Новий альбом проєкту Tangara на французькому лейблі Sonic Dialogue.
Музичний проєкт Дані Ткаченка (відомий за проєктом orfin) та Андрія Лукашева з дроновою поставою поміж польових записів.
Свій другий альбом проєкт Tangara створив ще у 2022 році. Запис лежав у архіві до того часу, поки вони не натрапили на французький лейбл Sonic Dialogue, який, зокрема, видає й такі релізи.
Також у 2022 році вони разом з Анастасією Кроль видали й свій дебютний альбом "Rika" на британському лейблі Submarine Broadcasting Company. Відтінки плинності на ньому блукали не лише поміж дронового та ембієнтового ("Vyrii"). Орієнтальну медитацію "Tariq" радше можна було назвати нью-ейджем, який лише десь там, згодом, вливається у гіпнотичний дрон.
Альбоми проєкту orfin саме звідси, здається, набиралися своїх сновидних, бібліотечних структур з тим особливим готичним гумором з дечого сакрального ("No Home Left", "Umbra"). Особливого емоційного піднесення у певному магічному саду вистарчало треку "Marevo" для того, щоб чітко відрізняти у своїх передчуттях щось нью-ейджеве та справжнє. А ось те їхнє зимне багатоголосся мало б сподобатися Філіпу Ґлассу ("Himalah").
Альбом "Svitlo" йде ще далі у межах свого дронового витання. Єднає несподівано щось думове на кшталт Bohren & der Club of Gore зі співами птахів ("Mara") чи влаштовує зустріч старій-добрій фолктроніці з її магічним затишком, яка, звісно, переростає в урочу колискову услід дроновому мерехтінню ("Svitlo").
У дроновому піднесенні треки "Kamin" та "Halo" досягають саме того жанрового ідеалу у гіпнотичному триванні. Урочистого, вагомого, впевненого та глибокого у своєму поступовому проростанні зсередини. Це вже не нью-ейдж, це вже зовсім інше.
Медитативне витання досягає реальної левітації (урочої настільки, що ледь не органної). Це, якби сказала Забужко, прямостояння – особлива постава. Той особливий внутрішній гул ритмічного суфійства, який непомітно відпускає у політ. Усе, що було до цього, лише дитячі забавки.