Мініальбом псевдодуховної маячні від юродивої мівіниці Jerry Heil.
Безграмотний треш богоносців-мазохістів, який терміново потребує сталого нагляду за перебігом.
Богомільні марення нового мініальбому Jerry Heil варто відстежувати з часу її спільного з псевдореперкою альоною альоною релізу "Dai Boh" (2022). Через два роки її нинішній матеріал вже можна вважати другим офіційним явленням побожного рагулізму на масовому рівні в Україні після альбому Псюка "Для душі" (2024).
Це ще одна частина історичної зустрічі секулярних неуків та немовлят у вірі у ці часи заради помноження агресивного примітивізму навколо. Настільки вже неприхована, що широкий загал мусить якось реагувати на це хоч чимось. Графоманське щастя Jerry Heil проростає на неофітній вірі у те, що банальний примітив може здаватися чимось начебто духовним (привіт Міші Правильному).
Уся проблема чогось такого у тому, що вірянка Джеррі не знає базових речей на рівні Катехизму, щоб зазіхати на якесь переосмислення чи, прости Господи, революцію. У культурному середовищі України є ще декілька подібних цілушок святої простоти та магічного мислення. Це, наприклад, сестри Матіяш, Надійка Гербіш та режисерка фільму Щедрик Олеся Моргунець-Ісаєнко з їхнім богомільним сюсюканням. Ціла Марія Матіос з її маркетинговою експлуатацією страдницького роздрочування чи блаженний закарпатський старець Дочинець.
Навіть на цьому тлі Jerry Heil здається вже зовсім бідною родичкою зі своїм мініальбомом. Значно легше її поставити біля початківця-езотерика Псюка з секти Рожевої панами, адже вона, як і він, відразу власноручно потрапляє до пасток своєї профанації чогось начебто духовного. Їй просто нічого сказати своїм екзальтованим примітивом, щоб претендувати на якесь актуальне одкровення. Мініальбом "Maria" є беззубим та застарілим посланням, де вона ще щось там заїкається про бій. Усе, що вона хотіла сказати банального на цю тему вже було у треці "Teresa&Maria". Навіщо ж тоді було помножувати ці марні сутності та не слухатися Вільяма Оккама?
Якби ще вона була маленькою прихильницею ідей Славоя Жижека у сфері куртуазного, але ж у цьому трешовому контенті немає жодного натяку на іронію. Інколи, звісно, здається, що вона вирішила зайти у нішу Олі Полякової, щоб косити під Army Of Lovers, але то таке. Полякова, до речі, пророкувала, що війна закінчиться навесні. Вже липень. Схоже, що країна має вже чекати на якесь пророцтво й від Jerry Heil. Може це вона саме та запатентована усіма мольфарами кобіта, яка принесе Україні мир та процвітання?
Її наївну маячню смердить слухати. Наприклад, ось таке: "Альбом "Maria" – це моя рефлексія як віруючої людини, музикантки та жінки, яка живе в країні, що змушена воювати з агресором. Тут і молитви, і розпач, і віра, і боротьба з шаблонними уявленнями про те, хто така сучасна жінка. Альбом звертається до образу Діви Марії, жінки, яку ідеалізують та канонізують. Але наслідком такого возвеличення стають надлюдські очікування. То хто така сучасна жінка, сучасна Марія, яка живе в Україні?"
Графоманії важко стати рефлексією чи боротися зі шаблонними уявленнями. Тут вже були значно розумніші за неї люди, які швидко все зрозуміли з першого разу, а не так, як деякі. Протест проти тиску стандартів завжди є помічним, проте парафіянці Heil варто спочатку таки хоча б оглянути Катехизм, щоб люди не читали хоча б оце: "Я вірю, що людина – це дійсно продовження Бога, проте вимагати від жінки бути святою – це ідеалізація, яка має наслідки".
Вона вже так хизується своєю незайманістю у треці "Virgin Maria" поміж комерційного контенту лейбла Enko, що це вже ціла комедія для дорослих. Вона насправді настільки юродива, а це, до речі, винятково російський феномен тамтешнього маніхейства, що вже не розуміє навколишнього контексту фрази "в мозок без мила" у цій ліриці треку "Ave Maria" – "Думки непрохані в мозок без мила. Пишуться вірші в нотатки невміло. Чорне та біле війна поділила. Я сама мила собі чи не мила?" Це щось на кшталт нової щирості чи якийсь новий різновид ідіотизму. Чи ідіотами вона вважає своїх ідейних прихильників? Незрозуміло для чого її лірична героїня просить Діву Марію не їхати з глузду, якщо вона вже давно поїхала?
Схоже, що після кульпарківського месіанства на другому альбомі альони альони настала черга й Jerry Heil. Певне, вже потрохи варто молитися за те, щоб Кажанна остаточно не застрягла у компанії цих блаженних персонажів. альона свого часу потрохи нишпорила в інсті Lizzo, щоб згодом видавати щось приблизне без жодного розуміння місцевого контексту. Джеррі на своєму убогому рівні мазохістської богоносиці трохи щось нишпорить з картинок та ідей у Little Simz, хоча її новий мініальбом "Drop 7" (2024) вона, здається, не слухала.
Jerry Heil – типова буквалістка з мисленням немовлятка під начебто актуальний звук. Навіть кітчевий екстаз Аліни Паш на альбомі "Nikoly. S4e raz" (2024) зі самим Zbaraski є дещо цікавішим. Хтось особливо спраглий може порівняти протестну лірику Little Simz та Jerry Heil, щоб ще раз усвідомити те, що Джеррі нічого не розуміє з того, за що вона так фанатично взялась.
І вся її побожна порнографія не так нагадує Little Simz чи хоча б Nia Archives, а російський хіт Ігаря Сєлівьорстава з 90-х "Санта Лючія". Наступним її кліповим натхнення мусить стати Свята гора (1973) Алехандро Ходоровського, де у високій червоній вежі перетворюють лайно на золото.