Під час Зелених свят мешканці Жидачівщини провели паломницький рейд велосипедами до відомого відпустового місця, яким є Кохавинський монастир святого Ґерарда отців-редемптористів, або, як його ще називають віддавна, Галицький Люрд.
Як відомо, велопаломництва до відпустових місць набувають в Україні все більшого поширення.
У Жидачеві та Ходорові молитовні прощі на роверах влаштовують Наталя Звіринська та Марія Рожко.
Поїздка в Кохавино не перша в їхньому послужному списку.
Зорганізовані ними паломники вже відвідали славнозвісну Зарваницю, а також добре відомі на Львівщині Бориничі.
Цього разу їхній маршрут простягнувся до населенного пункту, якого згідно з сучасним адміністративним поділом фактично не існує. Нині – це присілок селища міського типу Гніздичів, що в Жидачівському районі.
Незважаючи на це, Кохавино залишається у пам’яті побожного люду, який до Другої світової війни вчащав сюди, щоб віддати данину шани Кохавинській Матері Божій, чудотворна ікона якої зберігалася в монастирському храмі.
Подорожуючи асфальтовими та польовими дорогами, прочани подолали майже 50 кілометрів. При цьому зупинялися біля придорожніх церков і каплиць, щоб помолитися.
Ось якими думками поділилася учасниця паломництва Наталя Звіринська: "Чому велосипед? Тому що я за професією біолог і покликана не лише охороняти її особисто, але й закликати до цього інших. Це, перш за все, транспорт, який не шкідливий для нашого довкілля. Одночасно проповідую екологічні теми. З іншої сторони: здоров’я укріплюється. По-третє, таким чином віддаємо шану Господу-Богу.
Прощі організовую давно, в тому числі серед учительського колективу. Ми до Кохавина часто їздимо, щоб почерпнути з духовної криниці благодаті, почерпнути того, що потрібно для життя людського: любові, взаємодопомоги, яких нам так бракує поміж українським народом. І саме тут, біля духовної криниці, все це ми черпаємо в Матінки Божої.
Раніше сюди я, в основному, пішки ходила. Тут щорічно проводилася проща молодіжна, але ось уже другий рік чомусь занепала. Ото ж ми просимо в Бога ласки, щоб це вдалося відновити. Щоб молодь знову заохотити, аби вона 22 травня сюди ішла і прославляла Господа, випрошувала ласки-благодаті не тільки для себе, але й для всієї нашої України. Та перш за все миру".
Звичайно, варто перелічити тих, хто цього разу крутив педалі ровериків до Кохавина. Неблизьку відстань протягом двох годин в одну сторону долали ходорівці Марія та Оля Рожко, Наталя Магеровська, Володимир Олеськів, Богдан Кручак, Юрій Кухарський, Назар Бабій, а також жидачівці Наталя Звіринська та Оксана Прокопенко.
Є впевненість, що незабаром їм підкоряться нові маршрути, а число бажаючих взяти у них участь буде набагато більшим.
Любомир Калинець
