Міша Правильний & Гоня "Шо ти мелеш?" (2025)
Алкогольна проповідь нового світу від дуету львівських праведників у якомусь барі.
Пафосна банальщина з обкладинкою зі Шевченківського гаю, який реве та стогне від такого репу.
Здавалося, що алкоголь наверне Мішу Правильного та Гоню у якийсь розслаблений стан. Такого, на жаль, не сталось і вони продовжують втікати у світ ілюзій десь у Львові поблизу кафе "Єрусалим".
На тлі нинішнього Трампа та його компанії їхні потуги спалити грішний світ, який повстав супроти Божої правди, ще більше нагадують якусь дрібну комедію.
Після альбому Міші "Всі імена вигадані" (2024) та Yaski "Africa Records, Vol.1" (2024) алкогольний потяг якось зовсім ігнорує їхні тіла та думи. Чи то алкоголь який неправильний, чи то вони зайшли у якийсь не той бар. На Валовій сливове досі наливають у барі "Плав", а на Гнатюка "Сяйво" ще наче працює попри згортання американської адженди поруч.
Інтонації після останніх оглядин у них таки дещо змінюються. Кудись вони таки йдуть і, можливо, що навіть таки дійдуть. Десь, звісно, варто зацінити їхній трек "Колгоспел", однак де хоч щось схоже у всьому іншому та такому наївному матеріалі? З них й досі пре пафосна банальщина на всі усюди.
Якщо не проповідницький привіт Монатику на альбомі "Love It ритм" (2019), то якісь аскезні вітання неуку Псюку ("Перемолоти"). Десь потрохи вони намацують у собі якусь гру, де один бавиться у доброго копа (Мишко), а інший – у злого (Гоня), але де ця гра у їхній проповідницькій колабі з Дантесом, який вкотре ламається рокером ("Алфавіт")?
Який з нього рокер якщо його рівень блукає хіба десь у районі групи Звєрі? З цим Лжедантесом вони ще й про Матрицю співають так, наче їм негайно потрібен ще й дует псевдодуховного кітчу альони та Джері.
Міша хвалиться там рядками "Наді мною Бог. Я із ним на Ви, питаю чи на мене Він не злий", ніби його маленький проповідник ніколи не читав послання апостола Павла до євреїв. Схоже, що йому терміново потрібно засісти за Катехизм на своєму терновому шляху. Навіть у стьобі разом з Блекфіш вони зовсім не відчувають потрібного моменту ("Бог всіх любить"). Вона дає Лєну Чиченіну, а Гоня – гурт Кровосток.
Усю їхню бунтівну енергію варто вже нарешті перевести у щось направду цінне та тривале, щоб знову не зазіхати на наївний пустоцвіт ("Незалежність"). Мільйон разів їхні рокери пафосно заявляють про те, що варто наважитися говорити собі правду, але й далі продовжують блукати ілюзорними оманами наосліп.
Міша читає так, ніби всьому світові продає зброю вагонами з Албанії, а Гоня гордо заявляє щось на кшталт "рівнятись немає на кого, тоді я рівнятимуть прямо на Бога" у треці "Кров", який так нагадує чомусь Bushido "Es Gibt Kein Wir".
Навіть сам Сир Сирока зі всією своєю могутньою магією подальшої трансформації артистів нічим не може наразі допомогти цим двом кумпелям, які вважають себе реперами від Бога та чекають на сходинки до Небес ("Що ти мелеш?") Якщо вони когось й тролять, то хіба себе. Це вже добре, але цього таки ще мало. Мо' варто було ще покурити чогось такого особливого?