Психіатрична реформа Львівської обласної ради.
Львівська обласна рада послідовна у своєму бажанні впорядкувати комунальне майно та реформувати діяльність закладів охорони здоров'я. Після продажу ряду приміщень, в яких раніше функціонували медичні установи, а також конкурсу на посаду гендиректорів деяких лікарень, влада приступила до реорганізації роботи служби психіатричної допомоги в області.
Однак Львівська облрада наштовхнулась на активний спротив з боку лікарів-психіатрів. Так, колектив Львівського обласного психоневрологічного клінічного диспансеру заявляє, що проект рішення Львівської облради про реорганізацію цього закладу не був узгоджений з ними, є юридично некоректним, а також суперечить концепціям реформування медичної галузі та служби психіатричної допомоги, які ухвалив Уряд.
Дехто навіть припускає, що за виникненням цього проекту стоїть хтось з місцевих олігархів, які поклали око на будівлі в центрі Львова, в яких розташовуються та функціонують підрозділи диспансеру. Колектив лікарні провів пікет Львівської облради, а також отримав в питанні відстоювання закладу потужну публічну підтримку в особі Олександра Фільца, відомого українського психотерапевта, члена Європейської асоціації психотерапевтів.
Керівництво Львівської обласної ради, натомість, пробує переконати громадськість в доцільності своїх реформаторських дій, а також намагається перевести конфлікт в формат обговорення в рамках громадських слухань.
Варіанти вирішили детальніше познайомити своїх читачів з цією проблемою і тому відвідали Львівський обласний психоневрологічний диспансер, що прописаний у Львові за чотирма адресами: Коциловського, 30-32; Коциловського, 15; та Басараб, 15а.
"Будинки відносно в збереженому стані, приміщення є в комфортними для пацієнтів та працівників. Ми своїми силами і засобами намагалися їх ремонтувати. Замінили 54 пічки в першому стаціонарі та в поліклініці на центральне опалення протягом останніх двох років" – розповідає головний лікар диспансеру Володимир Володимирович Яєчник.
Ремонти зробили за позабюджетні кошти, адже диспансер має службу видачі довідок на право водіння, на право володіння зброї, на допуск до державної таємниці. "Цей підрозділ в середньому в рік заробляє близько мільйону гривень – пояснює головлікар – Чистого прибутку залишається значно менше, тому що є колектив, енерговитрати, бланки щороку стають дорожчими, але приблизно 280-300 тисяч гривень ми маємо чистого прибутку, який маємо право використовувати на ремонти".
А перед тим багато років приміщення на Коциловського, 32 було схоже на руїну. Однак диспансер виграв грант фонду Соціальних інвестицій у сумі 750 тисяч гривень, за які й відремонтували приміщення стаціонару. "Ми облаштували комп'ютерний клас, гостьову кімнату, актовий зал, де щопонеділка та щоп'ятниці відбувається кіноклуб. Репертуар формуємо за участю пацієнтів Ми також маємо спеціально навчений медперсонал, який займається ерготерапією – терапія зайнятістю. Завдяки новим методикам пацієнтам стає дедалі цікавіше і вони також тривожаться, що з ними буде", – продовжує свою розповідь Володимир Яєчник.
Під час екскурсії затишними відділами диспансеру до нас приєднується голова профкому Мирослава Лучишин. Від неї ми дізнаємось, що лікарі постійно беруть участь у навчаннях і обміну досвідом з українськими та польськими колегами, а також разом з пацієнтами – в тренінгах та різноманітних заходах, які допомагають першим покращити свої професійні навички, а іншим – швидше одужати. Нерідко колишні пацієнти залишаються після лікування добрими друзями лікарів, дарують диспансеру свої малюнки та інші сувеніри, які прикрашають кімнати цієї медичної установи.
Загалом у диспансері працює 231 чоловік, з них 40 – лікарі, 76 – медичні сестри, 60 – молодший медперсонал, і решта – технічний та адміністративній персонал. Вони доглядають за 14,5 тис. пацієнтів, львів'ян, які стоять на обліку в диспансері. "У нас майже всі працюють на повну ставку, небагато працює на півставки, декілька осіб – зовнішні сумісники, ми максимально оптимізували свою структуру," – уточнює головний лікар.
