Після формування нового тимчасового уряду регіони знову забурлили в очікувані призначень.
Від зміни влади в Україні на Львівщині виграла ВО "Свобода".
Якщо в Києві ключові державні посади дістались представникам ВО "Батьківщина", то контроль над Львівщиною, вочевидь, в якості бонусу віддадуть її головному партнеру – ВО "Свободі".
Вже зараз курсують чутки про те, що наглядати за Львівщиною буде головний бізнесмен партії ВО "Свобода", народний депутат Ігор Кривецький, бізнес якого тісно пов’язаний з бізнесом двох українських олігархів: Дмитра Фірташа та Ігоря Коломойського.
Саме від візи Кивецького залежатимуть призначення керівників всіх хлібних посад в області, передусім, начальників митниці, податкової та міліції.
Під контроль ВО "Свободи" також перейшла й генпрокуратура, відповідно, і новий прокурор Львівщини буде вірою і правдою служити не лише Українській державі, але й ВО "Свободі".
Проте і ВО "Батьківщина" не буде обділена впливами в області. Вірогідно, що посада голови Львівської ОДА дістанеться саме її представнику, а відтак і президентська вертикаль в області в більшості підпаде під контроль цієї партії.
Останнє є стратегічно важливим з огляду на наближення президентських виборів.
Ставленики "Батьківщини" вірогідно опиняться й на інших посадах, на які націлилась "Свобода". Бо, що не кажи, а з кадрами, в останньої великі проблеми: ні освіти, ні досвіду вони не мають.
Під час призначень в області практично не працюватимуть класичні критерії відбору, а зважатимуть виключно на партійну відданість.
Отож "Батьківщина" і "Свобода" на Львівщині поступово перетворюються на 100% провладні політичні сили, що зацікавлені в консервації досягнутих змін, які будуть боронити досягнуте і противитись подальшому поглибленню революційних процесів.
І якщо в Києві все ж таки домінує поміркована "Батьківщина", то на Львівщині влада опинилась в руках значно радикальніше налаштованої "Свободи".
Третій учасник опозиції – Удар Віталія Кличка публічно, як і в Києві, відмовився від участі в розподілі посад в області та в переговорах стосовно них участі не бере.
Хоча не можна виключати, що ряд посад на Львівщині все ж таки отримують претенденти, яких підтримувати головний спонсор цієї партії в області – Ярослав Дубневич.
Та у сам Удар, як партія, попри свою неучасть у кадрових торгах, не розірвала остаточно на цьому етапі зв’язків з "Батьківщиною" та "Свободою", про що свідчить створення в парламенті коаліції "Європейський вибір".
Якщо це станеться, то пізніше, після президентських виборів.
Кого не задовольняє диктатура ВО "Свободи" на Львівщині?
Таких є, насправді, багато.
Окрім Удару, сюди слід віднести більшість дрібних політичних партій Львівщини, громадські організації і рухи, включно з Правим сектором та Євромайданом.
Станом на сьогодні не було жодного повідомлення про те, що комусь із представників громадськості Львівщини надходили пропозиції зайняти посади в структурах влади.
Кандидатури визначаються кулуарно і якщо комусь та й пропонували, то знову ж таки на яких умовах – не зрозуміло.
Наразі невдоволення ситуацією з боку громадськості виливається у вимогу проведення люстрації. Однак, за відсутністю закону, про останню все це перетворюється на самосуд і рекет.
І що цікаво, за цими рейдерськими захопленнями та розбірками впевнено стирчать вуха "Свободи" та інших політиків Львівщини.
Мер Львова Андрій Садовий при активній підтримці львівського Євромайдану також почуває себе достатньо незадоволеним, якщо не сказати – перестрашеним.
Адже, з одного боку, в пам’яті багатьох ще свіжа його роль у поразці Юлії Тимошенко на виборах 2010 року, а з іншого боку – лише наївний повірить в те, що всі документи згоріли під час революційного шабашу в прокуратурі та інших правоохоронних органах Львівщини.
І ось тепер прокуратуру контролює свободівець Махніцький, який про механізми оборудок львівських чиновників знає з власного досвіду роботи на посаді голови земельної комісії міськради.
Саме тому Андрій Іванович так зажадав разом з народом дострокових парламентських виборів і вже оголосив про свою участь в них.
Чи загостриться політична ситуація на Львівщині?
Цього логічно очікувати у випадку, якщо політики не врахують вимог громадськості при формуванні виконавчої вертикалі в області.
А останнє зробити, насправді, майже нереально, оскільки формування державної виконавчої вертикалі вже відбувається кулуарно на місці, до того ж остаточно кандидатури затверджуються Києвом.
Проте навіть якщо і вдасться цей відрізок пройти мирно, то надалі "Свобода" весь час буде відчувати тиск з боку громадськості, перш за все – Правого сектору, що також збирається на парламентські вибори.
Якщо вона захоче утриматись при владі, то їй доведеться ще більше радикалізуватись, а це, перебуваючи у владі, робити достатньо важко. Ліквідують ще, можливо, КПУ та ПР в області, а далі що?
З іншого боку, на "Свободу" буде тиснути галицька ліберальна інтелігенція, яка вже отримала свого потенційного лідера в особі мера Львова Андрія Садового. І цей конфлікт також обіцяє бути гострим, адже в його основі лежить ідеологічна складова.
Як не крути, а боротьба з націоналістичною "Свободою" сьогодні виходить на перший план в політичному житті Львівщини.
Політолог Ігор Танчин, аналізуючи логіку революційного процесу в Україні, пише:
"Соціологами була виявлена притаманна всім революціям закономірна послідовність проходження певних стадій:
1. Після повалення старого режиму настає революційний медовий місяць – період ейфорії після перемоги.
2. Серед переможців з'являються ознаки внутрішнього розмежування щодо головних питань: консерватори прагнуть до мінімальних змін, радикали хочуть ці зміни рішучо підштовхнути, помірковані виступають за поступові реформи.
3. Помірковані реформатори домінують, намагаючись зберегти деяку спадкоємність з колишнім режимом. Це входить в суперечність з очікуваннями, надіями й мріями мас, викликаючи в них розчарування.
4. Радикали та екстремісти отримують можливість використати загальне невдоволення, мобілізують маси й усувають поміркованих.
5. Починається стадія "терору", коли радикали намагаються навести порядок силою і стерти всі прикмети старого режиму. Виникаючі соціальні заворушення створюють благодатний грунт для захоплення влади диктаторами або військовими.
6. Поступово відновлюється деяка рівновага і настає кінцева стадія – "термідор", коли ексцеси радикалів засуджуються і акцент зміщується з політичних змін на економічний прогрес та формування структур стабільних інститутів".
І далі про Україну:
"Ясно, що сьогодні помірковані домінують, намагаючись зберегти деяку наступність із попереднім режимом. Чи вдасться їм опанувати ситуацію, вивести країну з кризи? Побачимо. Але часу у них дуже мало, Майдан підпирає і це невдоволення обов’язково використають радикали й екстремісти від Яроша до Юлії Тимошенко. Я б навіть сказав, неминуче використають. Далі, на думку теоретиків, мала би настати стадія терору. Але не хвилюйтеся, адже все це не більше ніж байки, як уже було сказано вище, соціологія не точна наука".
Наразі у Львові все ще панує ейфорія, але відчуття того, що ми за крок до нового витка ескалації не відпускає. А що далі?