Спіритуальний джаз гурту New Brain Trio підносить спадщину Миколи Леонтовича у найближчий космос.
Мініальбом шанованого джаз-гурту New Brain Trio вшановує мелодії Миколи Леонтовича у тонких, духовних світах.
На "Щедрика" нині натрапиш і в бойовиках (Christmas Bloody Christmas), і в горорах (Immaculate). Що з ним тільки не роблять у світі, хоча найгірше, звісно, до нього можуть прикластися лише свої люди. Хоча б, до прикладу, екзальтований кітч режисерки Олесі Моргунець-Ісаєнко Щедрик.
У вмілих руках New Brain Trio спадщина Миколи Леонтовича очищається від усяких профанних нашарувань та повертається на свої ритуальні терени. Це, як і альбом гурту Пиріг і Батіг "Замордовані. Подзвін перший" (2024) на вірші замордованих українських поетів, сакральна музика. Це духовний джаз (spiritual jazz) духовного відродження.
На сліди цього спіритуалізму у них можна натрапити ще на альбомі "Stratum" (2018) разом з Михайлом Балогом. Там щоразу, до речі, дивується чому вони остаточно ще не почали грати такий теплий даб. Їхній грув – це особлива історія. Так от, поміж усього їхнього ейсід-джазу, а також мінімалізму та східних мотивів, відразу можна зауважити трек "Stratum", який можна вважати особливою пошаною Еліс Колтрейн за альбом "Lord of Lords" (1972).
Перед тим, також ще у 2018, на мініальбомі "3333333333" є трансформаційна медитативність у треці ("Wait"), яка, однак, дещо губиться на тлі настільки тугого та сконцентрованого ейсід-джазу з акцентом до грувистий, нахабний, ледве не ґанстовий реп ("Korea", "Shilo"). Пружний та глючний.
Мініальбом "Leontovych" (2024) може стати для багатьох прикладом делікатного та детального аналізу класики. Назовні вони виокремлюють у Леонтовича нюанси закоріненої вітальності української природи. Їхній "Shchedryk", як дорогоцінний родинний спадок, звучить наче літній дощ.
Власне, у цьому нема ніц незвичайного, адже щедрівки, які оспівують плодючість у найбільш холодний період року, і є таким собі ритуальним спомином літа. Довкола цього тепла рідної землі, яка нині спить, але завтра вже обов'язково воскресне. Уся українська космогонія крутиться навколо цієї точки нового піднесення. Це така собі вкраїнська метода організації навколишнього хаосу. Обіцянка завтрашнього дня, обіцянка продовження роду.
На орбітах цього українського космосу кружляють й інші треки. Навіть трек "Zaichyku", який в оригіналі можна назвати готичним горором для діток. Перепрочитання New Brain Trio додає в цю історію саспенсової перестороги, мотив переслідування та трохи пом’якшує горорне задля вечірньої науки на майбутнє у світі, де комунікативні практики періодично повторюються.
Грайливість з таким грувом також десь завжди ходить поруч. "Oi na Richtsi, na Yordani", цей уцерковлений "Щедрик", вони так легко підсвічують арфовим спіричуелом, що це готовий трек для якоїсь сімейної кінематографії.
Ту розлиту у Леонтовича обрієм українську душу на імпресіоністичний вірш Чупринки New Brain Trio у треці "Litni Tony" зачинають майже таким піднесеним органом, що аж навіть цікаво як вони надалі зможуть викрутитися з цієї пасторальної ідилії. І нічо, вправно викручуються. Грувом рідної землі та ритмом священної праці, ритмом спротиву та переборення. У врожайному фіналі цього обрядового джазу, звісно, що буде пишна квітка.
Ідейним підсумком альбому "Leontovych" є трек "Dudaryku", який своїми повтореннями прекрасно пасує потягу New Brain Trio до мінімалізму. Це гіпнотична мандрівка духовного джазу у райхівських моментах вічного повторення. Це екстатичні перегони у безсмерті. Українство – це раювання дитинства. Вічне літо запашних трав. Ці особливі моменти варто довіряти лише надійним рукам.