Разом з тим, саме зарплата медперсоналу складає проблемну статтю видатків цієї установи. "Диспансер є у подвійному підпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я та Львівської обласної ради. Основне фінансування надходить з державного бюджету, Львівська облрада дофінансовує витрати на електроенергію та, якщо бракує, фонд заробітної платні. Майже кожного року доплата на зарплату складає в межах 250-500 тисяч гривень, тому що відбувається її індексація, яка не враховується в державному бюджеті. В той же час в області не існує жодної програми розвитку служби психіатрії. Взагалі медицина фінансується згідно залишкового принципу, а психіатрія – в самій медицині згідно залишкового принципу," – пояснює Володимир Володимирович.
Незважаючи на проблеми з фінансуванням, диспансер намагається максимально забезпечити лікування та підтримуючий догляд хворих, а також забезпечити своїх пацієнтів безкоштовним лікуванням. "Стаття п'ята Закону про психіатричну допомогу гарантує підтримуюче безоплатне лікування, тому що за рекомендацією ВООЗ, пацієнти, які пролікувались від двох до п'яти, а то і більше років потребують підтримуючого лікування. Тому частині хворих, які є інвалідами и першої і другої груп, які хворіють шизофренією чи епілептичними психозами, держава гарантує безоплатне лікування. Ми стараємось це забезпечити," – розповів Володимир Яєчник.
Звісно, в розмові з головлікарем диспансеру Володимиром Яєчником Варіанти не могли оминути проблеми майбутньої реорганізації: "В ситуації, що виникла, кожен правий зі своєї позиції. Колектив диспансеру не проти реформ. Знаємо, що вони необхідні, назріли і суспільство їх чекає. Не виключно, що ми би підтримали ініціативу облради, якщо б не спосіб її реалізації. Якщо за спинами людей затівається щось грандіозне, а люди про це нічого не знають, це їх обурює. Ми ж були не в курсі організації, довідались про це випадково, побачивши вже проект рішення на сайті Львівської облради.
Почали це обговорювати, провели загальні збори трудового колективу і зафіксували свою негативну позицію. Дозвольте звернути увагу, що такі медичні установи, як наш диспансер, відносяться до 2-3 рівня надання медичної допомоги. Тобто медична реформа мала би стосуватись нас безпосередньо з 2020 року, адже зараз відбувається переформатування ланки первинної меддопомоги. Поки цей етап не завершений нас реформувати трошки зарано, тим більше, що ні Міністерство охорони здоров'я, ні Уряд такі завдання не ставив.
До того ж в кінці минулого року Кабмін ухвалив концепцію розвитку психіатричної допомоги в Україні. І в ній психіатрична допомога мала би рухатись в напрямку децентралізації. Треба шляхом створення доступності для пацієнтів центрів психічного здоров'я та інші інституції наближати надання психіатричної допомоги до населення. Натомість нам пропонується фактично централізація. До великої чи навіть величезної обласної психіатричної лікарні планують долучити диспансер, тим самим збільшивши велику лікарню. Єдиний законний механізм, як можна це практично реалізувати: диспансер, як установа, припиняє існування, всі звільняються і тоді керівництво обласної лікарні на свій розсуд підписує угоди або не підписує.
Я сумніваюсь, що в лікарні на Кульпарківській є готові приміщення для наших стаціонарів, поліклініки. Якщо навіть знайдуть приміщення, то вони будуть в неналежному стані. І тому це нас непокоїть. Але ще більше дратує це приниження. Власник розпоряджається майном, це ми признаємо, але чи це майно дорівнює людям? Думаю, що ні. Власник може розпоряджатися майном, але люди є люди і для того, щоб робити реформу, треба з людьми говорити".
Володимир Яєчник поділяє позицію професора Фільца щодо позитивної динаміки розвитку психіатричної служби на Львівщині.
