badactress "Легкий спосіб кинути хлопця" (2024)
Дебютний альбом мінливої виконавиці badactress зростає на шляху від загального до особистого.
Життя спонукає badactress до змін і нарешті поміж її звуків можна розгледіти деякі цікаві речі.
badactress дорослішає. Варто сподіватися, що повернення до необов'язкових історій на дебютному мініальбомі "villain era" (2023) більш не буде. Разом зі саундпродюсером Кречетом, який також нарешті почав намацувати себе, вона вже намагається розширити межі своїх горизонтів.
На дебютнику "Легкий спосіб кинути хлопця" вона вже починає відходити від претензійної млявости того свого чемного мем-попу зі всіма його ілюзіями та проєкціями. Біллі Айліш, до речі, також цьогоріч нарешті змінилась. За лесбійським диско приходять сповідальні історії про першу закоханість у хлопця, які відразу приносять зі собою кращий рівень осмислених текстів. Про маски тут також не варто забувати.
Різноманіття їй все ще бракує. Здається, що саме авторський синтаксис постійно заводить її в одноманітне нанизування проблем, але кудись таки вона вже йде. Наразі десь до Садсвіта з тим своїм конвеєрним попроком ("тимчасунки", "вгору вниз", "самолюбство"), хоча деякі моменти можливо допоможуть Кречету вивернути її у якийсь цікавіший інді-поп убік Japanese Breakfast, Indigo De Souza чи Soccer Mommy. Про новий альбом Magdalena Bay вони також можуть якось разом подумати ("недодруг").
Десь на цій території вони також би могли вже уявити собі супергурт з badactress, Alice Change, Віорією та Кажанною у складі. Щось є них таке споріднене у тих претензіях до жорстокого чоловічого світу.
Рівень бунтарського глуму їм ще варто, звісно, підкачати, щоб не оперувати передбачуваною банальністю на кшталт рядків "несла цей хрест, тепер моє ім'я не згадуй всує" ("удар"). Здається, що фантазія для сніжинок – це якийсь незвіданий звір. Це Tery та Садсвіт можуть постійно кудись поспішати у тому тунельному мисленні, а у їхньому виконанні мусить завжди бути час для пауз у ширшому контексті.
Рнб ще дещо чуже для неї. Лірику та інтонації там відразу варто покращувати, щоб вкотре не згадувати про метеликів у животі ("люблю твої демки", "плакати й палити"). Попри всі проблеми "плакати й палити" та "зупини мене" є найкращими її прикладами на цій території.
Відверто слабеньким з них є останній трек "в очах сухо", де у тих її чемних інтонаціях якось важко відразу повірити у рядки "з особистих стираю розпусту, хтивий шлейф залишаю на вустах". Цікаво, що саме вона має на увазі під "розпустою" чи "хтивістю", адже іронічність вона також вже опанувала?