Степан Куйбіда: Агломерація – це цивілізована та взаємовигідна співпраця громад

Степан Куйбіда про Львівську агломерацію.

Директор департаменту економічної політики Львівської обласної державної адміністрації Степан Куйбіда про Львівську агломерацію.

Директор департаменту економічної політики Львівської обласної державної адміністрації Степан Куйбіда після круглого столу у ГО "Великий Львів" вирішив детально описати своє бачення проблеми створення Львівської агломерації.

Львів – серце Галичини, місто з потужним інноваційним та економічним потенціалом, і за логістичними перспективами не поступається жодному іншому місту України. За третини населення Львівщини її обласний центр акумулює дві треті капітальних та прямих іноземних інвестицій регіону. Більша частина індустріальних парків зареєстровані в радіусі 40 кілометрів від Львова. ІТ, туризм та будівельний бізнес, релоковані підприємства, молодь з усіх куточків нашої держави насамперед звертають свою увагу на Львів.

Під час повномасштабної війни Львів став гуманітарним хабом, політичним майданчиком для заходів за участю лідерів найбільш розвинутих країн, дипломатів, міжнародних організацій та навіть Генсека ООН.

Коли мій батько був міським головою Львова та пророкував місту велике майбутнє світового міста, то з нього посміювалися. Що ж. Напевне, це сімейне. Тому що сьогодні насміхаються з мене, коли я пропоную і місту Львову, і громадам, що його оточують, вирости з маленьких штанців та почати нарешті мислити як мільйонна агломерація.

Але зроблю крок назад, щоб дати просте розуміння терміну глобальне місто. Це урбанізовані територіальні системи, які концентрують левову частку світового багатства та процвітання. Це місце  концентрації технологічного прогресу, це опорні точки, каркас світової економіки. Це місця, які перебувають у топі рейтингу інвестиційної привабливості найбільших корпорацій.

За оцінками ООН, до 2050 року в містах мешкатиме понад 70% від населення Землі. Експерти Pricewaterhouse Coopers додають, що якщо у 2005 році на 100 найбільших міст світу припадало 25% світового ВВП, то у 2008 році ця частка вже перевищила 30%, а у 2012 році у містах мешкали понад половину жителів планети, які створювали майже 80% світового ВВП, водночас 100 найбільших міст виробляли орієнтовно 40% планетарного продукту. До 2025 року перші 23 мегаполіси з населенням понад 10 млн осіб генеруватимуть приблизно 10% обсягу світової економіки. Сьогодні економіки світових мегаполісів часто є більшими за ВВП цілих країн. Динаміку розумієте?

Поки політикани вішають локшину про те, що село – це колиска нації, майбутнє за містами. Прогрес не спинити, як і силу гравітації. На жаль, статистика нехтує малими величинами. Десь на карті світу Львів можуть часто навіть не позначати. Тому що все, що менше мільйона мешканців, статистика транснаціональних корпорацій та найбільш розвинутих технологічних компаній навіть не розглядає.

Просте завдання для всіх, хто хоч трохи вчив географію у школі. Знайдіть коло, яким позначають Львів на мапі найбільших світових агломерацій.

Що, не знайшли. Шкода, правда? Я спробував зменшити свій запит від глобальних міст до просто "найбільших міст Європи", і таки знайшов Львів на карті. Беріть лупу та шукайте.

Маленька сіра точка на карті, де також позначили й Вінницю. Без образ, не маю нічого проти цього міста, але такі собі спаринг-партнери. Що залежить від нас? Невже ми можемо підняти статус Львова і, відповідно, нашого регіону? Ще раз прикладаю карту, яку ми намалювали у департаменті економічної політики.

Львів разом з сусідніми громадами може бути на карті світу як агломерація з чисельністю населення понад 1 млн. Але не є. Чому? "Бо нам і так добре", – почув я від вельми поважних керівників сусідніх громад. Не маю сумнівів, що їм добре. Але, панове, я бачу як шанси претендувати на розподіл світових ресурсів між найбільшими містами світу пролітають повз Львів та Львівщину, наче реактивний літак.

