Уже начебто точно дебютний альбом київських джазменів після довгих років очікування.
Вже другий альбом цьогоріч від київського гурту Hyphen Dash з гімнастичними вправами для розуму та тіла.
Загалом альбом "Late" зі всіма своїми 16 треками не може втомити підготовленого слухача. Вони десь трохи цураються поп-елементів, щоб іноді підпустити їх до себе задля перепочинку всіх інших.
Після березневого альбому "Basement 626" у гурту Hyphen Dash вже трохи більше розбігаються очі у всьому ф'южновому та построковому.
Від мінімалізму вони швидко можуть перейти до фрі-джазу, іронічного лаунжу чи построкового натиску. За фанковим грувом ("Birds Church") у них починає з'являтися потяг до кінематографічної атмосфери ("Matsuura", "Tara").
Наприкінці альбому вони ще згадують про стьобні глюки та все хіп-хопове у собі ("Omega D5"). Вже зовсім несподіваними у них можна вважати космічні ефекти у треці "Broken", що так нагадують терменвокс. У треці "Dead" виникає вже труба. Ще трохи й тут би можна було вже сподіватися на більшу кількість нойзу.
З чогось такого у цій гімнастиці, певне, знову варто згадати гурт Tortoise. Десь трохи й Jaga Jazzist ("11:11"). Трек "River of Edena" наче відразу варто слухати з прицілом на Talk Talk. Щось йорківське у них вже існує для того, щоб підмахувати Вакарчука такою складною формою ("Alfa Minor"). У розмаху "Test", а це найкращий трек альбому, вже від початку прошита повага до епічного треку Funkadelic "Maggot Brain".
Гурт Hyphen Dash бере всю дистанцію 16 треків доволі легко. У цьому їм допомагає азартне бажання повсякчасного руху, руху з перешкодами, які вони залюбки долатимуть у будь-якій кількості.