Міша Правильний "Додому. Глава 1: Болота" (2025)

Місько Правильний вже так заграв зі своїм самобичуванням, що та Галя з гістаграмом.

Перевзутий неофіт Місько Правильний стає лише апологетом своєї пафосної тривіальності та плаксивого кітчу.

Це вже третій альбом Міська Правильного цьогоріч. Від такої творчости вже рябить в очах. На обкладинці це Місько чи вже Vanbios, до речі? Він хоч і називає себе перевзутим йолопом, проте цю метаморфозу вкотре важко відшукати у його нових рядках.

Місько не змінюється. У нього вже якось було зі вдалого щось фанкове та ребус про Enko. Курва, нє, тримайся того та шуруй. Та де там, він вкотре набундючено канючить на новому альбомі. 

Вже навіть саме життя підкидає йому якісь цікаві приколи. Місько вперто цього недобачає. Скільки треба скинутися, щоб він явив світові ту чарівну Містерію, де він ледь не щотижня повністю входить у тіло Тимчика, щоб промовляти його черевом всілякі несусвітні речі?

Неофіт Місько став полум'яним апологетом. Хтось мусить йому відверто сказати, що він вже заграв усіх своєю шарманкою, шо та Галя з гістаграмом та першим снігом. Міську, прошу пана, люди мають вочі та вуха!

Правильний наче й рече правильні речі. От тільки під таким омофором пафосної тривіальності та сентиментального кітчу йому мало що світить, якщо комусь щось таки приспічить. Місько десь це розуміє. Так і постає на новому альбомі в іпостасі турботливої Матусі, яка розжовує та спльовує маленьким ціпяткам. Його аудиторія – це немовлята у вірі.

Скільки б він не повставав тут билинним героєм – це лише тінь на стіні від його набундюченої банальності. Він ніяк не може вибратися з тенет пафосного мораліста зі своїм ментальним покручем.

Шкодує, що свого часу не зустрівся віч-на-віч з Іриною Фаріон та хоче бути авторитетом для інших. Інші – це, звісно, молодь, яким можна впарювати цей сентиментальний кітч. 

Його сльозичці важко буде у політиці, скільки б він не сповідував привселюдне самобичування. Власне, якщо він вже святіший за самого Папу, то най покаже свою спину та руки, щоб всі могли узріти на них сліди від вериг та гарапника. Узріти, увірувати та пасти ниць!

Цікаво, що після такого уважного вичавлювання з себе московита дрібними краплинами, щось більш-менш притомне на альбомі можна зустріти лише там, де Місько роздає якісь фрагменти з діяльності російського гурту Кровосток ("Артист", "Казка про Івана Д@рника"). Ліпота.