Трансформативний ембієнт від кам'яних статуй острова Пасхи до кам'яних баб у степах України.
Один з найцікавіших альбомів року від музиканта Марка Медведєва, який народився у Донецькій області, а нині мешкає у Дніпрі.
Лейбл Liky Pid Nohamy завжди підкидає щось цікаве. Цього разу маємо альбом, що добре розуміє сакральне (вічність) як невпинний розвиток та постійний внутрішній пошук.
Обернену двоїстість цього світу ембієнт проєкту Parking Spot подекуди на старті розуміє як спіричуел-джаз. Саксофон Бориса Могилевського оживлює скульптурний потік кам'яних статуй з острова Пасхи у його ритуальному відлунні далекого знання ("Moai!"). Медвєдєв перетворює камінь на пластилін. Розм'якшує ту острівну велич ініціаційною іронією щораз нової трансформації.
Його ембієнт лише раз поважно витає тихою радістю поміж океану ("Over The Horizon of Temporary"), а увесь інший час потребує пильності та уваги, які спонукають до багаторазового видобування дрібних деталей цього процесу. Замість ембієнтної замрії він пропонує постійну працю з ефектом вічності ("Parallel"). За сакральним він бачить не щось музейне просто неба, а послідовне внутрішнє преображення.
З погляду вічності та мінімалізму ця мандрівка з її невпинним індустріальним ритмом повсякчасних зусиль десь збоку має інколи комічний вигляд у деяких абсурдних, на перший погляд, фрагментах ("Радіо Україна").
У цих пошуках звичну ембієнтну екстатичність, яка тут є дещо другорядним явищем, він відганяє ледь не шенбергівською експресією ("A New, Unknown Path") й саспенсним передчуттям невідомого з німецького косміше та чогось ледь відчутного на кшталт альбому "Substrata" (1997) Biosphere ("Homework").
Якщо комусь здалося, що Мєдвєдєв десь трохи забув про рідне коріння по той бік океану, то варто його відразу розчарувати. Його всеосяжна думка простягається від кам'яних статуй острова Пасхи до кам'яних баб у степах України.
Народна мелодика у поєднанні з холодною, ледь не ворожою пульсацією цього небесного тіла між Венерою та Марсом аж іскрить суцільними запитаннями Невідомо Кому, тобто Нікому ("Blue Room"). І вона не зупиниться до того часу, поки не подрібнить та не просіє все до найменших частинок, щоб виокремити найбільшу відповідь ("Eraser Man").
Мар'яна Садовська – то завжди є клас. Разом з нею проєкт Parking Spot так закільцьовує мінімалістичну техніку, щоб вже зовсім увиразнити увесь народний фаталізм у піснях ("Dumaj"). Це посестра треку проєкту Гніздо вивільги "Thick wines", де ембієнтне витання постає посполитим пеклом у тій приватній предестинації.
Це ніби й не новина у жанрі, проте саме тут вражає рішучістю стількох питань зараз. Таке спрагле бажання правди рідко нині зустрінеш. Heinali має це сподобатися.