програми Bookplatform, вона буде присвячена проблемі перекладів української літератури в Німеччині.
В ній будуть брати участь перекладачі, які живуть в Німеччині та українські перекладачі і дослідники цієї теми.
Цього року ми вперше веземо письменників, які пишуть російською, буде дискусія трьох письменників, які пишуть російською в Україні, Польщі і Білорусії. Україну буде представляти Олександр Кабанов.
Так само у нас буде презентована книжка "Майдан-Україна-Європа", яка вийшла в Німеччині. Це збірка есеїв українських письменників.
Ще будуть цього року серед українських учасників книжкового форуму Оксана Форостина, Таня Малярчук, Ярослав Грицак, Наталка Сняданко, у неї вже є переклад її книжки німецькою.
Ми також хотіли в Лейпцигу провести дискусію не тільки про Шевченка, а про феномен національного поета, якими є Шевченко, Міцкевич, Янка Купала чи Гете, але її не буде. Плануємо перенести її до Форуму видавців.
Оскільки тема Євромайдану буде головною, ви не думали запросити репресованих під час цих подій поетів?
Ми цього року запросили молодих письменників, яких ще не перекладали німецькою – це Оксана Форостина, це Катя Бабкіна, Олег Шинкаренко, Ірена Карпа, Любко Дереш.
Ми сподіваємось, що ними зацікавляться і вони наступного року будуть перекладені і видані німецькою.
На жаль, програма Транзит закінчується і ми не знаємо чи будемо наступного року у Ляйпцигу, тому хочеться, щоб це мало якийсь результат.
Мені б дуже хотілося повезти Юхима Дишканта, чи інших репресованих письменників. До речі, Жадан мав їхати, але перебуває ще в лікарні.
Але поезію ніхто не хоче перекладати, це невигідно комерційно. Взагалі невідомо, що треба німцям.
А хто цікавий німцям з українських письменників?
Завжди є попит на кількох авторів – Сняданко, Андруховича, Куркова, Забужко.
Минулого року вперше вийшла в Німеччині Марія Матіос, не знаю, який резонанс це спричинило, але зацікавлення було. Минулого року ми презентували книжку Скайп-мама і такі колективні проекти дуже добре йдуть.
Раніше презентували збірку Водка для воротаря, яку впорядковував Жадан, там було багато оповідань молодих українських письменників і це добре. Стандартно успішно продається Сняданко.
Недавно я отримав повідомлення від Спілки українців у Лейпцигу, це молоді дівчата і хлопці, які познайомились на українському стенді минулого року, вони і Євромайдан там організовували, а тепер загорілися тим, щоб перекласти книжку, яку Василь Карп’юк впорядкував.
Він зібрав твори Андруховича, Жадана, Прохаська, Бойченка, Винничука та інших письменників про Майдан.
Ця Спілка загорілась перекласти цю книгу і ще до ярмарку видати, але фізично не встигнуть це зробити.