"В області склався сприятливий баланс психіатричної служби. Якщо психіатрію розділити на велику і малу, то великою займається обласна психіатрична лікарня, де лікують пацієнтів з важкими психічними розладами, які потребують на певний період ізоляції. Ми ж займаємось малою психіатрією. Це неврози, неврозоподібні стани, розладі особистості, соматичні, симптоматичні ознаки депресії. Якщо взяти за 100 відсотків всю проблематику психіатрії, то приблизно 35 відсотків, може до 40, це велика психіатрія, а 60-65 – це мала психіатрія. Тобто вага малої психіатрії є значимою.
Якщо подивитись інший аспект, тобто розділити допомогу на стаціонарну і амбулаторну, то обласна психіатрична лікарня надає стаціонарну, диспансер – знову ж таки стаціонарну допомогу в рамках малої психіатрії і основний акцент – це амбулаторна допомога, яка базується на диспансеризації. Диспансеризація означає, що це спостереження, супровід тих пацієнтів, які пролікувались, які потребують підтримуючого лікування.
Ото зараз є добрий баланс надання психічної допомоги на Львівщині, як кажуть в народі, не ремонтуй те, що працює. Насправді ця система працює і з кожним роком працює краще, і авторитет диспансеру зростає і пацієнти до нас тягнуться" – зазначає він.
Коментарі представників львівської влади щодо ситуації з Львівським обласним психоневрологічним диспансером
Голова Львівської облради Олександр Ганущин
Директорка департаменту охорони здоров'я Львівської ОДА Ірина Микичак
Сьогодні
Також сьогодні, 23 травня, відбулось засідання профільної комісії з питань охорони здоров'я, материнства та соціального захисту Львівської обласної ради, де розглянули питання реорганізації Львівського обласного психоневрологічного диспансеру в присутності Володимира Яєчника.
На ній голова комісії Михайло Гичка та директорка департаменту охорони здоров'я Львівської ОДА Ірина Микичак запевнили Володимира Яєчника у тому, що після реорганізації приміщення диспансеру й надалі використовуватимуться з тією ж метою, однак у ньому вже буде Центр психічного здоров'я. Щодо працівників, то наразі планують скорочувати лише бухгалтерів.
"У диспансері 125 ліжок. Основна зорієнтованість закладу – пацієнти зі Львова. Жодна інша область немає стільки психіатричних ліжок як у нас. Після приєднання однієї юридичної особи до іншої, ми хочемо зберегти більшість медичного персоналу та плануємо відкрити психоневрологічне відділення на базі Львівського обласного госпіталю інвалідів війни у Винниках. У цьому є гостра потреба, стаціонар буде ще у Червонограді та у Міжгайцях (Самбірський район)," – наголосила Ірина Микичак.
На це Володимир Яєчник зазначив, що: "40-45 відсотків пацієнтів, які лікуються у диспансері – з області. Лікувались пацієнти навіть з Києва. Диспансер є установою самодостатньою".
Голова комісії з питань охорони здоров'я, материнства та соціального захисту Львівської обласної ради Михайло Гичка також наголосив на створенні Центру психічного здоров'я. "Є рішення про реорганізацію. Тому створять Центр психічного здоров'я, де збережеться психоневрологічне відділення. Але ми не знаємо, чи продадуть цей об'єкт. Може й продасться, а може там і залишиться. Нашa комісія підтримала таке рішення ще минулого разу, коли проекту рішення ще не було на сайті Львівської обласної ради.
Ми не можемо зупинятись на половині зробленого кроку. Я пригадую 2014 рік, коли професор Фільц неодноразово приходив на комісію охорони здоров'я та переконував нас у тому, що це необхідно робити. І у жовтні 2015 році ми прийняли рішення про приєднання Червоноградського психоневрологіного стаціонару до обласної психіатричної лікарні. Але у бюджеті немає коштів для його реалізації. Професор Фільц обіцяв у своїх повноваженнях провести кадрові рішення, але так сталось, що він залишив свою посаду. Та в цьому немає жодних критичних ускладнень" – сказав він.
