Дебютник рекурсивного психо-попу з колажними чорториями наяву.
Перший альбом саундпродюсера Максим Тощо з пошуками внутрішньої Батьківщини у морі закордонних звуків.
Максим Тощо якось приклався до створення чудового альбому sucilna_nevdacha.exe "Перша зірка на небі" (2023), а нині вже сам видає постає в образі автономного творця. Усі його спроби загубитися у мозаїчному світі, мають на увазі лише чергову спробу злапати самого себе за хвіст.
На віддалі синглів здавалося, що його збирач скарбів є якимсь особливим фанатом MF Doomа. На щось майже реперське можна у нього натрапити у треці "Тіньовий уряд". Якщо у нього вже можна просити за якісь мультиплікаційні семпли у майбутніх треках, то нехай це будуть Суперкрихітки.
Гіперпоп згадує про себе у нього лише поодинокими спалахами. Аритмічні вибрики мультижанрових сполук нині взагалі не новина, хоча б від Jpegmafia та до Yves Tumor чи Body Meat. Jpegmafia, до речі, торік має доволі сюрний реліз "Scaring The Hoes" з Danny Brown.
На вкраїнських теренах Максим Тощо не такий вже зовсім самотній пілігрим у морі химерної радости. Альбом "demoneck" (2024) київського артиста Nosha Neck може сміло змагатися з ним атмосферою, а ще ж є свіжий альбом Foa Hoka та Федора Ткачова "Більше Світла!" (2024). Ранньому Zbaraski мав би сподобатися трек "Ремонт".
Впритул на альбомі "Косметика" мара дивакуватості дещо розсіюється. Деякі інтонації тут вже трохи зайві інколи або трохи не доганяють загальну грайливість музики. Трійця "Нічого простіше", "Касабланка", "Втекти/Гроші/D-d-d-d-" вперто тягне за собою увесь альбом, але для повної несподіванки цього таки замало.
Попри усі прояви чорного гумору бракує хоча б згадки про конспірологічну теорію фанатів щодо подальшої долі родичів Містера Крабса з тим чилвейвовим фіналом за горизонт. Щось панківське у душі Максима Тощо мало б затьохкати чомусь подібному в унісон ("Знову майбутнє").
Його рекурсивний психо-поп, якби він ще мав трійко колег на хвилі, легко б заприсягнувся тутешнім Animal Collective ("Гаряча лінія", "Я пропоную"). Невипадково ж у його фіналі ("Бюро") так чути фолктронічним відгомоном омріяного краю, який ще десь трошки загубився у тумані, але таки буде віднайдений якогось ранку.
І компасом у цій мандрівці йому буде безсмертний хіт The Avalanches "Since I Left You". Де ще знайдеш більше ностальгійної радости?