Декілька аргументів, які я вже втомився наводити. Ігнорувати значення міста Львова для області та України – наче ігнорувати силу гравітації. Тобто безглуздо. Однак за його потенціалом стоїть нині чимало об'єктивних і суб'єктивних проблем. Політичні вивіски часто заважають місту налагодити порядну, цивілізовану співпрацю з сусідніми громадами. Не одностороннє, підкреслюю, викачування ресурсів, не нав'язування своєї політичної волі, не містечкова галицька політика, удільні князівства.

Львівська агломерація не про це. Вона про майбутнє українців, які мешкатимуть тут після нас. Що вони скажуть про усіх нас? Не розрізняючи хто у свій час який орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування представляв тут на Львівщині. Не розрізняючи хто з депутатів та політиків представляв правильні, а хто неправильні політичні сили. Мабуть, мало доброго.

Я хотів щиро подякувати Максимові Козицькому за його віру в правильні стратегічні ініціативи, якою зараз є Львівська агломерація. Очільник області зустрівся з такою кількістю впливових міжнародних політиків за останній рік, що певне не всі прем'єри та президенти можуть похвалитися таким списком. Максим Козицький дає правильні настанови нашій команді. Перший наголос йде на те, що сьогодні до України прикута велика увага, Перемога настане.

Маємо бути готові до цього дня, адже жоден донор, жодна міжнародна організація чи навіть Уряд не витрачатиме великих коштів на дорогі проєкти, що не підпорядковані стратегії. Модернізація та відновлення Львівщини, як драйвера економіки України, неможлива без готовності територіальних громад, обласної та державної влади демонструвати високий рівень співпраці й взаєморозуміння.

Але Львів і Львівщина нині у думках більшості заангажованих учасників політичного процесу це, наче географічні поняття, які не перетинаються. І це деструктивно для цілого регіону. Після перемоги не матимемо таких підстав претендувати на ресурси програми відновлення України, як її центральні та східні регіони. Зважаючи на  філософію донорів і наш досвід співпраці з різними міжнародними організаціями, нам варто мати стратегічні документи, проєкти регіонального та мікрорегіонального масштабу, щоб партнери з ЄС їх могли зрозуміти.

Це не зробити ремонт дороги чи тротуар на вулиці, де мешкає голова бюджетної комісії, сільський або міський голова. Це не забудувати багатоповерхівками прилеглу до міжнародного аеропорту територію (другого за потужністю в державі нагадую). Це дещо інше.

Тому стратегія Львівської агломерації потрібна. Потрібен діалог між громадами мікрорегіону. Потрібно говорити відверто та бути чесними один з одним й працювати на рівноправних та взаємовигідних засадах.

Знаю, що сама Стратегія, як документ, може бути як папером на поличці, так й сигналом для інвесторів та донорів. Це колективне надбання активної громадськості, що визначає наше майбутнє незалежно від партійних брендів. Чи зможемо ми подолати у собі особистісні моменти й показати усій Україні європейський зразок створення успішної агломерації, яку навіть можна відшукати на світових картах без лупи?

Я багато спілкувався останнім часом з людьми, які підтримують ідею Великого Львова, і людьми, які проти налагодження співпраці у межах агломерації. Я був вражений їхньою глибиною думки й вислухав тисячу аргументів за та проти. Зрештою, я зрозумів,  що ми хочемо одного й того ж!

Розвитку кожної з 17 громад, які формують наразі абстрактну Львівську агломерацію. Покращення якості життя мешканців агломерації, збереження довкілля, адекватного просторового планування, пристойної системи транспорту, налагодження єдиної системи та правил цивілізованого поводження з відходами. Хто від цього програє?

фото: Фб Степана Куйбіди