В облраді планували проголосити 2025 рік Роком Володимира Дідушицького, проте це рішення не підтримав Інститут українознавства.
Про це йшлося на засіданні комісії з питань культури, інформаційної політики та промоції Львівської обласної ради, яке відбулась у вівторок, 3 грудня.
Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України не підтримав ініціативу Державного природознавчого музею НАН України у Львові щодо проголошення 2025 року Роком політичного діяча, мецената та засновника Природознавчого музею у Львові Володимира Дідушицького.
Ще у вересні цього року музей надіслав обласній раді лист з проханням розглянути цю пропозицію. Ініціативу музею підтримала заступниця голови комісії з питань освіти, науки та інновацій облради Парасковія Дворянин й тому в Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України надіслали лист, щоб отримати експертну оцінку щодо проголошення 2025 року Роком Володимира Дідушицького й мати змогу винести це питання на розгляд сесії Львівської обласної ради.
Проте відповідь Інституту українознавства була негативна.
Як пояснив голова комісії культури Святослав Шеремета, у листі директора Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України Ігоря Соляра, йдеться про те, що Дідушицький має вагомі заслуги, які зробив в різних галузях як меценат, як популяризатор екології, науки, гуцульщини, українського промислу, однак в них є застороги щодо його політичної діяльності.
"Щонайменше з середини 19 століття Дідушицький підтримував польські, а не українські політичні проєкти та суспільно-політичні рухи, допомагав польським діячам січневого повстання, був неодноразово обраний послом до Галицького сейму і ставав його маршалком саме від польських, а не українських середовищ.
А у палаті панів віденського парламенту його сприймали як представника польської, а не української аристократії. Напротивагу дому Потоцьких, дім Дідушицьких у Львові служив осередком демократичних середовищ, але не українських, а польських. Відповідно і публікації, до яких він був причетний, також польськомовні.
Очевидно такими були обставини епохи. Проте така історична роздвоєність змушує, на наш погляд, до обережних та зважених рішень. Без сумніву активна діяльність графа Дідушицького заслуговує належного пошанування та меморіалізації, зокрема в контексті його ювілею, який припадає на 2025 рік, у формі проведення конференції, підготовки відповідних публікацій, увічнення пам’яті в стінах передусім тої установи, якій він присвятив найбільше зусиль Державного природничого музею НАН України.
Натомість проголошення 2025 року роком Володимира Дідушицького є, на нашу думку, дещо передчасним. Насамперед слід глибше вивчити його суспільно-політичну, культурно-наукову спадщину і лише після цього робити висновки щодо його місця в історії й суспільній пам’яті Львова, Львівщини, Галичини та України загалом" – йдеться у листі Інституту українознавства.
Саме тому Шеремета запропонував Львівській ОВА розробити план заходів з відзначення постаті Володимира Дідушицького, але відмовитись від винесення на сесію питання про проголошення 2025 року роком Дідушицького.
"Потрібно увічнити пам'ять цієї визначної постаті, проте є застереження Інституту, тому варто наразі не порушувати питання з проголошення наступного року Роком Дідушицького" – додав Шеремета.
