Аматори з МУРу намагаються імітувати внутрішні зміни у своїх історіях про Римську імперію.
Четвертий альбом гурту МУР хоче переосмислити імперський досвід сьогодення з-за допомоги дешевого арсеналу.
На новому альбомі аматори з МУРу пишаються своїм пророчим покликанням істориків. Вони вважають себе візіонерами, які чітко бачать майбутнє славетного кінця у голці. Дивись, і вони слідом з Поляковою почнуть балакати в українських етерах про точні дати закінчення війни.
Після розрекламованого хайпу альбому "Ти [Романтика]" (2024) гурту МУР почала боком вилазити їхня агресивна недалекість. Дивно, що інтерв'ю їхнього вокаліста на каналі Розмова ще не прокоментували якісь заслужені спеціалісти, як вони це зазвичай і роблять у більшості інших випадків.
Лише люди максимально далекі від українського контексту чомусь так вперто навіщось намагаються відбілити Тичину невідомо від чого. Ще хай Корнійчука почнуть відбілювати чи Ванду Василевську. Певний успіх також мала б нині й вистава-відбілення про Ярослава Галана з назвою "Плюю на Папу". Після комедійного горору До останньої хвилини (1973), який чомусь відверто натякає на те, що Галана вбили свої (тобто КДБ), туди їх ведуть усі навколишні дороги.
На своєму четвертому альбомі гурт МУР нарешті трохи підтягнув свій саунд, щоб їх вже не зовсім соромно було слухати ("Мессаліна", "Відвернись"). На цьому всі їхні зміни відразу закінчуються. Якби вони й справді продовжували змінюватися вбік покращення, то вони б не використовували далі цей убогий речитатив, де вони інколи косплеять Фоззі, і який, схоже, й досі вважають репом.
Азарту шмальгаузенів їм ще нині бракує, а тому жодного кроку за межі театральної істерики вони ще ступити не можуть разом з усіма алюзіями на Лесю Українку ("На полі крові"). Моменту вони не відчувають, інакше не псували б своїм спокенвордом усю вокалістку у треці "Відвернись", де вони ще краєм вуха чули про моду на днб.
Римські паралелі на путіна та росію у них доволі банальні, а фальшиві зітхання порноакторки Nancy Ace у треці "що хочеш, де і з ким" – це вже майже вирок. Ніхто ж не чекає від них Джейн Біркін, але хоча б трохи віддалятися від стогонів Олени Лавренюк, яка чомусь вважєє себе акторкою, у трешевому серіалі Кава з кардамоном вже якось можна було.
Десь інколи ще витає таке відчуття, що вони чули радянську рок-оперу "Юнона та Авось". Щоб хоч якось позбутися всіх цих моментів вони цілим кавалком навіщось переспівують у своїй кабареті "Богемну рапсодію" і це настільки дешево, що навіть не описати пером ("ДК Нерон"). Дивно, що з цими босяцькими понтами вони ще не добрались до Мекі-ножака.
Загалом все це, звичайно, чудово, хай співають про будь-що, аби лиш не лізли своїми аматорськими руками до української поезії.