Міша Правильний "Нормальний божевільний" (2025)
Міші Правильному варто вже випустити на прогулянку свою внутрішню валаамову ослицю.
Місько Правильний вперто іде до людей, хоча мусів би хоч трохи зупинитися, щоб вкотре не нарікати на цей шалений світ.
Мораліст Міша Правильний ще не зовсім божевільний. Голосом покоління він ще наразі не нарікає себе власноруч, що той Вакарчук. Пише, що за три роки творчої діяльності у певний момент дійшов до межі. Добре, що ще не до розп'яття.
З Міши вже й Тимчик почав стібатись. І правильно, звісно, робить. Здавалося, що після альбому "Шо ти мелеш?" (2025) Міша щось таки й зрозумів про своє месійне покликання. Там вже тривала певна алкогольна проповідь, хоча Варіанти, власне, радили йому лише покурити. Невже так важко нині в країні відшукати реперам травичку для морального супокою?
Надія ся тихо жевріла, проте згасла на альбомі Jerry Heil "Архетипи" (2025), де Міша увійшов у історичний екскурс про роль євреїв у падінні Трої. На його новому альбомі про розмову божевільного з лікаркою за долю країни увесь час йде мова про пошуки якогось Компаса нормальності. І відразу ж зрозуміло, що той компас – це лише гічкоківський макгафін.
Може Міша є фанатом Філіпа Пуллмана та його трилогії "Темні матерії" і просто щось переплутав спросоння у своїх моральних орієнтирах? Чи він приснився сам собі у тілі Брюса Вілліса, бо прилетів до нас з майбутнього, з 2035 року, але трохи помилився з часом прибуття? Може йому ще й потрібна приватна злітна смуга, де його любка посміхатиметься лише раз у кадрі?
Хоча всі його альбоми є своєрідним різновидом мазохізму та загалом Міша таки десь має рацію. Повторювання відомих істин має на меті остаточний перехід від слова до діла, до виконання та втілення. Міша хоч і постає перед нами таким собі сіячем правди та якось більше вже асоціює себе з одним персонажем з голлівудських стрічок, який з картонкою у руках попереджає про кінець світу.
Звісно, що всі ігноруються його проповідь покаяння аж до часу катаклізмів. Хіба ще Ісус не попереджав Мішу про те, що в останні дні люди вже геть стануть непотрібними? Це ж постапокаліптична класика. Не так метафізика, як соціологія поведінки.
З божевільнею Міша трохи собі загрався. Неофіт без наставника у більшості випадків є прямою дорогою до Кульпаркова. У пророка можуть бути періоди зневіри, духовної пустелі та інших випробування. Проте не божевілля, адже його голос волаючого має бути зразком тверезости.
Пророк Йона не збожеволів після черева кита, а Міша має знати, що униніє то є великий гріх. Може Міша Правильний просто один зі лжепророків, як і казав якось Христос?
Не варто нарікати вифлеємським немовлятком на наглу смерть та відсутність комунікації, якщо ти вкотре типовим неофітом кидаєшся з одних крайнощів в інші? На цьому етапі Мішу б мала зупинити його внутрішня валаамова ослиця. Та він не чує її голос у своїй душі. Може хоч віслюка якогось намацає там за вуха, щоб зрештою змінити певні регістри у собі.
Речитативний моралізм під мінорні клавішні ніколи не надихає своїм наріканням. У Міші вже зовсім маркітне лице. За таку фаталістичну героїку йому ніхто грошей не дасть ("Слоненя", "Казка про горщик"). Якщо Міша і вважає себе десь послідовником візій Еммануїла Сведенборга ("Фестиваль "Нормальна країна 2050""), то навіть у Христа не було стільки пафосу, як у нього під час праведного ходіння у народ чим далі від декадентської еліти ("Прості люди").
Добре, що Міша усвідомлює всю марність пошуків омріяного Компаса, того Святого Ґрааля, який враз змінить все магічним чином. Компас той, звісно, це сам Міша, кожен, всі разом, люди ("Компас", "Друга навігація", "Сон про діда").
От тільки реалізація цієї благословенної звістки у нього відбувається десь на рівні аматорів з МУРу разом зі всіма його фітоносцями та алітераціями ("Старий дід"). Навіть кантрі-реп "Лупати скалу", де він вкотре бачить себе Нео у Матриці. По той бік океану Yelawolf, до речі, якраз записав альбом "Whiskey And Roses" (2025) разом з J. Michael Phillips. А що у мораліста Міші забула придзиґльованка Буловінова, то взагалі якась дивина.
Пуританин Місько хце не так покаяння грішників, як спокійно дожити до ста років під звуки постпанку, щоб подивитися на те, чим закінчиться цей світ ("До 100 років"). А ще його душу особлива гріє та думка, що діти з майбутнього на стінах писатимуть одну святу конструкцію – "М. Правильний – живий".
Власне, Міша Правильний може й щось інакше (фанковий номер чи завуальований глум над Ваньком) та чомусь вперто вперся рогом у стіну. То мо' Міша не віслюк, а наш вкраїнський єдиноріг?
Нехай тут для нього залишиться лондонська реперка Enny зі своїм новим треком "Cabin Feva".