Екзильний емо-реп для конкуренції львівській реперці problema.
Дебютний мініальбом артистки kuaskio з ментальними гойдалками десь між Києвом та Копенгагеном.
До грудня 2025 року kuaskio (Валерія Довжук з Первомайська) цілком добре почувала себе в інді-попі. З того грудня її несподівана метаморфоза вже почала передавати привіти всіляким варшавським кентами біля Клоннекса.
Дебютник дев'ятнадцятирічної kuaskio є тотальним емо-репом з усілякими стосунковими стражданнями та заповітами, розбитим серцем та оголеною душею ("в пошуках", "де ти"). Сповідальність там абсолютна ("ми не знаєм як любити, довіряти"), а у всьому, звісно, винен саме Він.
Повна залученість у процес десь трохи не дозволяє їй подивитися на це все трохи збоку. На всю ту метеликову ідилію у пухнастих нявкотах з чимось схожим на jersey club ("сонячний зайчик"). Власне його вже поволі варто вважати першим свідком народження у ній того знакового внутрішнього глуму з чогось такого закоханого навпроти.
Вивищує її над усім цим квадратним матеріалом саме та впевненість, з якою вона Його повчає ("Я не прийму тебе любого. Ти постараєшся, щоб стати краще. Я не віддам тобі любов свою…" чи "Ти люби себе, як і я тебе").
Притомного жіночого репу, який би не збивався на скоромовки, зараз у країні як кіт наплакав, і з подібним матеріалом вона цілком має стати конкуренткою львівській реперці problema на нинішній вершині. Реінкарнована Badactress також десь поруч.
Найкращі два треки мініальбому вже про це чітко сигналізують ("ю раниш"). У треку "ностальгія" вона ще й називає Його своєю музою. Здається, що Його ще ніхто так не називав. Гітара звідти може передати вітання нинішньому дріботінню Kler.